Чому буксує німецька економіка

На початку травня в Німеччині має почати роботу нова урядова коаліція. В числі першочергових викликів для нового уряду будуть питання відновлення сталого економічного зростання країни, яка багато десятків років була «локомотивом» європейської економіки, але в останні років п’ять позитивну втратив динаміку.

Важливий крок для цього зробив старий парламент - 18 березня Бундестаг схвалив послаблення «боргового гальма», запровадженого в 2009 році, яке обмежує річні державні запозичення на рівні, не більше 0,35% ВВП. Тепер обмеження на запозичення не поширюватимуться на військові витрати понад 1% ВВП й буде створено інфраструктурний фонд на 500 млрд. євро. Чи зрушить з міста це локомотив німецької економіки, який буксує вже п’ять років?

Економіка Німеччини тривалий час відчуває проблеми. В 2020 році ВВП впав на 4,1%, в 2021 році зріс на 3,7%, в 2022 році зріс на 0,4%, в 2023 році знизився на 0,3%, в 2024 році знизився на 0,2% (за попередніми даними). Промислове виробництво – основа німецької економіки – демонструє тривожну динаміку: якщо взяти за базис січень 2021 року, станом на січень цього року індекс промвиробництва становив 89,1, тобто за вказаний період зниження становить 10,9%.

* за даними World Bank та Destatis.

Простіше за все пояснити це впливом коронавірусу та припинення постачання російських енергоносіїв. Але все набагато складніше (до речі, промвиробництво почало знижуватися з 2018 року) - проблеми мають технологічний, структурний й фіскальний характер, ускладняються соціокультурними особливостями та демографічними факторами.

Десять причин буксування економіки Німеччини

Окреслю десять причин проблем в економіці Німеччини, які призвели до гальмування її зростання та розвитку.

Перша. Багато заощаджень й мало інвестицій – німецькі держава та домогосподарства схильні до стриманих інвестицій та стриманого споживання. А інвестиції та споживання – дві важливі складові ВВП (ВВП = споживання + приватні інвестиції + держвитрати + «чистий» експорт (експорт мінус імпорт)).

Друга. Постійне перевищення заощаджень над інвестиціями означає відносне згортання місцевої економічної активності в обмін на дивідендні платежі з-за кордону (заощадження інвестуються за межі Німеччини) й може бути пов’язане зі старінням населення. Люди під старість покладаються не так на економічну активність, як на доходи від накопичень. Пенсійна система Німеччини вже давно має величезну накопичувальну частину. В Німеччині відбувається трансформація в більш «пенсійну» модель життя та функціонування економіки.

Третя. Частка валових державних інвестицій в ВВП Німеччини в 2018-2022 роках становила 2,5% - найнижча серед країн з високим рівнем доходу, за винятком Іспанії.

Четверта. Небажання витрачати як на рівні федерального бюджету, так й бюджету земель, що виявляється в ставленні до боргу. В 2009 році за ініціативою багатих південних земель до Конституції була внесена норма про «боргове гальмо» (Schuldenbremse) - приріст держборгу за рік не може перевищувати 0,35% ВВП (багаті землі були проти того, що зростання держборгу всіє Німеччини здійснюється переважно в інтересах бідних земель колишньої НДР). Винятки були – дію «боргового гальма» призупиняли в 2020 році через епідемію COVID та в 2022 році через енергетичні проблеми. Але додаткові 195 млрд. євро, залучених державою, лише пом’якшили проблеми. Зараз, є сподівання на позитивний вплив 500 млрд. євро з оголошеного 18 березня інфраструктурного фонду.

П’ята. Якщо є недозавантаженість ресурсів, чи то капітал чи то праця, то відсутність інвестицій за рахунок боргу - це втрачена вигода.

Шоста. Вичерпання головного драйверу зростання - експорту. Тривалий час економіку витягував експорт – Німеччина була промисловим експортером №1 в світі. Але зміна світової технологічної й економічної парадигми поступово нівелює можливості експорту, як драйверу зростання економіки Німеччини. Тарифна війна Трампа додатково негативно вплине на основний драйвер економіки Німеччини.

