Весняний наступ Росії: що задумав Путін?

Упродовж зими Сили оборони України відбивали постійні штурми російської армії, а подекуди й намагалися перехопити ініціативу на полі бою. Окремим завданням було уникнути оточення і важких втрат під час виведення підрозділів із Курської області РФ.

Російські ж війська почали уповільнювати темпи багатомісячного виснажливого руху вперед по всій 1100-кілометровій лінії фронту. Поки вони використовують вологі польові умови, щоб поповнити чисельність підрозділу та запаси зброї в очікуванні кращої погоди.

Російська армія перекрила українські лінії постачання на Курщині, що дозволило витіснит українські війська за кордон. Цим поклали край ганебній для Росії Курській операції ЗСУ.

Зараз, за словами українського високопоставленого військового офіцера, Росія вже почала новий весняний наступ на північному сході України.

Україна ж дала відповідь, вдруге перетнувши кордон із Росією: у Бєлгородській області. Це може відбуватися з метою попередити весняний наступ і вивести російські війська з рівноваги.

Ось як у загальних рисах розгортаються події на фронті під час четвертої весни повномасштабної війни Росії проти України.

Для аналітиків той факт, що російські підрозділи готувалися до нового наступу, був здебільшого очікуваним, особливо після відносно спокійної зими.

«Справді є виснаження і з точки зору особового складу, і з точки зору бронетехніки. Взагалі дуже важко наступати кілька місяців, але Росія просувається вже більше року, – каже керівник New Geopolitics Research Network у Києві Михайло Самусь телеканалу «Настоящее время», створеному «Радіо Свобода» з участю «Голосу Америки». – Це, природно, виснажує збройні сили».

Квітнева зброя

9 квітня, через кілька днів після того, як президент Володимир Зеленський попередив, що російські війська збираються для нового наступу на Сумську та Харківську області, Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський підтвердив слова Зеленського.

«Можу сказати, що президент абсолютно правий, і цей наступ фактично вже почався, – сказав Сирський в інтерв'ю українському виданню LB.ua. – За кілька днів, майже тиждень, ми спостерігаємо майже вдвічі більшу кількість ворожих атак на всіх основних напрямках».

Сумська область України межує із Курською областю Росії, тому, на думку експертів, було б логічно, щоб російські підрозділи просувалися через кордон, а українські війська залишалися у тилу за лініями оборони.

Харківський контрнаступ наприкінці 2022 року, який охопив більшу частину регіону, став кульмінацією для України. Однак на східних ділянках регіону Росія намагалася місяцями прорвати українські лінії оборони, що пролягали з півночі на південь уздовж річки Оскіл. Так вона створювала загрозу для Куп’янська.

Друге за величиною місто України – Харків, залишилося пріоритетом для російського командування, хоч воно того й не визнавало. Російські війська уже четвертий рік тероризують населення міста ракетами та безпілотниками.

На Донеччині російські війська витратили кілька місяців на штурми Покровська, критичного транзитного вузла для української оборони у цьому регіоні. Ймовірно, росіяни намагаються оточити місто.

Але українським підрозділам вдалося дещо відкинути частину російських сил від Покровська.

Речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Віктор Трегубов заявив 27 лютого у коментарі Українській службі Радіо Свобода, що спроба Росії оточити Покровськ провалилася.

Найбільшою проблемою України був брак чисельності військ на лінії фронту, що перешкоджало її здатності стримувати напади Росії.

За оцінками західних офіційних осіб, разом обидві сторони зазнали втрат у понад 1 мільйон убитими та пораненими.

Тим не менше, західні військові чиновники заявили, що боєздатність України ще не повністю вичерпана.

«Я не думаю, що програш українців є неминучим, – заявив минулого тижня на слуханнях у Конгресі Головнокомандувач обʼєднаних сил НАТО в Європі генерал армії США Крістофер Каволі. – Вони перебувають у набагато кращому становищі, ніж раніше».

Чи вдалася Курська операція і яку відповідь готує Путін?

Прорив підрозділами ЗСУ кордону з Курською областю Росії знаменував найбільше вторгнення іноземних військ на територію Росії з часів Другої світової війни.

Віддаючи накази, українські командири сподівалися досягти кількох цілей:

• показати, що вони здатні до творчої тактики бою;
• стягнути російські війська з інших місць уздовж лінії фронту,
• послабивши тиск на виснажену українську оборону;
• та отримати територіальну розмінну монету для майбутніх переговорів з Росією.

Перший пункт втілили більш-менш успішно. Він відобразив креатив, який, за словами експертів, українська влада демонструвала протягом усієї війни. Натомість другої мети, як здається, не досягли. Замість того, щоб залучити підрозділи з інших місць, російське командування розгорнуло частини чинних підрозділів разом із північнокорейськими військами.

Зважаючи на те, що Росія майже відтіснила українські війська з Курщини, третя мета також, здається, не була досягнута.

Тим не менш, наприкінці минулого місяця українські командири віддали наказ про нове вторгнення через кордон, цього разу – в Бєлгородську область Росії.

Мета, за словами українського військового експерта Олександра Мусієнка, – попередити майбутні плани Росії.

«Ми розуміємо, що після того, як Росія постійно стягує додаткові сили для перегрупування своїх позицій і поповнення втрат, зростають ризики для Сумщини, – каже Мусієнко Українській службі «Радіо Свобода». – Щоб протистояти цим ризикам, ми проводимо превентивні дії, щоб не дати ворогу швидко розпочати наступальні дії».

«Саме тому ми говоримо про активну оборону – не дати ворогу швидко просуватися на територію України та мінімізувати ризики для Сумської області», – наголошує експерт.

Водночас намагання російської армії прорватися до Харкова та Сум може відображати вказівки, які Путін дав головнокомандувачу Валерію Герасимову минулого місяця, коли відвідав Курську область.

«Звичайно, я просив би в майбутньому подумати про створення зони безпеки на кордоні», – сказав тоді Путін.

А як щодо припинення вогню?

Минулого місяця Кремль і Білий дім оголосили про загальні підходи щодо припинення вогню, обмеження атак на енергетичну інфраструктуру (електростанції, лінії електропередач, підстанції тощо). Київ схвалив обмежене припинення вогню за умови, що його дотримається Москва.

Пізніше досягнули попередньої домовленості про обмеження бойових дій у Чорноморському регіоні.

Це сталося в рамках спроби відновити масштабні поставки українських та російських сільськогосподарських товарів. Проте Кремль наполягав на кількох умовах, які, за словами зовнішніх експертів, здавалися складними, якщо не неможливими.

Тепер, майже через місяць, режим припинення вогню зазнав краху.

4 квітня російська балістична ракета з касетним боєприпасом влучила у житловий мікрорайон міста Кривий Ріг. Це призвело до загибелі щонайменше 20 людей, у тому числі дев’яти дітей на дитячому майданчику.

Останніми днями президент США Дональд Трамп, який не раз декларував, що прагне швидко зупинити війну, висловив розчарування тим, що Росія продовжує бомбардувати Україну.

«Я не в захваті від того, що відбувається з бомбардуванням, тому що вони бомблять, як божевільні, прямо зараз, – сказав Трамп журналістам 7 квітня. – Вони бомблять – я не знаю, що там відбувається».

• 11 квітня посланець Дональда Трампа Стів Віткофф прилетів у Санкт-Петербург і, як повідомляють у Кремлі, зустрівся із очільником Росії Володимиром Путіним.
• За словами речника Кремля Пєскова, крім обговорення «різних аспектів українського врегулювання», можлива і розмова про потенційну зустріч Путіна з президентом США Дональдом Трампом.

Майк Екел