Весна на порозі: настав час розмальовувати писанки

До Великодня, що відзначається цього року одночасно католиками та православними 20 квітня, залишилось пару днів, тож вже час задуматися про прикрасу великодніх яєць. Як відрізнити писанку за регіональною ознакою? Де було знайдено найстаріше в Україні великоднє яйце? Про все це – у матеріалі Коротко про.

Наша співрозмовниця - одна з найвідоміших майстринь із 40-річним стажем, авторка книг про писанкарство, дослідниця цієї традиції Віра Манько.

З'явилася ще до християнства

Історія писанки сягає ще дохристиянських часів. За словами Віри Манько, ще до того, як писанка стала великоднім символом, люди прикрашали яйця навесні – так зазивали весну та святкували її прихід. Вважалося, що весна вже прийшла, коли починали нестися свійські птахи, а дикі поверталися з півдня.

- Коли прийшло християнство, то ця традиція вже була сформована, - розповідає Віра Манько. - Вже потім її адаптували до обрядів християнства, і писанка стала одним із атрибутів святкування Великодня.

Птахів зазивали фразою «летіть, соловейки, на рідні земельки, на червону калину, на рідну Україну» та іншими.

Первісна молитва про здоров'я

Традиція розписувати яйця до приходу весни була не лише на нашій території – цим займалися по всій Європі.

- Ми змогли зберегти дуже багато. Завдяки нашим дослідникам, які наприкінці позаминулого століття і до середини минулого провели величезну роботу зі збирання писанок. У Західній Європі їх набагато менше, – каже Віра Василівна.

Також розфарбовують яйця у Словенії, Хорватії, Польщі. Але українські писанки – особливі. У Європі частіше клеять на шкаралупу різні фігурки чи роблять дряпанки, видряпуючи на пофарбованої шкаралупі візерунки. Наша писанка, як розповідає Віра Манько, розписана стародавніми символами, які мали значення для людей.

– Це була первісна молитва про здоров'я, про кохання, про благополуччя, – перераховує майстриня. - І кожен із тих знаків щось означав. Як не дивно, але писанки з такими знаками дійшли до нас.

Найпопулярніші символи – це хрести, восьмикінцеві зірки, знак сонця, саме сонце, знак вічності, рослинні візерунки.

«Відразу дізнаюся, з якого села писанка»

У кожному регіоні писанки вирізнялися.

- Я можу відразу відрізнити писанку - з якого села, в які роки і хто робив, - усміхається Віра Василівна. – Незважаючи на те, що символіка повторюється, різняться стилі. Кожен регіон має свої особливості. На Покутті (південно-східна частина Івано-Франківської області, – Авт.) - дуже багато з хрестами.

Також хрести використовуються на Буковині, але вони інші, починаються та закінчуються зірками. Тут використовують чисті кольори: фіолетовий, синій. Писанки на Буковині неймовірно красиві, в інших областях таких немає.

У центральній частині України, на Поділлі, певним кольором покривають великі площі яйця, наприклад, вишневе яйце, а контури білі. Тут використовують багато паралельних ліній і шаховий порядок, чого немає в інших місцях.

На Гуцульщині великі площі покривають решітками, малюють коників, рибок, пташок – такого теж ніде більше немає. Також різні кольори, навіть ширина ліній – різна. Регіональних особливостей багато.

Віра Манько, досліджуючи писанкарство, десять років їздила на Покуття, що на Прикарпатті, на ярмарки перед Великоднем – у містечко Заболотів. Про покутські народні писанки, які вона там вивчала, вийшла її остання книга у 2021 році.

Писанку XVI століття знайшли у колекторі

Там, де традицію писанки не переривали, за словами майстрині, цікаво прослідкувати за змінами дизайну писанки протягом століть. Найлегше це зробити в західних та центральних областях. На Поділлі можна до 1920-х років. Найскладніше – у східних областях. Більше українських традицій збереглося на Луганщині, ніж на Донеччині. Також розписували крашанки у Сумській, Чернігівській областях. Але це мізер, порівняно із центральними та західними областями.

- На Івано-Франківщині, на Покутті, на Буковині та Закарпатті ця традиція не переривалася і існує до сьогодні, - зазначає майстриня. - Але писанки теж змінювалися: позаминулого століття і до 1920-х років вони були зовсім інші. Сучасна та старовинна – дві різні писанки. Одну з найдавніших писанок знайшли у Львові у 2016 році під час реконструкції будинку неподалік площі Ринок у колекторі – вона датується XVI століттям. На гусячому яйці традиційні зображення: символи нескінченності, характерні для покутської писанки. Вона зараз знаходиться в єдиному у нас Музеї писанки у Коломиї.

Доступ до писанок у музеях часто обмежений через крихкість матеріалу, особливо якщо це давні роботи. У Львові у національному музеї зберігається близько семи-восьми тисяч писанок, в етнографічному – близько 14 тисяч.

Вдома у Віри Манько – близько чотирьох тисяч писанок її роботи, серед них – копії старовинних із фондів музеїв. Наразі дослідниця працює над новим альбомом, до якого увійдуть фото її авторських робіт.

Бразилін – червоний колір - з'явився завдяки емігрантам

За старих часів, за словами майстрині та дослідниці, писанки розфарбовували природними барвниками, тому деяких кольорів на них було не зустріти. Наприклад, червоного. Найчастіше це були жовті, білі, коричневі, чорні кольори.

Червоні відтінки з'явилися лише на початку минулого століття, коли на захід України емігранти почали надсилати шматочки червоного дерева із Бразилії. З нього і отримували червону фарбу, яку називали бразилін. Нею на яйце наносили червоні чи вишневі плями – так звані сльози.

А ось яскраві кольори у писанках з'явилися вже в середині минулого століття, коли хімічні барвники стали доступними.