Китайські «іхтамнєти» в степах України

Минулого тижня Україна показала світовій громадськості двох громадян Китаю, котрих Сили оборони захопили в полон у Донецькій області. Влада КНР офіційно спростувала участь своїх військових у війні на боці РФ, на весь світ нагадала своїм громадянам триматися подалі від зон бойових дій і про кримінальну відповідальність за військову службу в арміях інших країн.

Чи лукавить китайська влада? Чи маємо ми справу з китайськими «іхтамнєтами»?  Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, намагався відповісти на ці питання на сторінках видання  LB.ua.

Тхне від цієї справи прихованою участю Китаю у війні на боці Росії, тхне.  Володимир Зеленський опублікував відео з допитами китайських полонених і сказав, що українська влада точно знає про участь 150 громадян Китаю в бойових діях, але також відомо, що їх набагато більше.

Усі, хто слідкує за темою, подивилися відео, де полонений китаєць розповідає, начебто він є дрібненьким кримінальником, мусив туристом поїхати в Росію. Хотів отримати тамтешнє громадянство. Вступив на службу в російську армію за контрактом. І навіть, за давньою російською традицією, заплатив хабар 300 тисяч рублів. Окремим меседжем у розповіді цього «туриста» пролунало: «я не військовослужбовець НВАК» (НВАК, Народно-визвольна армія Китаю. — LB.ua). І оця заява з чотирьох слів мене напружила. Дивно туристові акцентувати саме на цьому епізоді біографії.

8 квітня МЗС України викликало тимчасового повіреного КНР на бесіду, а вже вранці 9 квітня була згадана вище заява китайської влади. Наступного дня з’явилася історія про 300 тисяч рублів і про спробу відірватися від китайських правоохоронців. Якщо подивитися на цю історію поверхово, а не через контррозвідувальні окуляри, то виходить, що китайських військових в Україні немає, а за окремих асоціальних громадян держава КНР не відповідає. Але хіба не такі історії ми вже чули 2014-го у виконанні Путіна?

Далі китайський турист пройшов підготовку в Луганській області разом з іншими новобранцями-контрактниками, зокрема й китайцями, які в полоні співатимуть ту саму пісню про «змінити громадянство й заробити грошей». І знову дзенькає дзвіночок недовіри: чому б не готувати контрактників на стаціонарній базі, де готують усіх інших? Чого пертися в Луганську область? Логічних відповідей поки вбачається дві.

Перша: поблизу лінії фронту тренують переважно штурмові загони, де і видають їм подорожні листи в один кінець. І друга: кандидат є військовослужбовцем і не потребує підготовки за військовим фахом, але потребує інструктажу в умовах, наближених до реальних бойових дій.

Зараз ця історія виглядає для китайців урегульованою, і тому можна домовлятися з ЄС про спільну протидію новим тарифам США. Гучний скандал з дивними полоненими, як і підозри у прямих поставках китайських боєприпасів і зброї, псує атмосферу таких перемовин. Тобто Україні випав козир.

Загалом Китай грає у власну гру за власними правилами, з одного боку, постачаючи у РФ більшу частину товарів подвійного призначення і підсанкційних (за твердженням США), з іншого боку, Китай сам собі імперія і не готовий потерпати від репутаційних ризиків заради прибутку від таких гешефтів. Китайські компанії та банки з 2023 року через високі ризики потрапити під вторинні санкції все частіше відмовляються від взаємодії з російським бізнесом.

Спробуємо оцінити масштаби участі громадян Китаю у війні на боці нашого ворога.

Улітку 2022-го, коли Україна повернула частину своїх територій, завдавши армії РФ низки принизливих поразок, у Росії розгорнули пародію на добровольчий рух. Кожен суб’єкт РФ мав сформувати «добровольчий батальйон». Фантастичні для знекровлених болотною економікою регіонів суми виплат сколихнули маргінальне болото — і цей ресурс потік у «добровольці».