Сьома. Слабкість інновацій в передових технологіях. В США більшість витрат на R&D спрямовуються в високотехнологічні сектори, а в Німеччині йдуть в середній технологічний сегмент (переважно автопром та класична важка промисловість). Тобто, США та деякі інші країни (Південна Корея, Тайвань, тощо) створюють принципово нове, а Німеччина виробляє промислові інновації старого технологічного укладу. Це гарно само по собі, але дає менший ефект, ніж вкладення в R&D в високотехнологічні сектори. Та й конкурувати стає в звичному для Німеччини сегменті складніше - наприклад, через конкуренцію динамічних країн Азії.

Восьма. Останнім успішним великим стартапом в Німеччині була фірма програмного забезпечення SAP, заснована коли Франц Беккенбауер привів збірну ФРН до перемоги на чемпіонаті Європи з футболу в 1972 році. Система фінансування інновацій та стартапів в Німеччині (й в Європі) є несприятливою, бо побудована на банківському кредитуванні, яке за визначенням передбачає акуратне повернення позики й тому запобігає ризикам, без яких інновації не можливі.

Дев’ята. Німецька промисловість, особливо її середній бізнес впроваджують інновації поступово. Через це вони виявилися непідготовленими до технологічних потрясінь, наприклад, таких як винахід електромобіля. Між бізнесом, банками та політиками налагоджені зручні зв’язки, що породжує самозаспокоєність. Яка не сприяє технологічним змінам.

Десята. Вельми неоптимальні рішення в енергетиці – згортання атомної та пришвидшено незбалансований розвиток «зеленої» енергетики (німецька промисловість падає 2018 року, припинення постачання російського газу підсилило проблеми, але не було першопричиною).

Можливість зростання в поточній парадигмі викликає сумніви

Схоже, межі зростання економіки Німеччини досягнуто. В Німеччині величезна перевага приватних заощаджень над інвестиціями. Надлишок приватних заощаджень Німеччини в основному інвестовано за кордон. Інвестицій бракує, оскільки вони мають небагато сенсу - немає високої віддачі на капітал. Є старіння населення й «інфляція способу життя».

Німеччина дещо прогавила момент для трансформації своєї експортно-орієнтованої моделі розвитку й залишилася заручником своєї меркантилістської стратегії, яка не враховувала виклики XXI століття – з боку технологічних змін та інновацій в найбільш перспективних галузях, які зароджувались на наших очах й бурхливо розвиваються протягом останніх 10-15 років. Світ вступає в епоху фрагментації й торгових війн - це буде особливо негативно для залежної від зовнішньої торгівлі економіки Німеччини.

Однозначної відповіді, чи дасть скасування «боргового гальма» сталий імпульс економічному зростанню немає – потрібен ланцюжок рішень, які рано чи пізно вимагають коригування економічної поведінки. Німеччинна «купалася в грошах». Була б політична воля, бачення, запит населення й на сучасні технології гроші знайшлися би. Тільки через скасування боргового гальма воля не з’явиться.

Замість прогнозу

Розгорнути таку інертну машину, як економіка Німеччини, об’єктивно дуже складно. Особливо складно це зробити, якщо ключові проблеми уходять корінням в менталітет - схильність до заощаджень та стримане споживання. Німеччина щоразу, за будь-якої ситуації (крім ковіда) вибирала затягнути тугіше пояси. Ментальне бажання вирішувати проблеми за рахунок економії не надають приводу для оптимізму в сучасній світовій економічній ситуації.

Можливо, ключова надія на різке зростання мілітаризації німецької промисловості, її переорієнтування на випуск військової техніки та боєприпасів, й особливо на витрати із анонсованого інфраструктурного фонду. Модель розвитку економіки за інфраструктурним типом має приклади успішного втілення, як то було в Китаї в перші 15 років XXI століття.