На виборах голови «Суспільного» Євген Глібовицький влаштував Олександру Ткаченку hard talk про цензуру, провали Мінкульту і «прикру ситуацію» 24 лютого 2022 року. Ось що відповів Ткаченко

15 квітня Миколу Чернотицького вдруге обрали головою правління Суспільного мовлення.

Оригінал публікації — за посиланням на сайті «Бабель».

За нього проголосували 10 членів Наглядової ради. Шість голосів отримав його суперник — колишній міністр культури і в минулому керівник «1+1 media» Олександр Ткаченко. Ще два претенденти — колишній журналіст і співробітник Адміністрації президента Петра Порошенка Володимир Горковенко і колишній топменеджер StarLightMedia Микола Фаєнгольд — не отримали жодного голосу. Всі кандидати подали на конкурс свої програми. У другому турі відбору всі четверо коротко їх представили й відповіли на запитання членів Наглядової ради. Найбільше запитань виникло до Олександра Ткаченка. У програмі він наголошував на тому, що «Суспільне» не завжди виконує декларовану функцію, наприклад, переважно показує на каналі «Культура» дубльовані серіали й часто завищує свої показники, хоча має найнижчі показники з усіх європейських суспільних мовників. Найбільш напруженою стала довга дискусія між Ткаченком і членом Наглядової ради, колишнім телевізійником Євгеном Глібовицьким. Замість звичних одного-двох запитань Глібовицький поставив понад десять. Вийшло майже повноцінне інтервʼю з колишнім медіаменеджером і міністром культури — зі звинуваченнями та невідомими фактами. Ми даємо майже дослівну розшифровку їхньої розмови. Аж до моменту, коли Глібовицький запропонував потенційному очільнику «Суспільного» Ткаченку захистити мовника від атак міністра Ткаченка.

Оця міжнародна підтримка [українських культурних проєктів], про яку ви говорите, звідки вона візьметься? Якими вашими зусиллями або аргументами буде забезпечена? Чому ви, коли були міністром культури, не забезпечили таку міжнародну підтримку Українському культурному фонду, коли в бюджеті не стало грошей на його діяльність?

Дякую, по-перше, під час війни ми забезпечили кільканадцять мільйонів доларів допомоги для підтримки української спадщини та інших закладів культури. Щодо історії з УКФ, не знаю, знаєте ви чи ні, але у мене був конфлікт з Наглядовою радою, тому що туди потрапили досить дивні люди, але збільшення доходів УКФ було саме під час пандемії — ми збільшили на один мільярд їм фінансування для надання грантів. Про яке зменшення мова — я не знаю.

Щодо міжнародної підтримки, у мене є досвід, у «Суспільного» є надзвичайно добрий досвід, і я розмовляв з кількома послами, які надавали й надають підтримку «Суспільному» в цьому питанні. Я так розумію, що змінювати свої підходи вони не планують.

Тобто ви хочете сказати, що ваше лідерство стане передумовою для підвищення міжнародної підтримки Суспільного мовлення, як порівняти з тією, яка є зараз?

Ні, я, по-перше, сказав про збереження підтримки на рівні, який є зараз. Безперечно, я без Наглядової ради сам цього не зроблю.

Але тоді виникає запитання, що ви пропонуєте зміну часток фінансування бюджету «Суспільного» і при цьому не пояснюєте джерел. Звідки це візьметься?

Зміна часток насамперед стосується комерційних можливостей та отримання доходів від акцизів та інших непрофільних активів.

На які ви не впливаєте…

На які я можу вплинути. Стосовно доходів комерційних, це абсолютно реально і можливо, особливо під час воєнного стану. Тому перерозподіл не в межах грантів, а в межах додаткових можливостей отримання доходів.

Слайд з програми розвитку «Суспільного» кандидата Олександра Ткаченка.

Тобто міжнародні гранти ви не враховуєте як основний спосіб підвищення…

Ні, там 150—200 мільйонів гривень, наскільки я…

Тоді поясніть, як ви впливаєте на акцизи?

Це промотування, лобіювання можливостей для того, щоб спільно з депутатами і Наглядовою радою добитися цих змін.

Тобто ви у свою програму вкладаєте припущення, що Наглядова рада разом з вами щось буде робити.

Я переконаний.

Тобто, іншими словами, ви у програмі пропонуєте рішення, де ви не впевнені, чи треті сторони, які залучені в цей процес, будуть щось робити, але пропонуєте.

Дивіться, якщо Наглядова рада буде проти того, щоб збільшити доходи «Суспільного», я думаю, це буде досягнення для Наглядової ради, яка таке може сказати. По-друге, спільна робота з депутатами й урядом дозволяє мені на це сподіватись.