Офіційно росіяни вважають, що на території Росії проживає від 100 до 150 тисяч китайців, але трапляються оцінки в п’ять мільйонів легальних і ще 20 нелегалів. У прилеглих до Китаю регіонах РФ взагалі не складно знайти місцини, які перебувають під цілковитим контролем китайського ком’юніті.

Тому логічно, що на Далекому Сході та Забайкаллі почали залучати як «добровольців» громадян КНР, які постійно проживають і працюють там. З нелегалами працювати в рази легше, тому результат зрозумілий. Кожен регіон отримав квоту на набір і фінансовий ресурс, тому китайців залучали, хоча попервах мало хто з них відгукнувся — розумні ж люди!

Після оголошення мобілізації 21 вересня 2022 року справа пішла жвавіше і китайці почали підписувати контракти. Хтось — через одноразові виплати, хтось — через обставини міграційно-кримінального характеру, а когось буквально загнали в армію, щоб виконати ту саму квоту набору. Коли альтернативою є депортація чи контракт, то переважно обирають контракт.

Окремий шар цього тортика — китайці, які потрапили до російських СІЗО або перебували в полі зору правоохоронців чи міграційної служби. Тут узагалі все просто.

Місцеві РАЦСи також не стояли осторонь, адже, за законом, інформують військкомати про зміни громадського стану населення: громадяни Китаю, що одружилися з росіянками (а це масове явище, китаєць на шлюбному ринку високо котується, бо працьовита, непитуща людина, цілком гідна альтернатива забайкальському забулдизі, котрий на волі буває транзитом із зони в зону), легко підпадають під тиск влади або життєвих обставин в особі несумлінних роботодавців, що кинули з оплатою праці, і родині банально немає на що жити. Кого і як кидати, влада також може рекомендувати роботодавцям залежно від обсягів набору «добровольців», спущених у регіон.

Кілька слів про професійних китайських військових. Ще на початку великої війни до російських штабів відправили китайських військових спостерігачів (офіцерів розвідки, зв’язку, командирів піхотних підрозділів, штабних фахівців з планування та проведення операцій) із задачею вивчати нові військові технології, тактику дій, застосування різних систем озброєння, ведення бойових дій в умовах сучасної війни, накопичувати досвід, перевіряти тактичні напрацювання китайської армії та опановувати успішні форми й способи ведення бойових дій як російськими, так і українськими військами. Пік припав на весну 2023 року, коли в Пекіні стало остаточно зрозуміло, що Росія не в змозі впоратися з Україною і війна буде довгою.

2024 року китайське представництво розширилося. Крім офіцерів штабів (переважно дивізій, рідше полків), які не часто виїжджали на передову та в боях участі не брали, безпосередньо в бойових порядках почали з’являтися невеликі групи офіцерів і кваліфікованих фахівців із застосування озброєння.

Групи китайських військових спочатку приєднувалися до підрозділів військової розвідки, брали особисту участь у бойових епізодах. З осені 2024 року і до сьогодні діючі китайські військові невеликими групами беруть участь у боях на Новопавлівському, Покровському, Торецькому напрямках. Історія з північнокорейськими полоненими показала, що вони мають російські документи прикриття, а на бойові виходи ідуть взагалі без документів і не мають жодних формальних ознак приналежності до НВАК.

Загальну чисельність китайського військового контингенту у складі ЗС РФ оцінюють приблизно в 1000 осіб, до половини з них — старші офіцери в статусі військових спостерігачів. Припускаємо, що всі ці «туристи» негайно отримають нові жорсткі інструкції і щодо участі в бойових діях, і щодо того, які документи можуть бути при собі під час виходу на передову.

Усе це підштовхує до висновку, що захоплені Силами оборони полонені можуть бути військовослужбовцями сил спецоперацій НВАК.

Повернемося до козиря, котрий випав Україні. Мета наша і наших партнерів — домогтися нездатності РФ продовжувати війну. Тому оптимістичним фіналом історії з китайськими полоненими була б домовленість з КНР про справді нейтральний статус Пекіна у війні.