Деревна зола як добриво і не лише: як правильно застосовувати її для рослин

Зола, що утворюється внаслідок спалювання органічних матеріалів рослинного походження, є цінним та багатофункціональним ресурсом для садівників та городників.

Її застосування сягає давніх часів, коли землероби інтуїтивно помічали позитивний вплив попелу на ріст та врожайність культур.

Сьогодні науково доведено, що зола містить широкий спектр макро- та мікроелементів, необхідних для повноцінного розвитку рослин, а також має низку інших корисних властивостей.

Яка зола найкорисніша.

Хімічний склад продуктів спалювання деревини може варіюватися залежно від її виду.

Наприклад, зола, отримана від спалювання листяних порід дерев, вважається більш поживною для овочевих культур порівняно із золою хвойних дерев, яка містить меншу кількість корисних елементів.

Крім того, зола від спалювання молодих стовбурів містить більшу концентрацію калію, ніж зола від старих дерев.

Чому городники обирають золу.

Завдяки значному вмісту калію та фосфору, які є в деревній золі, її використання як добрива може стати простою та природною альтернативою мінеральним добривам, що містять аналогічні елементи.

Важливою перевагою є її натуральне походження.

Всі необхідні для рослин елементи в золі перебувають у легкодоступній формі, що сприяє їхньому ефективному засвоєнню.

Окрім фосфору та калію, це добриво також багате на магній, залізо, бор, молібден, марганець та інші мікроелементи.

Крім того, вона є легкодоступним джерелом важливих для рослин елементів, таких як калій, кальцій та магній.

Саме тому ті, хто вирощує помідори, часто використовують золу для профілактики вершинної гнилі, яка виникає через нестачу кальцію.

Городники цінують деревну золу за її схожість з вапном у здатності підвищувати pH ґрунту, хоча діє вона швидше, як водорозчинна, але потребує більшої кількості за вагою для досягнення аналогічного ефекту.

Важливою перевагою золи над вапном є її безкоштовність для тих, хто має доступ до дров або рослинних решток для спалювання.

Деревна зола також може бути ефективним засобом у боротьбі зі слимаками.

За аналогією з давнім способом отримання лугу шляхом пропускання води через золу, потрапляючи на вологе тіло слимака, зола під час зволоження викликає подразнення, що відлякує цих шкідників від рослин.

Позитивний вплив внесеної в ґрунт золи є досить тривалим і може зберігатися протягом 2-4 років.

Як правильно використовувати деревну золу в саду та на городі.

За винятком азоту, який втрачається під час спалювання деревини, зола містить майже весь спектр елементів, необхідних для здорового росту рослин.

Тому для культур, які мають високу потребу в азоті, знадобиться додаткове підживлення.

Слід враховувати, що одночасне внесення азотних добрив та золи може призвести до надмірного виділення аміаку, що може негативно вплинути на молоді рослини.

Калій, кальцій, магній та деякі інші компоненти золи здатні знижувати кислотність ґрунту, тому використовувати її потрібно з обережністю, враховуючи тип ґрунту.

Для кислих ґрунтів таке добриво буде дуже корисним, але на нейтральних або лужних ґрунтах його застосування може призвести до надмірного підвищення рівня pH, що ускладнить засвоєння рослинами інших важливих поживних речовин.

Її застосування слід обмежувати випадками, коли pH ґрунту не перевищує 7,5.

Перед внесенням золи та через кілька місяців після цього необхідно перевіряти рівень pH ґрунту.

Для орієнтовної перевірки в домашніх умовах можна використати оцет (для виявлення лужного ґрунту за шипінням) та харчову соду (для виявлення кислого ґрунту за шипінням після зволоження).

Проте для точніших результатів рекомендується використовувати професійні тести, а також перевіряти вміст калію в ґрунті, оскільки внесення золи в ґрунт з високим вмістом калію може порушити засвоєння інших поживних речовин рослинами.

Важливо враховувати вимоги різних садових та городніх культур до рівня pH ґрунту.

Більшість овочів добре ростуть при pH 6,0-7,5, а коренеплоди, за винятком картоплі — при pH 6,0-6,8.

