Трамп у гонитві за ресурсами: що стоїть за "угодою про копалини", та чи підпише її Україна

Урочисте підписання "угоди про копалини" у тодішній її редакції мало відбутися 28 лютого у Вашингтоні. Цього так і не сталося через суперечку, що спалахнула між президентом США Дональдом Трампом, віцепрезидентом Джей Ді Венсом та українським лідером Володимиром Зеленським.

Після конфлікту в Овальному кабінеті американська сторона виступила з оновленим, максималістським драфтом угоди, який містить суворіші вимоги до Києва.

За задумом американців, Київ має передавати 50% своїх доходів від проєктів у сфері природних ресурсів — зокрема стратегічних мінералів, нафти й газу, а також пов’язаної інфраструктури, такої як порти й трубопроводи — до інвестиційного фонду під контролем США.

Один з "прихованих пунктів" проєкту угоди нібито навіть містить вимогу США взяти під контроль газопровід російського "Газпрому", який проходить через територію України до Європи.

Передбачається, що Вашингтон отримуватиме всі прибутки з фонду доти, доки українці не "відшкодують" щонайменше еквівалент обсягу американської допомоги, наданої під час війни, плюс 4% річних.

Сполучені Штати також хочуть зберігати за собою "право першої пропозиції" на нові проєкти та матимуть право вето на продаж українських ресурсів третім країнам. Протягом першого року дії угоди Україна буде позбавлена можливості пропонувати будь-які інвестиційні проєкти іншим сторонам на кращих фінансових або економічних умовах, ніж ті, що запропоновані США.

Інвестиційний фонд буцімто контролюватиме урядове агентство США International Development Finance Corporation. Агентство призначатиме трьох членів правління, тоді як Україна матиме лише двох, і здійснюватиме нагляд за кожним проєктом, у який інвестуються прибутки з фонду.

Що важливо — у новій версії не йшлося про жодні гарантії безпеки, які Україна мала б отримати в обмін на привілейований доступ США до надр. А саме це було початковим задумом, викладеним ще минулого року в Плані перемоги Володимира Зеленського.

За даними джерел "Телеграфу", наразі з угодою детально працюють юристи, і якщо США висувають до неї умови як для комерційної домовленості, Україні наполягає на міждержавному характері документа. Під час останнього раунду технічних переговорів 11-12 квітня Київ доніс до Вашингтона відповідні пропозиції.

Ймовірно, підписи під фінальною версією документа (у разі погодження) можуть поставити перший віцепрем'єр-міністр — міністр економіки України Юлія Свириденко та міністр фінансів США Скотт Бессент.

В той самий час в Штатах аналітики впливової консервативної організації Heritage Foundation, що стоїть за нашумілим "Проєктом 2025", усіляко просувають підписання угоди, намагаючись аргументувати відсутність гарантій безпеки у ній. І наполягають: домовленість щодо доступу до українських надр буде перемогою адміністрації Дональда Трампа.

Консерватори пояснюють, що Китай наразі має значну перевагу над Сполученими Штатами у сфері критично важливих мінералів. Вони потрібні для розвитку зеленої енергетики, напівпровідників, що використовуються в побутовій електроніці, а також для військової техніки — зокрема ракет, літаків і боєприпасів.

"Угода з Україною досягає кількох важливих цілей.

По-перше, вона надає капітал для відновлення зруйнованої інфраструктури України та спрямована на залучення додаткових інвестицій з боку приватного сектору, відкриваючи для України шлях до фінансового відновлення після війни.

По-друге, вона компенсує США мільярди доларів військової та фінансової допомоги, наданої Україні з початку вторгнення.

По-третє, замість формальної гарантії безпеки це створить підтримку Заходом стабільності в регіоні, що може стримувати майбутню російську агресію.

І, нарешті, що найважливіше — ця угода відкриє для США нове джерело критичних мінералів і рідкісноземельних елементів, необхідних для розширення виробництва напівпровідників, модернізації та відновлення армії", — йдеться в матеріалі, опублікованому у виданні Daily Signal.

"Ця угода є вигідною як для України, так і для Сполучених Штатів, і має бути реалізована", — додають автори.

Утім, інші експерти на Заході налаштовані скептично щодо нібито вигоди українців від запропонованих умов. Британський економіст Тімоті Еш пояснює "Телеграфу": американські компанії працювали в Україні останні 30 років, в тому числі 2014 року, коли Росія анексувала Крим та вторглася на Донбас. Бізнес зі США розміщувався в Україні і 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тож це не зупинило Росію.

"Ця ідея, яку просуває Трамп — що нібито сам факт підписання угоди й припущення, що американські компанії прийдуть в Україну, автоматично створює якусь безпеку — це абсурд. Американські компанії не прийдуть в Україну без реальних гарантій безпеки…

Гадаю, українці сподівалися надати економічні поступки США в обмін на гарантії безпеки. Американці ж просто відкинули будь-яку готовність надавати їх, і захотіли лише мінерали. Це абсурдний план і виглядає так, ніби американці поводяться як колоніальні експлуататори.

Я був би дуже здивований, якби Україна підписала це", — прокоментував Еш. Слід зауважити, що договір, який Зеленський і Трамп мали підписати в Овальному кабінеті в кінці лютого, мав бути рамковим. Додатково йшлося про розробку більш детального документа, який мали б підписати пізніше. Наразі вже йдеться про роботу над цим другим документом, який підпишуть на рівні міністрів.

До слова, Уряд "з метою захисту національних інтересів України" виділив понад 113 тисяч гривень із бюджету на консультації для підготовки кінцевого варіанту угоди. Чи виллється це у конструктивну домовленість між Києвом та Вашингтоном, чи стане новим приводом для напруги між сторонами — покажуть найближчі тижні.

Водночас Україна — не єдина держава, від якої США прагнуть отримати природні ресурси. Паралельно тривають переговори про можливу угоду з Демократичною Республікою Конго, яка має величезні запаси міді, кобальту та урану.

Конго нині веде боротьбу з підтримуваними Руандою повстанцями угруповання M23, які цього року захопили значні території країни, тож пропонує свої мінерали в обмін на американську військову допомогу. При цьому на конголезькому ринку корисних копалин, які використовуються у мобільних телефонах та електромобілях, наразі домінує Китай та його гірничодобувні компанії.

У цьому сенсі жага США до українських мінералів як і до будь-яких інших у світі — частина більшого пазла, в якому кінцевою метою постає домінування Америки над Китаєм.