"Їхати нема куди?" Як вивозять людей з прифронтових територій і що варто знати

Динамічна ситуація на фронті та періодичне посилення ворожих обстрілів прикордонних територій України лишають актуальними питання евакуації. Деякі пересічні громадяни не чекають, поки ситуація стає катастрофічною, й покидають небезпечні райони завчасно, а є й випадки, коли родини навіть з дітьми відмовляються виїжджати до останнього. Часто аргументом для того, щоб лишатися, є острах не знайти прихисток та не мати змоги фінансово "витягнути" облаштування на новому місці.

"Телеграф" розбирався, як діють наразі алгоритми евакуації й на яку допомогу, одноразову чи довгострокову, можуть розраховувати нові внутрішньо переміщені особи (ВПО).

Евакуація силами правоохоронців та благодійників

На сьогодні на Донеччині, прикордонних громадах Сумщини та Харківщини запроваджений режим обов’язкової евакуації, крім того, виїжджають з зон наближених до лінії фронту до більш безпечних регіонів і мешканці Херсонської та Запорізької областей. Хтось робить це самотужки на власному транспорті або користується допомогою рідних чи знайомих, але є й ті, хто звертається до влади й волонтерів. Для цього наразі є кілька можливостей – або дзвінок на урядову "гарячу лінію" 15-45 (але варто розуміти, що ваші дані все одно "спустять вниз"), або безпосередньо на номери координаційних штабів, що діють в кожній з областей.

- Якщо до нас зателефонує особа, яка бажає евакуюватися з прикордонної території, скоординуємо її з організаціями, які вивозять людей із громад, де складна безпекова ситуація, – розповіла "Телеграфу" одна зі співробітниць Сумського обласного контактного центру. – Це, зокрема, спецпідрозділ поліції "Білі янголи", гуманітарна місія "Проліска" та фонд "Схід SOS". Але є випадки, коли ми фіксуємо звернення, самі зв'язуємось з благодійними організаціями, волонтерами, місцевою владою й координуємо процес. Наприклад, три тижні тому, коли були масовані обстріли Краснопільської громади, ми отримували 10-15 дзвінків на день. Й це були в тому числі звернення від родичів тих людей, хто там мешкає, які просили посприяти в евакуації, адже в селах зник зв’язок і електропостачання. Разом з адміністрацією ОТГ були визначені пункти збору, звідки екіпажі забирали людей.

В Донецькій області, як зазначається у відповіді ОВА на запит "Телеграфа", щоденно готові до застосування від 18 до 20 спільних евакуаційних груп (15-17 груп Нацполіції, 3 групи ДСНС). Найбільш популярні напрямки – Покровський район та Костянтинівка, але туди можна "потикатися" тільки на броньованих автівках та з засобами радіоелектронної боротьби. А далі логістику забезпечують БФ "Янголи спасіння", вже згадана місія "Проліска", БФ "Схід-СОС", БО "Спасемо Україну". Загалом з початку року з Донеччини евакуйовано 26 тис. мешканців, в тому числі 1450 дітей.

При цьому в частині Донецької області, що перебуває під контролем української влади, ще лишаються близько 283 тис. людей, з яких десята частина – 21,5 тисячі – це діти. Попри реальну небезпеку життя поблизу лінії фронту, часом місцеві мешканці до останнього відмовляються виїжджати.

Як повідомили "Телеграфу" у Службі у справах дітей Донецької ОВА, з початку року було зафіксовано 2497 відмов від евакуації, підписаних батьками відносно 4466 дітей. При цьому наразі в 17 громадах, що оголошені зоною активних бойових дій, лишається 202 дитини: 197 – у Лиманській ОТГ та 5 – у Торецькій. І це ті родини, що повернулись додому після того, як вже звідти виїжджали. Натомість влада і волонтери продовжують переконувати, вмовляти, закликати людей та вивозити їх з під куль і градів до безпечних районів. Наприклад, на минулому тижні в ОВА повідомили, що "в примусовий спосіб" вивезли з Донеччини 240 хлопців і дівчат.

Виплати три рази по шість місяців

Ключове питання, яке задають ті, хто вагається щодо евакуації, а яку підтримку вони можуть отримати. Наразі, як й раніше, дорослі ВПО можуть розраховувати на щомісячну виплату від держави у розмірі 2 000, а діти та особи з інвалідністю 3 000 грн (при наданні статусу ВПО надають на пів року, потім можуть автоматично подовжити за умови відповідності критеріям, але не більше ніж на три шестимісячні періоди – Авт.). Крім цього, з кінця січня в Україні внутрішньо переміщені особи, якщо вони самі орендують та оплачують житло, можуть розраховувати не тільки на житлову субсидію, але й на субсидію на найм (оренду) житла. Це новий вид допомоги, затверджений відповідною Постановою Кабміну.

Крім державної грошової допомоги евакуйованим мешканцям небезпечних регіонів пропонували підтримку й різноманітні міжнародні організації. Але переважно на неї могли розраховувати або малозабезпечені родини, або родини з дітьми, або люди похилого віку чи особи з інвалідністю. Оформлювати їх можна було через сервіс єДопомога. Але наразі на сайті зазначено, що громадяни України подали 10 млн заявок. У зв'язку з цим їх прийом тимчасово припинений "задля детального їх опрацювання та передачі за запитом до міжнародних організацій для подальшої виплати". В Мінсоці при цьому запевняють, що працюють над тим, щоб таких благодійників ставало більше.

При цьому лишились варіанти точкової допомоги у розмірі 10 800 грн./особа від чеської гуманітарної допомоги "Людина в біді". Її оформлення пропонують донеччанам в транзитному пункті у Павлограді Дніпропетровської області. Тут же, за даними Донецької ОВА, люди, що вибрались з-під обстрілів, можуть розраховувати також на гуманітарну, психологічну та медичну допомогу, гаряче харчування, допомогу з оформленням статусу і документів тощо.

