Як Європа змінює риторику щодо України та війни на тлі заяв Трампа

Російський ракетний удар по Сумах уранці 13 квітня не викликає різночитань щодо його характеристики.

Це далеко не перший очевидний, безсумнівний воєнний злочин, вчинений росіянами під час ракетних обстрілів України, і здавалося б, реакція світу на подібні дії РФ щоразу має бути незмінно жорсткою.

Реальність, утім, є дещо іншою.

Про те, як у 2025 році почали змінюватися наративи європейців щодо війни в Україні, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Від покарання до примирення: що змінилося у реакції світу на воєнні злочини Росії.

Далі – стислий її виклад.

Одна з ключових відмінностей між тим, як іноземні лідери відгукуються про російські злочини зараз і як відгукувалися у минулому, стосується покарання російських воєнних злочинців.

Для порівняння ми проаналізували те, як Захід реагував на масовий ракетний обстріл Києва 8 липня 2024 року, включно з обстрілом лікарні "Охматдит", влучанням у пологовий будинок "Адоніс", житловий будинок на Сирці тощо.

Тоді у столиці загинуло 33 людей, з них 5 дітей – наслідки, співставні з трагедією у Сумах.

Тож у 2024 році цілком логічно звучали заяви про потребу притягнути Росію до відповідальності.

Чи не єдиною великою країною НАТО, де посадовці після обстрілу "Охматдиту" старанно оминали тему покарання Росії, стали США.

Джо Байден зробив заяву про трагедію і про вину РФ, але про відповідальність згадувати не став.

Так само не знайшлося для цього місця у заяві Білого дому у липні 2024-го.

Лише Майкл Карпентер, що працював тоді у Раді нацбезпеки США, згадав, що дії росіян мають бути "розслідувані" (без згадок про покарання).

А що ж у 2025 році?.

Президент США Дональд Трамп заявив про нібито "помилку" Росії під час удару по Сумах.

Коментарі посла Брінк, спецпредставника Келлога, держсекретаря Рубіо тощо також не згадували про покарання винних.

Та важливо, що американський "вірус відстороненості" поширився і на Європу.

Лише президент Євроради Антоніу Кошта заявив, що відповідальні за напади мають бути притягнуті до відповідальності у суді; його підтримали кілька столиць з іміджем "найбільш русофобських", на кшталт Литви.

Решта – відклали заяви про кримінальне покарання російської верхівки і замінили їх нагадуванням про санкції.

Цей зсув акцентів можна пояснити: зараз, коли Вашингтон не готовий карати Путіна та компанію, але не відмовляється від санкційного тиску – друзі України у Європі можуть відчувати, що заяви з цього приводу дають помітніший ефект.

Та найбільш наочна відмінність – це не те, що зникло, а те, що з’явилося у заявах.

І тут знову відчувається вплив Трампа та його спроб просунути неіснуючу наразі "мирну угоду" між Україною та Росією.

У липні 2024 року єдиним посадовцем, який після ударів по Києву говорив про потребу "перемир’я", був Орбан, а його заяви з цього приводу викликали публічне обурення по всій Європі.

Натомість у квітні-2025 у постах майже усіх західних політиків є згадка про потребу України і Росії "домовитися про мир".

При цьому, на відміну від американців, у Європі не випускають нагоди наголошувати: тиск на Росію та Путіна є обов’язковим елементом дороги до "миру", якого прагнуть США та Трамп.

"Треба посилити тиск на Росію і надати потужну військову підтримку Україні.

Україна захищає не лише свою свободу, але й нашу з вами", – заявив шведський прем’єр Ульф Крістерссон.

На жаль, лідерів, готових публічно проголошувати це – менше, ніж хотілося би.

На щастя, вони все ж є у Європі, і реакція на російський злочин у Сумах це довела.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Від покарання до примирення: що змінилося у реакції світу на воєнні злочини Росії.