Тарифний шок від Трампа, або Pax Americana на новий лад: навіщо Заходу потрібна велика угода

Фокус переклав статтю ексміністра внутрішніх справ Австралії Майкла Пеццулло про те, як нові економічні реалії, які настали з приходом до влади Дональда Трампа, вплинуть на глобальну безпеку.

Багато хто вважає, що Сполучені Штати поводяться хаотично і необачно, шкодячи своїм союзникам і партнерам та заплутуючи фінансові ринки. Вони ризикують своїм авторитетом, роблячи, очевидно, ірраціональні дії на шкоду самим собі, які вже призвели до системних фінансових потрясінь. Довіра до лідерства та економічної раціональності США похитнулася.

Щоб судити про те, що може статися далі, необхідно побачити червону нитку: давнє невдоволення Трампа нібито несправедливими глобальними економічними домовленостями і повсюдним "нахлібництвом" щодо США, а також його готовність використовувати всі інструменти влади, щоб виправити ситуацію. На думку Трампа, статус кво глобальної фінансової та торговельної системи призводить до того, що США зазнають витрат, пов'язаних із вкоріненим дефіцитом торговельного балансу, вихолощенням американської промислової бази та завищеним курсом валюти, що своєю чергою є наслідком резервного статусу долара і казначейських облігацій США.

Важливо Війна за рідкісні метали: США та Китай вже воюють в Африці за родовища кобальту та золота

Водночас витрати на підтримання глобальної безпеки з 1945 року в межах так званого Pax Americana непропорційно великою мірою лягають на плечі американських платників податків, які вже накопичили 36 трильйонів доларів федерального боргу. Уперше у своїй історії США витрачають на виплату відсотків за боргом більше, ніж на оборону. Водночас союзники і партнери, за рідкісним винятком, по можливості мінімізували свої витрати на оборону.

Очевидно, що Трамп більше не миритиметься із ситуацією, коли інші країни із задоволенням споживають безпеку, яку виробляють США, за гроші американських платників податків, не роблячи істотного внеску в цю безпеку і насолоджуючись процвітанням, яке вона приносить.

Процвітання і безпека — дві сторони однієї угоди. Бреттон-Вудську угоду 1944 року було укладено під час формування післявоєнного порядку безпеки. Угода завершилася в серпні 1971 року, коли президент Річард Ніксон призупинив конвертованість долара США в золото і запровадив 10-відсотковий податок на імпорт, щоб компенсувати "несправедливі обмінні курси" — завищену вартість долара США. У вересні 1985 року в межах угоди "Плаза" США домовилися з провідними західними країнами про планомірну девальвацію долара США для розв'язання проблеми дефіциту торговельного балансу США, що зростає. Водночас США виконували свою частину угоди, захищаючи союзників і партнерів.

Ми не повинні дивуватися тому, що час від часу США можуть використати свою величезну стратегічну і фінансову міць, щоб змінити умови глобального процвітання і безпеки. З умислу чи з інших причин ми, схоже, переживаємо черговий такий момент.

Завдяки шоку від тарифів Трампа США створили для себе виняткову можливість реструктурувати глобальну торговельну і фінансову систему, переслідуючи одразу дві мети. Вони зводяться до збільшення відносної вигоди від цієї системи для американців і перерозподілу витрат на Pax Americana, щоб вони більшою мірою лягали на союзників і партнерів, і меншою — на платників податків США.

З цією метою США повинні домагатися укладення нової глобальної угоди, яку можна було б назвати угодою Pax Americana. Під час цього процесу слід винести на обговорення всі питання, щоб згодом не довелося мати справу з новими супутніми потрясіннями — наприклад, з валютними або борговими проблемами США або з сумнівами щодо союзницьких зобов'язань США.

Найкращим способом зробити це, максимально використовуючи можливості, що відкрилися завдяки тарифному шоку, було б скликання Трампом термінової зустрічі так званої G7+. Її метою має стати щось більше, ніж вихід чергового комюніке. Слід викласти та узгодити в загальних рисах нові умови, під загрозою тотальної торговельної війни. Деталі можна було б узгодити протягом 90-денного періоду тарифної паузи, що залишився.

До складу G7+ увійшли б США, Німеччина, Японія, Велика Британія, Франція, Італія і Канада (як члени G7), а також Індія, Бразилія, Південна Корея, Австралія, Мексика, Індонезія (що представляє себе і решту Південно-Східної Азії) та Європейський Союз (сам по собі, а також той, що представляє 24 члени ЄС, які не входять до G7). На G7+ припадає 67% світового ВВП. Інші країни, як-от Туреччина, Саудівська Аравія, Швейцарія, Аргентина, Об'єднані Арабські Емірати та Ізраїль, можуть приєднатися до нової угоди пізніше, як і Тайвань.

