Є 2 варіанти: як Україна може отримати ядерну зброю і хто здатен допомогти

5 грудня 1994 року Україна підписала славнозвісний Будапештський меморандум, згідно з яким в обмін на гарантії безпеки відмовилася від третього ядерного арсеналу у світі. Проте ці гарантії нічого не вартували – і Росія зруйнувала всю систему ядерного стримування та безпеки.

У Радянському Союзі саме Україна була двигуном усіх процесів щодо розробки ядерки. Чи здатна Україна зараз самостійно виготовити ядерну зброю, хто може допомогти нашій державі отримати "ядерну парасольку" – в інтерв'ю 24 Каналу розповів депутат п'яти скликань і перший очільник делегації щодо ядерного роззброєння Юрій Костенко.

Росія зруйнувала систему ядерної безпеки

Станом на сьогодні, як би ви розцінили дії п'яти країн, які були дотичними до Будапештського меморандуму, відтак дотичними до роззброєння України?

Думаю, сьогодні можна констатувати, що вся система стримування щодо ядерної зброї луснула, як мильна бульбашка. Чому? Річ у тому, що у 1968 році 5 ядерних країн підписали договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Це були: Сполучені Штати Америки, СРСР, Франція, Британія і Китай.

Вони брали на себе зобов'язання, які потім увійшли до статуту Організації Об'єднаних Націй, про те, що не використовуватимуть ядерну зброю, проти неядерних країн і будуть утримуватися від застосування першими ядерної зброї, навіть якщо на них нападає ядерна держава. Отже, можна констатувати, що ця базова норма, яка довго стримувала розповсюдження ядерної зброї, перестала діяти.

Тепер про Будапештський документ, який підписали в 1994 році, коли 3 ядерні країни – Сполучені Штати Америки, Росія і Велика Британія – дали нам запевнення, що вони не застосовуватимуть щодо України ядерну зброю та не будуть нею погрожувати.

Повне інтерв'ю з Юрієм Костенком: дивіться відео

Надзвичайно важливим є 6 пункт Будапештського меморандуму про те, що якщо Україна зазнає агресії від будь-якої іншої країни, то саме ці країни-підписанти почнуть консультації, як здійснювати відсіч агресії. Отже, судячи з цього, всі підписанти не виконали свої зобов'язання. Ба більше, один із підписантів став найлютішим агресором і демонструє, що на очах усього цивілізованого світу можна нехтувати будь-якими нормами міжнародного права і тими зобов'язаннями, які він давав.

До речі, до Будапештського меморандуму потім приєдналися Франція та Китай – дві інші ядерні держави. Тобто всі 5 ядерних країн фактично заплющили очі на порушення Росією зобов'язань в межах ООН – не нападати та не використовувати ядерну зброю.

Згадайте, з чого почалася агресія у 2022 році? Владімір Путін одразу почав говорити про застосування тактичної ядерної зброї на полі бою. І лише дуже жорстка заява з боку США, які обіцяли дати "пекельну відповідь" звичайним озброєнням, а потім до них долучилися ядерний Китай та ядерна Індія, – змусили Путіна поки що відмовитися від цієї божевільної ідеї.

Отже, підсумок такий – сьогодні інша реальність. Сьогодні увесь світ із жахом спостерігає не просто за війною, а за трагедією українського народу та української держави. Путін на весь світ заявляє, що не хоче, аби існувала Україна та наш народ. Він визнає лише так званий "один єдиний народ", до якого входять росіяни, білоруси та українці.

Усі ці нісенітниці не лише увійшли в медіапростір, а в політику багатьох країн світу. Це означає, що все, що було до широкомасштабної агресії, фактично нівелювало ті системи стримування розповсюдження ядерної зброї, які існували.

У цьому контексті також варто зазначити, як діє МАГАТЕ. Цю організацію створювали виключно для того, щоб контролювати нерозповсюдження ядерної зброї. Як це здійснювалося? Є мирний, а не військовий атом. МАГАТЕ мало контролювати, де зберігається ядерне паливо, щоб з нього не вилучали елементи, які потрібні для виробництва ядерних боєголовок.