Ми з одного покоління, і я памʼятаю Олександра Ткаченка ще зі студії «Гарт». Потім чудовий ковток свіжого повітря «Післямова» — підсумкова тижнева програма. А потім стався поворот, який свідчив про якусь зміну напрямку. Бо «Новий канал», який ви очолювали, втратив свою редакційну незалежність під вашим контролем. «1+1» закріпив політичне управління новинами в ручному режимі, і це видно з моніторингів майже неозброєним оком. Зрештою, ми навіть могли чути, як це відбувалося, із записів ваших розмов з власником «1+1». Потім внаслідок вашого управління Міністерством культури був фактично розгромлений Український культурний фонд. Коли він знищувався, ви мовчали й уникали відповідальності. Порушуючи процедуру, ви не затверджували обрану керівницю Центру Довженка. Працівники «Суспільного» звертаються до членів Наглядової ради з тим, що будуть масові звільнення, якщо вас оберуть. От у мене запитання: маючи таку спадщину, чому ви вважаєте, що ви хороша кандидатура для того, щоб очолювати ключову для збереження свободи й плюралізму організацію України?

Давайте спочатку розділимо деякі маніпуляції, які ви насипали під час розмови, стосовно того, що було і не було зроблено. Я вам відповім по кожному пункту. На «Новому каналі», коли змінилися власники, це була група відомого бізнесмена, були певні питання стосовно того, яким чином незалежні, якісні новини програми «Репортер» вестимуть мовлення. Єдиною моєю придумкою стосовно того, щоб убезпечити колектив від якихось впливів, було зменшити кількість новин. Тобто ми перейшли в інформативний стандарт і жодних впливів не було, тому що всі ці темники, які приходили на факс в редакційну кімнату, показував людям я. І ми їх не дотримувалися. Тому про які цензурні речі мова тут йде… Скоріше — захищав, щоб колективом не маніпулювали.

Шевченко звільнився, коли ви керували «Новим каналом».

Я вас не перебивав. Можете спитати Андрія Шевченка — він і ваш, і мій товариш.

Друге, стосовно «плюсів» і вихоплених якихось елементів, які зливають в інтернет. Це фрагменти бесід, кінця яких ви не чули. Друге, так би мовити, про вплив на редакційну політику [«плюсів»]. Це не так. Із власником [Ігорем Коломойським] було укладено угоду про незалежну редакційну політику саме ТСН. І під час Революції гідності всі її дотримувалися, на відміну від того, що було на «плюсах» під час Помаранчевої революції, де ви тоді працювали й де стандартів не дотримувались. Вибачте, це ж правда. Так от, в рамках ТСН дві речі, які завжди були основою, — це факт є фактом, незалежно від того, подобається він комусь чи не подобається. І дві точки зору, [які подавали] якщо не одразу, то через деякий час. Стосовно Українського культурного фонду, я вам вже говорив про це, і це були мої публічні виступи стосовно необхідності заміни там Наглядової ради. Але є факт — ми продовжували фінансування УКФ, в тому числі й під час пандемії.

Олександр Ткаченко і Андрій Шевченко разом працювали на Новому каналі. В 2002 році Шевченко звільнився через незгоду з редакційною політикою. Зараз вони дружать.

ukrinform

Ви можете відповісти на запитання, яке я поставив: що, на вашу думку, робить вас хорошим кандидатом?

Великий досвід в медіа, по-перше. Досвід продюсування конкретних проєктів. І щира віра в те, що незалежне медіа повинно не просто існувати, а процвітати.

Ваша програма і ваш виступ фактично показують те, наскільки ви як людина, яка має значний управлінський досвід і включеність у середовище тих, хто приймає рішення, можете посилювати позицію інституцій, які ви очолюєте. І тут у мене до вас запитання стосовно цієї вашої проактивності. Двадцять четвертого лютого 2022 року керівники музеїв у зоні бойових дій опинилися фактично сам на сам з викликом порятунку музейних фондів. Попри те, що ескалація Росії на кордонах України тривала довше, ніж бюджетний процес, Міністерство культури не обстоювало закладення коштів на евакуацію. Міністерство не розробило алгоритму порятунку фондів. Міністерство культури потім самообмежило свою відповідальність тільки до музеїв, які перебували у прямому його підпорядкуванні. Це пряме порушення призначення Міністерства культури. Я можу процитувати пункт третій положення про Міністерство [далі текст положення]. І тут ми з вами маємо наслідок — це втрата значної частини фондів. І тоді в мене до вас запитання: що це говорить про якість вашого лідерства, про вас як про завбачливого лідера, який нестиме відповідальність за врахування безпекових викликів, відповідальність за безперервність мовлення «Суспільного», відповідальність за, наприклад, унікальний архів відео, кіно та аудіохроніки, що має Суспільне мовлення.