На зустрічі буде узгоджено загальні риси угоди Pax Americana, яка зрештою дасть змогу розглянути і, за необхідності, вирішити такі питання:

• Хронічний дефіцит торговельного балансу США і скарги США на тарифні та нетарифні бар'єри для їхнього експорту;
• Умисний надлишок виробничих потужностей Китаю, який створює глобальний торговельний і фінансовий дисбаланс, неприйнятну залежність від ланцюжків постачань і небезпечну можливість швидкої мобілізації військового виробництва, що ставить під загрозу безпеку й економічну стійкість США, їхніх союзників і партнерів;
• Реекспорт Китаю до США через такі країни, як Мексика, В'єтнам та Індонезія, який має бути заблокований, щоб Китай не зміг обійти згубні для США тарифи та інші торговельні бар'єри (якщо не вдасться укласти окрему угоду між США та Китаєм);
• Зниження технологічних ризиків щодо китайських товарів і послуг, щоб запобігти отриманню Китаєм переваг у сфері безпеки шляхом передавання ключових технологій іноземним економікам;
• Незмінна роль долара США як світової резервної валюти — глобального суспільного блага, яке забезпечують США;
• Довгострокове фінансування казначейства США, за якого американський борг підтримує глобальну безпеку (оплачуючи військовий потенціал США — ще одне глобальне суспільне благо), але водночас інші споживачі цього потенціалу також отримують дохід як власники боргу і не несуть відповідальності за рекапіталізацію цього потенціалу;
• Занепокоєння США про свою промислову базу, міць якої також лежить в основі глобальної безпеки і являє собою ще одне глобальне суспільне благо;
• Витрати на оборону союзників і партнерів США, більшості з яких необхідно нарощувати потенціал для самооборони без необхідності покладатися на сили США, принаймні на ранніх стадіях війни;
• Можливості спільного виробництва оборонного потенціалу, за якого союзники і партнери роблять більший внесок в американські програми розвитку;
• Стратегічне резервування союзниками і партнерами США критично важливих мінералів та інших матеріальних активів і надання США пільгового доступу до цих активів.

Це амбітна програма. Угода Pax Americana дасть змогу впоратися з тим, що турбує США у сфері торгівлі та, що ще важливіше, краще розподілити витрати й ризики, пов'язані з глобальною безпекою. Умови Pax Americana стануть більш прийнятними: США будуть упевнені у своїй стратегічній спроможності, а союзники і партнери візьмуть у цьому активну участь.

Будуть потрібні складні угоди і домовленості, дійти до яких буде непросто. Необхідне ретельне і точне виконання умов угоди, особливо для того, щоб заспокоїти фінансові ринки, які завжди схильні божеволіти в періоди невизначеності. Якби тільки в нас був сучасний Джеймс Бейкер, рушійна сила угоди "Плаза" 1985 року! Спираючись на мандат Рейгана, який задавав загальний напрямок, не керуючи деталями, Бейкер використовував міць США через м'яку дипломатію, переслідуючи американські інтереси, знаючи, що союзники і партнери США завжди вважатимуть за краще мати справу з Америкою, навіть коли вона переживає не найкращі часи. Чи змінилося їхнє ставлення з часів Бейкера? Найімовірніше, ми дізнаємося про це в найближчі 90 днів.

Важливо Путiн стягує вiйська, Китай готує флот. Коли розпочнеться війна за Арктику

У якийсь момент Китай повинен буде взяти участь у будь-якій подібній угоді. Основні проблеми, які привели нас до цього моменту, багато в чому є наслідком стратегії Пекіна, спрямованої на концентрацію промислової потужності в Китаї. Це загальмувало розвиток економіки послуг у Китаї, спотворило глобальну торгівлю і ланцюжки постачань, вихолостило західні промислові бази, затримало індустріалізацію Глобального Півдня і створило ризики для національної безпеки та економічної стійкості для США, їхніх союзників, партнерів та інших країн.

За допомогою узгодженої стратегії, про яку тут ідеться, можна змінити баланс світової торгівлі таким способом, щоб Китай був змушений позбутися надлишкових потужностей, зокрема в інтересах менш розвинених країн.

Перерозподіливши витрати на Pax Americana, США отримають більше фінансових і стратегічних ресурсів, щоб впоратися з ризиком щораз більшої потужності Китаю і його стратегічних амбіцій. Америка буде стійко платоспроможною, посідаючи центральне місце в реформованій глобальній системі процвітання і безпеки. Такий результат коштував би турбулентності останніх днів. Чи прийшли ми до цього завдяки великій хитрості, чи внаслідок натхнення та імпровізації, не має великого значення. Головне — це мистецтво укладати угоди.

Про автора

Майкл Пеццулло — колишній заступник міністра оборони, до листопада 2023 року обіймав посаду міністра внутрішніх справ.