Це не контролює сама країна, інспектори МАГАТЕ мають 24 години на добу і 365 днів в році стежити за тим, чи хтось добирається до відпрацьованого ядерного палива, чи ні. А якщо так, то з якою метою. У цьому суть роботи МАГАТЕ щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

Але ця організація нічого не заявила, про те, що Росія порушила статут ООН, Будапештський меморандум, міжнародне право щодо ядерного тероризму, де передбачено, що жодна країна світу не має права нападати на ядерні об'єкти. Це називається ядерний тероризм. Жодної заяви ні з боку Гендиректора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, ні з боку організації, ні з боку Радбезу не було. А це означає, що світова система ядерної безпеки луснула, як мильна бульбашка.

Глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі / Getty Images

Відтак, постає питання, як далі рухатися у цій ситуації? Відповідь вже є. Більшість країн світу, особливо розвинутих, на політичному рівні починають дискусії на тему власної ядерної зброї. Навіть у Японії, де після поразки в Другій світовій війні категорично відмовлялися говорити щось схоже, починають дискутувати на тему ядерного стримування.

Південна Корея, враховуючи те, що Північна Корея має ядерну зброю, теж починає дискутувати. Австралія, Канада – країни, які завжди були партнерами в США і покладалися на її "ядерну парасольку", дискутують. Про Європейський Союз і говорити немає що. Війна, постійні погрози Путіна призвели до того, що Еммануель Макрон вже заявив, що "ядерна парасолька" над Європейським Союзом – це дуже добре.

Це означає, що в Євросоюзі переглядають стратегію ядерного стримування. У цьому контексті можна впевнено прогнозувати, що ніякі заклики, письмові зобов'язання щодо гарантій безпеки не діятимуть. Зараз світ розвивається у гарантуванні власної безпеки, виходячи з власних національних інтересів. І цей процес не вдасться зупинити. Хіба якщо світ не покарає Росію так, що вона просто зникне як країна-терористка, як дикун із ядерною булавою.

Є 2 варіанти, як Україні отримати ядерну зброю

Як нам потрапити під "ядерну парасольку", з огляду на те, що ми маємо технології? В України є ресурси, корисні копалини, достатньо всього, щоб створити власну ядерну зброю, але тоді ми будемо заблоковані нашими партнерами. Я ж не помилився?

Щодо ядерної зброї, то найпростіший, найдієвіший і безпечний варіант для України – це розміщення на нашій території ядерної зброї інших країн. Наприклад, на території Європейського Союзу 5 країн мають ядерні боєголовки. Тактична ядерна зброя США, яка там розміщена, забезпечує "ядерну парасольку" над Європейським Союзом.

До речі, Польща добивається того, щоб США підтягли свої ядерні засоби до східного кордону Європейського Союзу, тобто на її територію. Тому найпростіший варіант – це якби Сполучені Штати Америки погодилися і, наприклад, з Бельгії, яка досить далеко від Росії, перемістили озброєння до України.

Але, як ви знаєте, і попередня адміністрація, а тим більше ця, – категорично не приймають такого варіанту поширення безпеки на європейському континенті. Мовляв, війна, російські інтереси, бо ж Росія заперечує можливість такої допомоги в Україні.

Де в Європі розташована ядерка США / Federation of American Scientists

Тепер другий варіант – чи можемо ми самостійно виготовити ядерний вибуховий пристрій? Саме з цього починається програма ядерного озброєння. Через цей етап проходять практично всі ядерні країни – і підпільні, і офіційні. Колись ми були двигуном процесів, пов'язаних із розробкою ядерної зброї колишнього СРСР.

На нашій території є величезні поклади урану, з чого, власне, і треба починати виробництво ядерної зброї. Крім того, на нашій території величезний інтелектуальний і виробничий потенціал. Наприклад, харківський Фізтех починав брати участь як наукова установа у розробці технології збагачення урану. А найголовніше – доставка ядерної боєголовки в місце призначення. "Південмаш" був найпотужнішим у світі заводом з виробництва носіїв, аналоги яких до тепер не може зробити ні Росія, ні Сполучені Штати Америки. Уявляєте?