Про те, де жити, можна знайти інформацію на спеціально створеному дашборді на сайті Офісу Президента України. Тут зазначено, скільки місць та в яких громадах виділені для розміщення тимчасово переміщених осіб та зазначені номери контакт-центрів з розміщення евакуйованих. Наприклад, в Рівненській області таких 462. Як повідомили "Телеграфу" працівники центру, наразі пропонуються "адаптовані місця" проживання на базі навчальних та медичних закладів. Наприклад, в сільській місцевості це може бути частина чи поверх ФАПу (фельдшерсько-акушерського пункту — Ред.), відділена від решти будівлі, в якій облаштовані місця для приготування їжі та виконання гігієнічних процедур.

- Щоб запропонувати найкращий варіант проживання, я розпитую, які потреби мають люди, можливо, в родині є дитина, яка має вади здоров’я, то відповідно вона повинна бути забезпечена доступом до лікарських чи інших послуг, – зазначила працівниця центру. – Наразі немає обмежень щодо термінів перебування в таких комунальних закладах, єдина умова — дотримуватися загальних правил порядку та поведінки. Також зараз є варіанти, які пропонують евакуйованим українцям з прифронтових зон чи зон бойових дій Центри зайнятості – там можна знайти роботу з проживанням. Є ще можливість самостійного пошуку житла через сайт "Прихисток".

Гуртожитки, шелтери і модульні містечка

В деяких областях, де евакуація відбувається і в межах регіону, мають переліки місць компактного проживання, де можуть розміщатися люди. Наприклад, на Сумщині таких "точок" 18, розрахованих на 824 людини. З них вільними станом на 12 квітня було 188 місць.

- Для проживання в селі Мазівка Конотопського району пристосована одноповерхова будівля, є кімнати з ліжками, душові, – розповіла нашому виданню голова Новослобідської сільради Лілія Єременко. – Тут недовго жили мешканці нашої ж громади з п'ятикілометрової зони, але згодом поїхали. Зараз теж телефонують люди, запитують, але поки всі місця вільні.

- Є кілька вільних місць наразі, – зазначив директор ВСП "Роменський фаховий коледж СНАУ" Олександр Іллєнко. – Живуть у нас переважно літні люди, приїжджають зазвичай без нічого, намагаємось їх підтримати. Якихось обмежень по часу проживання у нас наразі немає, бо розуміємо, що пенсіонерам нереально знайти якесь інше житло й платити за нього.

За повідомленням Сумської обласної військової адміністрації, в регіоні є ще кілька варіантів для розміщення ВПО. Наприклад, це модульні будинки у Сумах, що облаштовані за підтримки Шведського Червоного Хреста і розраховані на 100 осіб, в Нижньосироватській тергромаді в них "вклався" інший міжнародний партнер – УВКБ ООН, а споруди зможуть прийняти ще 63 людини. Крім того, в області є кілька будинків та квартир, що придбані в державну і комунальну власність, створений реєстр майна, який також може за потреби використовуватися для розселення тих, хто змушений евакуюватися.

Донеччанам пропонують тільки варіанти проживання за межами регіону, адже безпечних місць тут наразі немає. В громадах 19 більш безпечних областей України утворено 95 гуманітарних центрів/хабів. Такий діє, наприклад, в місті Хуст Закарпатської області. Загалом тут зареєстровано 1000 колишніх мешканців міста Покровська та району.

- Орієнтовно 70% людей мешкають в соціальному житлі – гуртожитках в самому Хусті та населених пунктах району, – розповів нашому виданню Віктор Грицак – керівник хабу "Єднання" Покровської МВА. – Але наразі всі міста в них зайняті, проте ведуться ремонти ще у двох гуртожитках, які зможуть незабаром приймати переселенців. Можемо поки запропонувати лише дві кімнати в приватному шелтері, де можна прожити пів року (в нашому соціальному житлі таких обмежень немає). Але, звісно, є люди, які через певний час їдуть, хтось прямує за кордон, є люди, які, наприклад, перебрались до рідних під Києвом, чи у саму столицю, хтось в Одеську область. І приблизно 30 % вихідців з Покровська та району самі винаймають житло тут в Закарпатські області. Наприклад, декілька днів тому знайшли варіант будинку з газовим опаленням в одному з сіл, де є школа, магазини – все потрібне. Вартість 5 тис. гривень на місяць без комунальних послуг.

***

Наразі картина з евакуацією виглядає так, що наодинці з проблемами через втрату дому чи необхідність його покинути людей ані держава, ані різноманітні фонди та організації не полишають. Принаймні в перші місяці після переїзду на нове місце. Проте варто розуміти, що тимчасові місця проживання на кшталт гуртожитків чи адаптованих соціальних закладів, все-таки мають свої недоліки. Зокрема, спільні кухні чи душові кімнати. До того ж не всі, мають бажання селитися хоч і в безкоштовних будинках, але розташованих в сільській місцевості, що накладає свій відбиток при пошуку роботи чи навчанні й розвитку дітей. Крім того, існують різні вимоги щодо термінів проживання, й про них треба запитувати й обговорювати при заселенні. Й очікувано, що на більше преференцій та підтримки можуть розраховувати або літні люди, або особи з інвалідністю, або родини з малими дітьми чи малозабезпечені.

Як повідомляв "Телеграф", пошук житла для ВПО часом перетворюється на проблему, адже власники квартир та будинків в регіонах, віддалених від фронту, не завжди охоче здають їх немісцевим. Серед умов для оренди часто в оголошеннях фігурує відсутність дітей та домашніх тварин.