Картопля ж є вразливою до грибкових захворювань та парші на нейтральних і лужних ґрунтах, тому деревну золу для неї доцільно використовувати лише для обпудрювання зрізів насіннєвих бульб перед садінням з метою запобігання гниттю.

Серед рослин, які позитивно реагують на внесення деревної золи — полуниця, сливи, груші та яблуні.

Фруктові культури потребують калію (якого в деревній золі близько 3%) для активного цвітіння та плодоношення.

Вміст калію в золі може варіюватися залежно від віку спаленої деревини: молода деревина, наприклад, після обрізки містить більше калію, ніж старі товсті гілки.

Цибулинні рослини надають перевагу супіщаним ґрунтам з pH 6,0-7,0, але в такі ґрунти часто вносять органічні добрива (гній або компост), які можуть знижувати рівень pH.

У цьому разі зола допоможе збалансувати pH та забезпечить цибулини необхідним кальцієм для здорового розвитку листя та міцних стебел.

Кислолюбні рослини, такі як троянди, півонії, лохина, чорниця та соняшник, не потребують внесення золи і можуть загинути в умовах підвищеної лужності, оскільки не зможуть засвоювати необхідні поживні речовини.

Першою ознакою надмірного підлужування є хлороз листя, за умови виявлення якого слід негайно знизити pH ґрунту за допомогою елементарної сірки.

Слід пам’ятати про високу розчинність деревної золи, тому її необхідно зберігати в абсолютно сухому місці до використання, зокрема перед додаванням до компостної купи.

Вплив дощу може призвести до вимивання калію та утворення липкого осаду, що втратить свою цінність.

Надмірне внесення великої кількості золи на одній ділянці може призвести до надмірного вапнування та засолення ґрунту.

Солі, що містяться в золі, можуть накопичуватися за умови її інтенсивного використання.

Як вносити золу в ґрунт та компост, які рослини удобрювати.

Для ефективного використання деревної золи як добрива, час її внесення в ґрунт має значення.

Рекомендується проводити цю процедуру наприкінці або на самому початку вегетаційного сезону.

Такий підхід дозволяє сполукам, що містяться в золі та можуть бути агресивними для рослин, вступити в реакцію з ґрунтовою вологою та нейтралізуватися до моменту весняного садіння.

У такому разі орієнтовна витрата золи становить близько 70 грамів на квадратний метр.

Існують також певні норми внесення золи безпосередньо в ґрунт для різних видів городніх культур:.

Для удобрення огірків рекомендується всипати приблизно одну жменю золи безпосередньо в кожну лунку перед садінням насіння.

Аналогічний спосіб застосовується для таких овочів, як перець, помідори та капуста — одна жменя золи в кожну посадкову ямку.

Смородину найкраще підживлювати навесні, вносячи близько однієї склянки золи в попередньо викопану ямку та присипаючи її зверху шаром ґрунту.

Під час підживлення полуниці та суниці золу розсипають між рядами кущів з розрахунку одна склянка на один квадратний метр, після чого ґрунт ретельно розпушують.

За таким самим принципом можна підживлювати петрушку, моркву, буряк та редьку, розсипаючи золу між рядами з подальшим розпушуванням.

Для удобрення картоплі в кожну лунку перед садінням бульби додають приблизно чверть склянки золи, яку ретельно перемішують із ґрунтом.

За наявності великої кількості золи, її можна ефективно використовувати під час приготування компосту.

Враховуючи, що «коричнева» складова компосту багата на вуглець (солома, сіно, сухе листя), а «зелена» — на азотисті речовини (скошена трава, кухонні відходи), додавання золи відбувається наступним чином.

Якщо компостна купа активно розкладається та є гарячою, золу вносять приблизно раз на місяць, розподіляючи шар завтовшки 2 см на кожні 50 см шару «коричневих» матеріалів та 15 см шару «зелених».

Обов’язковим є перемішування компостної купи після кожного додавання нового шару.

У разі «холодної» компостної купи, до якої матеріали додаються нерегулярно, золу краще вносити наприкінці літа та восени, щоб вона встигла розкластися разом з іншими компонентами до використання готового компосту наступного сезону.