Військовий союз Сербії та Угорщини. Проти кого?

Державні ЗМІ Сербії одностайно вихваляють угоду про військову співпрацю між Сербією та Угорщиною. «Бомба, яка струсоне регіон», – свідчить заголовок таблоїда Informer. Урядовий рупор сербська газета Kurir пише про «історичний момент». Видання Novosti називає угоду «новим доказом залізної дружби», а портал Republika стверджує, що «хорвати і албанці панічно бояться сербсько-угорського військового союзу».

Чи то газети, чи то телеканали, чи то інтернет-портали: всі контрольовані державою ЗМІ в унісон розтрубили про ймовірний військовий союз, угоду про який підписали міністри оборони Угорщини та Сербії Крістоф Шалай-Бобровницький і Братислав Гашич у Белграді 1 квітня. Кілька днів потому президент Республіки Сербської у складі Боснії і Герцеговини (БіГ) Милорад Додік оголосив, що боснійські серби приєднаються до «нового військового союзу».

Сербські ЗМІ по обидва боки річки Дріна, що відділяє Сербію від БіГ, представили новий «військовий пакт» як реакцію на нещодавно узгоджений військовий союз між партнерами по НАТО – Хорватією та Албанією, – а також Косовом, чия незалежність від Сербії не визнана Белградом навіть через понад 15 років після її проголошення.

«Особливу тривогу» викликає те, що «цей військовий альянс був створений без консультацій із Белградом», заявило МЗС Сербії. Белград вважає, що угода спрямована на ізоляцію Сербії та створення «воєнізованих структур» у Косові, що є «грубою провокацією», додали в дипломатичному відомстві.

Військова угода між Загребом, Тираною та Приштиною

Але що ж насправді записано в угоді між урядами у Загребі, Тирані та Приштині? Документ, підписаний міністрами оборони трьох країн у Тирані 18 березня 2025 року, передбачає співпрацю в рамках стратегічної концепції НАТО та політики безпеки Європейського Союзу. Згідно з документом, планується активізувати співпрацю між оборонними підприємствами та підготовку солдатів і командного складу. Також намічаються спільні військові навчання.

У рамках євроатлантичної інтеграції основна увага приділяється заходам щодо захисту від іноземних кібератак і кампаній з дезінформації. Хоча Сербія заявляє, що відчуває загрозу з боку нового військового альянсу, глава уряду Хорватії Андрей Пленкович запевнив: «Цей меморандум про співпрацю не має ворожого характеру».

Національне суперництво і ворожнеча між Сербією і Хорватією, які тривають після розпаду Югославії на початку 1990-их років, тим не менш, були підігріті тристоронньою угодою.

«Минули ті часи, коли Хорватія повинна була запитувати Белград, що їй дозволено робити і як їй діяти, і цього більше ніколи не повториться», – заявив міністр оборони Хорватії Іван Анушич.

Загребська газета Jutarnji list стверджувала, що у президента Сербії Александара Вучича стався нервовий зрив, коли він дізнався про новий альянс. Сербська преса у відповідь вийшла з тріумфальними заголовками, один з яких свідчив: «Хорватія та Албанія отримали експрес-відповідь: угоду про військовий союз Угорщини та Сербії підписано».

Про що насправді домовилися Белград і Будапешт?

Однак при найближчому розгляді названий історичним «військовий союз» між Белградом і Будапештом виявляється лише політичним трюком підконтрольних Вучичу ЗМІ. «Це відповідає іншим маркетинговим трюкам Вучича», – заявив опозиційний політик Петар Бошкович в інтерв'ю белградській газеті Danas, яка критикує уряд.

Сербський військовий експерт Александар Радич на кількох порталах пояснив, про що насправді йдеться. В угоді, про яку було так голосно оголошено, «немає елементів військового союзу», проаналізував він. У документі містяться лише конкретні проєкти військової співпраці, які узгоджувалися щорічно на основі рамкової угоди від 2023 року». Сам Вучич також пояснив, що «військовий союз – це мета», курс на його створення було задано тільки зараз.

Чи є ризик війни на Західних Балканах?

Однак незалежно від того, наскільки розпливчастою є угода про військову співпрацю, країни в регіоні Західних Балкан уже не перший рік продовжують озброюватися. Хорватія, наприклад, яка з 1 січня 2025 року повернулася до обов'язкового призову на військову службу, закупила у Франції винищувачі Rafale і веде переговори про постачання німецьких танків Leopard.

Сербія, зі свого боку, також уклала контракт із Парижем на купівлю таких багатоцільових бойових літаків і закуповує системи озброєння у Росії та Китаю. «Гніт на Балканах все ще короткий» – так звучав заголовок доповіді Спілки військовослужбовців Бундесверу про становище у Боснії і Герцеговині у січні 2024 року. Раніше цей регіон порівнювали з пороховою діжкою. Але наскільки вибухонебезпечна ситуація там насправді?

Якщо поглянути глибше на співвідношення військової потужності, то війна у найближчому майбутньому малоймовірна. На початку квітня генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що немає необхідності вносити ситуацію в регіоні до порядку денного зустрічі міністрів закордонних справ країн Альянсу в Брюсселі. Трохи більше року тому його попередник Єнс Столтенберг також запевняв, що прямої військової загрози на Балканах немає.

«Імовірність початку справжньої війни невелика», – каже і Вук Вукасанович із Белградського центру політики безпеки. На думку експерта, незважаючи на гонку озброєнь, у країн занадто мало ресурсів для такого конфлікту. «Насамперед місцевим елітам доведеться побоюватися за свої позиції у владі у разі війни», – пояснює Вукасанович.

Присутність НАТО у регіоні

Крім того, у регіоні сильна присутність НАТО. Крім Косова, всі інші сусідні з Сербією та Боснією і Герцеговиною країни є членами Альянсу. Сербія і БіГ не є членами НАТО. США мають у Косові велику військову базу Camp Bondsteel. У гавані Дурреса на албанському узбережжі Адріатики вже давно планується побудувати велику військово-морську базу.

Крім того, у Румунії, що межує із Сербією, на авіабазі Mihail Kogalniceanu поблизу Констанци, яку зараз розширюють і модернізують, можуть бути розквартировані до 10 тисяч військовослужбовців Альянсу, що робить її найбільшою за площею базою НАТО в Європі.