Усе це є атрибутами ядерної військової програми – боєголовка і носій. Наприклад, Північна Корея, коли починала розробляти свою ядерну програму, то фахівці ЦРУ довго сміялися з неї. Мовляв, яка там ядерна зброя? Бідна країна, немає ресурсів, щоб люди могли чашку рису за добу з'їсти, а тут вони хочуть створити ядерну зброю. Але коли вони зробили ядерний вибуховий пристрій і випробували його, то Штати зафіксували сейсмікою, що він дійсно був ядерний.

Тоді почали говорити, що в Північній Кореї немає носіїв. Але раптом вони досягають своїми носіями території США. Розвідка констатує, що в них вже є понад 100 стратегічних ядерних боєголовок. Це велика потужність. Ба більше, вони мають виробництво плутонію і високозбагаченого урану, який пропонують на тіньових ринках. Загалом це порушення всіх принципів, які затверджені в договорі про нерозповсюдження ядерної зброї.

Чи можна зараз придбати збагачений уран або плутоній на чорному ринку?

Думаю, так. Та система, про яку ми щойно говорили, зараз повністю деградована, бо тривалий час заплющували очі на кричущі порушення принципів Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. До речі, він мав закінчитися у 1995 році.

Саме Україна врятувала цей договір. Там не вистачало країн, які б підтримали його пролонгацію. І лише самопожертва України, яка відмовилася від третього ядерного потенціалу у світі, дозволила продовжити цей договір.

Але хто тепер є головними руйнаторами цього договору? Росія і, на жаль, США. Штати не захищають Україну. Вони відмовляються від принципів Будапештського меморандуму, що переговори з Росією треба вести в форматі трьох – Британія, США та Україна – і там напрацьовувати весь алгоритм ведення переговорів з Росією, а потім пропонувати їй щось чи ні.

Те, що роблять Сполучені Штати, – це і є руйнація принципів Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Наслідком цього стане ядерна скринька Пандори, яка вже практично відкрита, і цей процес ніякими закликами, домовленостями чи підписами ніхто не зупинить.

Чи може Україна самостійно виготовити ядерну зброю

Повертаючись до української ядерної програми. У чому проблема? Ми можемо, але в нас немає головного – фінансових ресурсів. Ми ж сьогодні на 70% залежимо від фінансування Заходу. Ядерна програма дуже дорога.

У нас є початкова стадія того, що потрібно для виробництва ядерної зброї, особливо в Чорнобилі. Чорнобильський тип реакторів є лише на цій атомній станції. Це колишні військові реактори для напрацювання плутонію – одного з елементів ядерної зброї. Усе відпрацьоване ядерно паливо з Чорнобильської АЕС перебуває на нашій території у сховищах. Усе без винятку. Його не вивозили на територію Росії, як це було з паливом з інших реакторів – ВВЕР-1000 і ВВЕР-440.

Початкова фаза того, що потрібне для виробництва, у нас є, але в нас немає центрифуг, немає хімічних комплексів для вилучення плутонію з того ж відпрацьованого ядерного палива. Це дуже дорогі технології. Їх так просто на світових ринках не купиш, адже існує система контролю за такими критичними технологіями щодо ядерної зброї.

Найголовніше питання – гроші. Хто за це платитиме? Ми ж не будемо просити кредит у США на ядерну зброю. Сполучені Штати хочуть бути монополістом на цьому ринку разом із Росією.

А конкретно на що потрібні кошти?

На виготовлення всього того циклу збагачення. Воно має досягати понад 95%. Це – високозбагачений уран та плутоній. Наприклад, у Харківському фізтеху довгий час був уран зі збагаченням 20%. Його Віктор Янукович передав у Сполучені Штати, щоб вони визнали його президентом.