Радий, що ви мали час почитати положення про Міністерство культури, а чи знаєте ви, коли згідно із законом може відбуватися евакуація цінностей? Саме евакуація? Це інший порядок, ніж організація виставок. Евакуація може відбуватись лише після введення воєнного стану. Саме евакуація. А виставки, про які ви кажете, що треба було зазделегідь це все зробити, — це кількамісячна робота, тому що потрібно було мати музей, який прийме, а потім домовитися не тільки з державними музеями, а з музеями, які перебувають у підпорядкування місцевих органів влади, про те, що ці цінності за певний кошт мають бути привезені за кілька місяців до початку бойових дій. І це велике питання стосовно політичного рішення, чи варто було це робити, чи ні, яке приймалося не мною, а РНБО. Це раз.

Друге, стосовно вивезення цінностей, коли вже настав воєнний стан. Вони були організовані з усіх місць, де це можливо. І зусиллями міністерств, і зусиллями волонтерів… І факт, що було вивезено понад 500 тисяч екземплярів, точніше артефактів з музеїв, які були в зоні небезпеки, теж про щось говорить. І грошей на це з [держбюджету] майже не залучили. До речі, багато речей стосовно пакування й убезпечення музеїв були зроблені завдяки міжнародній підтримці.

Розграбовані росіянами експозиції Херсонського обласного краєзнавчого музею. Вкрали щонайменше 20 тисяч експонатів. З Обласного краєзнавчого музею та Обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка Херсонщини росіяни вкрали щонайменше 20 тисяч експонатів. Експозиції не встигли евакуювати.

«Бабель»

Я зафіксую, що я не почув відповіді про якість лідерства. У мене до вас таке запитання...

У вас багато філософських запитань.

Ну, це прекрасно, тому що на цьому рівні філософія в управлінні є важливою.

Вона базується на деяких викривлених фактах.

Дивіться, вона базується на тому, що внаслідок ваших дій чи бездіяльності відповідальність впала на плечі людей, які не мали можливості приймати рішення такого рівня, але вимушені були це робити. І якщо, не дай боже, станеться продовження наступу і так далі, керівники філій «Суспільного» повинні розуміти, чи вони можуть покластися на те, що керівник буде компетентно і завбачливо прораховувати ризики, чи не можуть. Відповідно, у мене до вас є ще одне запитання. Я вас хочу поставити на місце керівника Суспільного мовника. Двадцять четверте лютого 2022 року, починається широкомасштабна агресія. І тут в центральній апаратній «Суспільного» зʼявляються якісь люди, які за усною вказівкою міністра культури Ткаченка свавільно вимикають канал, вмикаючи замість нього телеканал «Рада». Скажіть, як керівник Суспільного мовлення що б ви робили в цій ситуації?

А звідки ви знаєте, що за усною вказівкою міністра культури?

Ви хочете перетворити цю дискусію на те, що ви говорите публічно одне, а непублічно інше? Чи ви хочете відповісти на запитання, яке я вам ставлю як член Наглядової ради? Я вам змоделював ситуацію. Дайте мені, будь ласка, відповідь.

Мені пані Світлана [Остапа] нагадала про цю історію, коли я з нею зустрічався. Я пригадав і з того моменту мав можливість поновити факти, які справді відбувалися впродовж перших трьох-чотирьох днів після початку повномасштабного вторгнення. Справді була якась прикра ситуація стосовно Суспільного мовника. Там був задіяний не лише міністр культури, але й РНБО та інші силові відомства. І головне, що я маю сказати про цю історію: я точно знаю, що усно я просив чинного голову «Суспільного» включитись в «Марафон», який був організований через два чи три дні після початку повномасштабки.

Ми говоримо про 24 лютого, а ви говорите про те, що було за кілька днів. І оці люди з РНБО мали процедуру, через яку могли приймати такі рішення. Розумієте? А люди, які зʼявляються в центральній апаратній і перемикають канал, — це зовсім інший тип управління. І ви не відповіли на моє запитання. Ви керівник «Суспільного». До вас в центральну апаратну приходять якісь люди від керівника за усною вказівкою. І що ви робите? Як ви захищаєте «Суспільне»?

Я б дзвонив усім, кому тільки міг, щоб добитися причин появи людей у формі.

Ви б дозволили їм перемкнути канал?

Ну, якщо люди у формі приходять, думаю, у них… Ні, думаю, не дозволив би.

Світлана Остапа припинила дискусію та пояснила, що це реальна історія. Двадцять четвертого лютого 2022 року невідомі люди прийшли в апаратну «Суспільного», сказали, що мають усний наказ міністра культури й наказали передати мовлення каналу «Рада». Остапа звʼязувалась з Ткаченком, просила надати письмовий наказ, але він сказав, що йому «не до папірців». На пряме запитання Остапи про те, чи за його наказом «Суспільне» вимкнули 24 лютого, Ткаченко відповів: «Ні».

LIKED THE ARTICLE?

СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?

Help us do more for you!

Допоможіть нам зробити для вас більше!

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.