У Сумах російська ракета вбила сім'ю 11-річного футболіста та вчительку з мамою

Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на OBOZ.UA. Нагадаємо, унаслідок російського терору постраждало 129 осіб, до лікарень госпіталізовано близько 40 людей.

Росія вбила сім'ю Мартиненків

Про загибель сім'ї в Старому Селі стало відомо майже одразу – жителі побачили на фото й відео з місця трагедії яскраво-жовту куртку, за якою і впізнали Миколу.

Щонеділі він разом із дружиною, 49-річною Наталією, та 11-річним сином Максимом їздили до протестантської церкви, яка розташовується на паралельній вулиці з місцем вибухів. Ймовірно, родина загинула від уламків після повторного прильоту балістичної ракети.

Максим був єдиною дитиною в сім'ї, з родичів залишилася лише паралізована бабуся.

Микола займався монтажем каналізації та земляними роботами, торік серед добровольців брав участь у будівництві захисних споруд.
Наталія багато років працювала вихователькою у дитячому садку села, а потім продавала французьку косметику. В одному з торгових центрів у Сумах у жінки був маленький магазин.

Максим навчався у 6 класі Старосільського ліцею та тренувався у футбольному клубі "Барса". Молодший тренер команди Сергій Ратушняк згадує його як спокійного, не дуже балакучого, але наполегливого хлопчика. "Я завжди його ставив у приклад усім. Уявіть, у сніг, дощ він завжди приїжджав на тренування із села. Інші тут, у місті, живуть – і то не завжди приходили, а він ніколи не пропускав", – каже тренер.

Хлопець захоплювався футболом, це була його пристрасть. М'яч завжди був із ним. Діти згадують, що Максиму можна було будь-коли зателефонувати й сказати: "Йдемо, у футбол пограємо". І він завжди був готовим,
– згадує класна керівниця Дар'я Дорошенко.

Організацією похорону займаються сільська рада та спортивний клуб Максима. Окрім того, допомагає церква, куди ходила сім'я Мартиненків.

Марина допомагала пораненим

Марина Чудеса працювала вчителькою біології школи №2, активно допомагала ЗСУ, а також пройшла курси тактичної медицини, де була однією із найкращих учениць. Її мама, Людмила Сергієнко, працювала медиком.

Жінки їхали машиною центром Сум, а коли пролунав перший вибух, вони кинулися на допомогу постраждалим. Марина завжди мала турнікет і все необхідне для надання першої допомоги. Вона встигла запевнити подругу, що все гаразд, однак, на жаль, загинула з мамою після повторного прильоту.

Надія Серпокрил згадує колегу як дуже світлу, добру та веселу людину, яка дуже любила свою сім'ю – доньок Кіру та Олександру, а також чоловіка Володимира.

Жінки разом допомагали 54-й бригаді БпЛА. Для них Марина пекла та смажила пиріжки, у будь-який час волонтерки завантажували машину для бійців, плели сітки.