Другий важливий чинник – чи можна сьогодні знайти в Україні безпечне місце навіть для підземного розміщення такого виробництва? Це ж не виробництво дронів чи навіть компонентів ракет, яке можна розосередити. Там, де працюють центрифуги, має бути єдиний комплекс зі збагачення урану. Його ж не розірвеш по частинах. Усі ці місця Росія може знищити, зокрема своєю ядерною зброєю.

Третій компонент – це випробовування. Вибуховий пристрій треба десь випробувати. У нас немає полігонів.

Найголовнішим є навіть не ці 3 аспекти. Ми перебуваємо в стані війни, і зараз йдеться про виживання держави та українців. Це може не розтягуватися на десятиліття, а відбутися набагато швидше. Якщо ця ядерна армада Путіна буде скерована на Україну, ба більше, якщо Україна захоче повернутися до ядерного статусу, – це буде страшна річ. Ми просто не витримаємо.

Для виробництва ядерної зброї з нуля, як показує практика, потрібно мінімум 10 – 15 років. Іран пробує вже 30 років зробити збагачення необхідної концентрації для вибухового ядерного пристрою. Це треба робити в мирний час, а у нас війна.

Як би ми не ховали цю тему, але російські спецслужби, на жаль, дуже добре контролюють українські кабінети влади – і це вони робили впродовж усієї незалежності. Я особисто маю з цього приводу власний досвід, коли я приїхав зі "Свердловська-45", де розбирали тактичну зброю, вивезену з України. Там передали, умовно кажучи, всі секрети. Я розмовляв на цю тему з Леонідом Кучмою, який тоді був прем'єр-міністром.

Насамперед стояло питання щодо забезпечення безпеки зберігання тактичних ядерних боєзарядів. Буквально через хвилину після нашої розмови прем'єр Росії Віктор Чорномирдін телефонує Кучмі й говорить: "Що ви там з Костенком збираєтеся робити з ядерною зброєю? Ми вам цього не дозволимо".

Такі реалії. Ось що таке секрети в українських кабінетах влади. Якщо зараз це публічно обговорюється, як і скільки зброї ми вироблятимемо, то це несерйозно. Отже, чисто українська ядерна зброя, як фахівець у цій темі, який має досвід міжнародних переговорів, думаю, це нереально. Але є варіант.

Україна здатна стати провідною в ядерній програмі ЄС

Зверніть увагу: коли ЄС починає говорити про "ядерну парасольку", то багато країн кажуть, що готові брати участь у цьому проєкті. Насамперед треба забезпечити фінансування, бо потрібно ж розширювати програму виробництва ядерної зброї. Китай, до речі, до початку широкомасштабної агресії мав десь приблизно 300 стратегічних ядерних боєголовок. За 3 роки він наростив до 500 одиниць, фактично поставив на конвеєр. Це – друга економіка світу.

Щодо Європейського Союзу – тут треба консолідований бюджет. У цьому проєкті, думаю, місце України може бути дійсно визначальним. Варто враховувати, що у нас є певні компоненти та технології виробництва найкращих носіїв у світі.

Також хочу звернутися до історичного досвіду. Наприклад, США першими розробили ядерний вибуховий пристрій та ядерну боєголовку, яку використали в Хіросімі та Нагасакі. Потім Радянський Союз, якому деякі американські наукові діячі фактично передали топсекрети.

Вчені зробили це для балансу, аби ніхто не мав монополію на ядерну зброю з такою руйнівною силою, адже після Хіросіми та Нагасакі світ вжахнувся від результатів цього тестування. Тож питання – звідки в Ізраїлю взялася зброя? У них не було ні атомних станцій, ні збагачення. Кажуть, що Франція допомагала. У Великої Британії те ж саме – кажуть, що Сполучені Штати допомагали.

Тому, виходячи з історичної практики, можна стверджувати, що Україна може бути у цьому так званому пулі ядерних країн. Не самостійно, а в загальноєвропейській системі безпеки, яка зараз активно формується та обговорюється. Сюди й треба Україні скерувати всі свої дипломатичні зусилля, щоб ми знайшли своє гідне місце, аби дійсно "ядерна парасолька" розповсюджувалася і на нашу територію. Вона забезпечуватиме наш суверенітет і нашу безпеку від такого дикого сусіда з ядерною булавою.

