«Бідна» розкіш посадовця Донецької ОДА: як Сергій Натрус приховує статки на десятки мільйонів та дерибанить бюджет

Проблема — звучить буденно.

Але в Україні деякі посадовці навчилися робити з проблем бізнес, йдеться у розслідуванні Мартини Богуславець «На Межі».

Один із таких — Сергій Натрус, скромний державний службовець, що за понад десять років на посаді не спромігся задекларувати навіть власної квартири.

Принаймні, так говорить його декларація.

Насправді ж за скромною зовнішністю чиновника ховається масштабна схема приховування активів і розкішного способу життя, який він дбайливо оформлює на своїх близьких.

“Бомж” із Донецької ОДА.

Офіційно Сергій Натрус — директор департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА.

Його декларації викликають жалість: чужа квартира в Краматорську, старенький Mercedes 1994 року випуску, і жодної згадки про родину, яка, як виявляється, у нього є — велика і забезпечена.

Цивільна дружина Крістіна Андрюшина, мати, син Артем, старший син, донька — ці люди, не згадані у деклараціях, володіють майном, яке за ринковою вартістю обчислюється в десятках мільйонів гривень.

І все це — за рахунок громадян, які сплачують податки, та бюджету, що мав би йти на відновлення екології у зруйнованому війною регіоні.

Русанівська гавань для всіх.

Найулюбленіша локація родини Натруса — житловий комплекс "Русанівська гавань" у Києві.

Тут квартири має його мати, син, цивільна дружина і навіть він сам — щоправда, жодного слова про це в деклараціях.

Вартість лише однієї квартири тут — від 95 тисяч доларів.

Окрім квартир — численні паркомісця, а також нерухомість у ЖК "Касіопея", оформлена на сина Артема.

Сам Артем — типовий представник “золотої молоді”: елітні авто, адміністративні справи за порушення ПДР, життя без потреби пояснювати джерела статків.

Формально — ФОП, косметолог і продавець ліків.

За 2024 рік він придбав BMW та Volkswagen Passat.

Непогано, як для малого підприємця, який “вколює губи”.

Котеджна “Оклахома” як нова вотчина.

У 2021 році цивільна дружина чиновника отримала дві земельні ділянки у котеджному містечку “Оклахома”, за 8 хвилин їзди від Києва.

Тут розташований елітний будинок у стилі Red River з сонячними панелями, прибудовою та закритою територією.

На момент продажу подібна нерухомість коштувала близько 90 тисяч доларів.

І хоча у 2024 році Натрус вказує саме це місце своїм фактичним місцем проживання — жодного рядка у декларації про наявність будинку.

Його мати, 74-річна пенсіонерка, у 2024 році теж отримує в подарунок двокімнатну квартиру в “Русанівській гавані” — орієнтовна вартість 3 мільйони гривень.

Від кого подарунок — невідомо.

Тури в Крим, бізнес у тіні.

Крістіна Андрюшина, окрім володіння київською нерухомістю, до війни володіла турагенцією “Чемодан” і активно пропонувала тури..

до окупованого Криму та Санкт-Петербурга.

У соцмережах – фото з російським триколором у Криму, відпочинок у Ялті, Севастополі та навіть на плато Ай-Петрі.

Туризм у час, коли країна воює — “бізнес як завжди”?.

Кому війна, а кому кешфлоу.

І поки в офіційних звітах Натрус бідний, як церковна миша, його найближче оточення обростає нерухомістю, отримує елітні подарунки, розширює автопарк і живе у найпрестижніших районах столиці.

Гроші, якими оперує департамент екології — це мільйони гривень із держбюджету, які мають іти на відновлення довкілля, зруйнованого війною.

Як “зелений” бюджет перетворився на годівницю: махінації Натруса.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання екологічного відновлення набуло особливої ваги.

Ліси знищені пожежами, отруєні ґрунти, мінні поля, зруйновані очисні споруди.

Саме тут відкривається вікно можливостей — для тих, хто вміє конвертувати проблему в прибуток.

Сергій Натрус, як очільник департаменту екології Донецької ОДА, отримав повний контроль над бюджетами на екологічне відновлення регіону, які зросли в рази після 2022 року.

У 2023-2024 роках Донецька область отримала сотні мільйонів гривень з державного та міжнародного фінансування — саме на ці цілі.

Проте ефективність їх використання залишає більше питань, ніж відповідей.

У квітні 2024 року Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА, під керівництвом Натруса, укладає договір на поставку 20 екскаваторів для ліквідації руйнувань, спричинених війною.

Переможцем тендеру стає ТОВ Construction Machinery, яке пропонує техніку за 118 млн грн, хоча інший учасник, компанія Юромаш, могла б поставити ці самі екскаватори за 102 млн грн.

Втім, Натрус відмовляє Юромашу, посилаючись на технічну невідповідність — при цьому умови тендера, за словами інших учасників, були скопійовані з пропозиції переможця.

Далі, буквально через два тижні після цієї закупівлі, компанія Construction Machinery повторно продає ті самі екскаватори вже іншому замовнику — Укрнафта.

І тут стається "чудо": ціна за одиницю техніки для Укрнафти виявляється значно меншою — 4,4 млн грн, а для департаменту Натруса — 5,9 млн грн, тобто різниця у ціні на один екскаватор складає 1 млн грн.

З урахуванням кількості одиниць техніки, загальне завищення ціни на закупівлі департаментом Натруса може досягати 30 млн грн.

Пояснення департаменту Натруса щодо формування ціни виявляється неконкретним.

Наприклад, вказано, що ціна одного екскаватора для Білоцерківської міської ради була 4,7 млн грн, що на 25% менше, ніж для Донецької області.

Це викликає питання: чому саме для Донецької області встановлено настільки високу ціну на техніку, а також куди йдуть кошти, які не відповідають ринковій вартості.

Натрус та його департамент використовували схем із завищенням вартості закупівель і відкатами, що є звичною практикою для забезпечення власного доходу за рахунок державних коштів.

Протягом десятиліть він забезпечував значні відкатні кошти через укладання угод із підставними фірмами.

Протягом останніх років у діяльності Натруса також зафіксовані значні зловживання у закупівлях для будівництва сміттєперевантажувальних станцій, які коштували значно дорожче за реальну вартість робіт, а також наданні підрядів фірмам, що були пов’язані з корупційними схемами.

Наприклад, у 2020 році було вирішено віддати тендер на 97 млн грн на будівництво сміттєперевантажувальної станції у Бахмуті сумнівній фірмі, яка була фігурантом кількох кримінальних справ.

У 2021 році аналогічні проблеми виникли під час завищення вартості будівництва сміттєпереробних заводів.

Про це, та багато іншого дивіться у розслідуванні.