Чи можна працювати після Великодня: церковне і народне пояснення

За християнськими традиціями великі дванадесяті свята відзначаються три дні. Великдень – найбільше Свято серед свят, тому церква вшановує Воскресіння Христа цілий тиждень. 

Чому не можна працювати після Великодня: пояснення церкви

Офіційно у церковних канонах не написані заборони на роботу, але багатовікова традиція свідчить, що протягом семи днів – Світлої седмицілюди утримувались від важкої роботи.

Як зазначають в РІСУ, звичай відзначати великі свята протягом тижня є й у єврейській традиції – там святкують "октаву", тобто вісім днів. У християнській традиції тиждень після Великодня також називається "Великодньою Октавою".

У східній церкві Великодня Октава має назву Світлий тиждень, тому що Воскресіння Христове – свято перемоги світла над темрявою. Впродовж цього періоду святково дзвонять у дзвони на початку богослужінь. 

Загалом церковні урочистості на честь Пасхи тривають 50 днів – до свята П'ятидесятниці. Сорок днів після Великодня – до свята Вознесіння вітаються словами "Христос Воскрес" і відповідають "Воістину воскрес", саме до цього свята ще можна пекти паски й фарбувати пасхальні яйця.

На знак радості про Воскресіння Христове під час богослужінь не стають на коліна від Великодня до П'ятидесятниці. 

Що не можна робити на перший, другий і третій день після Великодня: народні заборони

В українських народних звичаях збереглося чимало обрядів, які виконувалися впродовж Великоднього тижня. Народні традиції Великодніх свят також мають заборону на тяжку працю. Період Великодня в дохристиянські часи був пов’язаний із настанням весни, посівними роботами та майбутнім урожаєм.

Тож у народі у перші три дні свята не працювали, а розважалася, співали великодні пісні-риндзівки та ходили у гості один до одного. На третій день Великодня в деяких регіонах України робили "проводи свята", і вже можна було працювати. 

В народі казали: "Не кожен день Великдень" та "Шити-білити, а завтра – Великдень", що означає ретельну попередню підготовку до свята. Згідно зі звичаями, після Великодня не можна:

• поратися біля землі й садити городи;

• прибирати, прати та прасувати;

• шити, вишивати й прясти;

• готувати їжу на саме свято Великдень;

• переїдати чи упиватися, бо "Бог покарає";

• постити, оскільки піст був підготовкою до великого свята;

• сумувати й бути наодинці – оскільки "на Великдень навіть мала пташка радіє";

• ображатися та бажати іншим зла – потрібно вітатися навіть з ворогами;

• тужити за померлими.

Вважається, що не можна навіть брати до рук ножиці у ці дні. Навіть нігті стригти вважалося недобрим. 

Ще з язичницьких часів збереглись перекази про те, що на Великдень сонце грає – переливається різними барвами. Вважалось, що побачити, як сонце танцює, могла лише праведна людина.

Слов’яни-язичники поклонялися сонцю, це день весняного оновлення та радості. Християни ж вірили, що вся природа радіє великому святу Воскресіння Христа, тому під суворою забороною була робота аж до трьох днів свята.