Тобто ми станемо учасниками клубу розробників?

Так, можемо стати.

Як запустити цей процес? Що для цього потрібно?

Глибоке мовчання від влади. З цього починалися усі ядерні програми світу. Жоден уряд не обговорював того, що він почне щось робити в цьому напрямку, а робив. Так робили самі Сполучені Штати. До Мангеттенського проєкту, метою якого було виготовлення першого ядерного вибухового пристрою, залучили десятки тисяч людей.

Спершу будівництво, умовно кажучи, атомної станції. Потім напрацювання урану, плутонію, збагачення його і так далі. Учасники цього проєкту не знали, чим вони займаються. Лише після Хіросіми та Нагасакі їм подякували за внесок у безпеку США. Ось так треба починати ядерну програму – неважливо, чи в колективі, чи самостійно.

А коли у нас нічого немає, крім слів, то я б рекомендував політикам, які цим займатимуться, починати цю програму в дуже обмеженому колі людей. Я впевнений, що рано чи пізно вони будуть цим займатися, бо сьогодні це єдиний засіб і спосіб уникнути того, що зараз переживає Україна, – нападу з боку будь-якого агресора.

Якщо говорити про участь у загальноєвропейській концепції безпеки, зокрема ядерної безпеки, то це має бути дуже-дуже обмежене коло перемовників, які мають бути перевірені до "третього коліна". Бо злив інформації означає втрату можливості реалізувати цю стратегію.

Про те, чому МАГАТЕ грає на користь Путіну

Як же тоді протидіяти російським спецслужбам, які, видається, дуже добре обізнані та мають можливості отримувати інформацію? Взагалі ж, Росія, напевно, навіть зараз діє на випередження. Україна стала жертвою глобальної безпекової кризи та невиконання угод. Очевидно, що вони теж перестраховуються.

Росія традиційно кричить найголосніше, мовляв, тримайте злодія. Згадайте, що говорив Путін, коли оголошував про так звану "спецоперацію"? Він казав, що однією із цілей "спецоперації" є недопущення, аби Україна повернула свій ядерний статус.

Друге, на що я хотів звернути увагу. Цю тему, як не дивно, продовжив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Він у травні 2022 року на економічному форумі в Давосі проголосив, що на ЗАЕС, яку захопили росіяни, знайшли 30 тонн плутонію та 40 тонн високозбагаченого урану.

Росіяни окупували ЗАЕС ще у 2022 році / Getty Images

Я з цього приводу написав статтю. Я мав право на це, бо був одним із кандидатів на посаду гендиректора МАГАТЕ від України в 1997 році. Я нагадав пану Гроссі, що саме МАГАТЕ відповідає за те, що мирний атом не використовуватимуть для виробництва ядерної зброї. Тому й існує система безперервного моніторингу за сховищами відпрацьованого ядерного палива.

Якщо дійсно вони знайшли таку кількість урану і плутонію, то треба просто ліквідувати МАГАТЕ, яке не виконало свої функції. Це не Україна, а МАГАТЕ повинно було не допустити на Запорізький АЕС виробництво плутонію та урану.

Чому з'явилася ця заява? Росія йому написала й він проголосив це слово в слово так, як йому написав Кремль. Далі згадайте про "брудну бомбу", яку ми начебто готувалися зробити та використати на ЗАЕС. Ми ж нічого навіть не думаємо. Я впевнений, що ось це "ми можемо" (створити ядерну зброю – 24 Канал) теж просувають російські спецслужби.

Хоча, ще раз повторюю, поки Україна дуже далека навіть від свого проєкту ядерної зброї. Чи то в дружбі з нашими колегами з ЄС, чи то самостійний проєкт – цього ще навіть немає.

Тому треба працювати зовсім по-іншому: політикам треба менше говорити, а більше робити, а народу треба більше знань. Дякую, що ви порушили цю тему. Коли я слухаю розповіді, що за тиждень матимемо ядерну боєголовку, то мені просто стає дурно від таких розмов "фахівців".