Дрони на оптоволокні можуть стати головним болем на фронті

FPV на оптоволокні – це тренд цього року, і цих дронів становиться все більше. У них є недоліки, але є і переваги. Хоча недоліків все ж більше.

Про це і поговоримо.

Давайте обговоримо недоліки:

Розмір. FPV на оптоволокні набагато більший ніж FPV на радіокеруванні, за рахунок котушки. Тобто на позицію ти можеш за раз завезти набагато менше засобів, і тобі прийдеться зробити більше «ходок», щоб забезпечити позицію пілотів. А це небезпечно на сьогоднішньому полі бою. Крім того, FPV на оптоволокні перевозять здебільшого у кейсах, бо котушка доволі ніжна, і якщо ти її стукнеш, то оптоволокно може обірватися. Це все збільшує обʼєм, а значить зменшує кількість засобів при логістиці. Звичайні FPV менші, можуть транспортуватись без кейсів.
Вага боєприпасів. Так як котушка сама по собі доволі важка та має відчутну вітрильність, то бойову частину дрон переносить значно меншу, ніж аналогічна FPV на радіокеруванні. Ну тобто там де у звичайному варіанті вистачить 8-ки, для FPV на оптоволокні – це вже мінімум 10-та рама.
Швидкість та маневровість. Вони у дрона на оптоволокні погані. Крутитись довкола себе уникаючи пострілів ти не можеш. Летиш повільно. Підіймати високо FPV ти не можеш, бо вище висоти посадок збільшується вітер, а значить оптику починає розкручувати сильніше. А значить FPV з оптикою у 10 км у реальності може пролетіти і 5 км, якщо вітер сильно розмотає волокно. Тому літають здебільшого низько, і у випадку прольоту біля групи з дробовиками – у більшості випадків дрон буде збитий. А його розміри теж не додають йому живучості при стрільбі по ньому.
Надійність зв'язку. Наскільки я спілкувався з пілотами, оптоволокно має шанс на обрив у різних випадках з 3 з 10, до 5 з 10 дронів. Були випадки коли з партії був обрив оптики у випадках 2/3. Все залежить від багатьох факторів, від виробника до транспортування дрона на позицію, і вітрової обстановки, але сказати що на робочі відстані (а це десь 7-10 км від місця знаходження пілота), на таких невеликих відстанях і радіозвʼязок доволі стабільний.

Взагалі я вважаю що потенціал радіокерування ще не використаний, і росіяни більше просунулись у цьому. У них більше виробників, у них набагато більший діапазон частот на дронах, типів бойових частин, виробників антен та ретрансляторів. У нас розвиток йшов поки все було на гаражному рівні.

Але повернемось до дронів на оптоволокні.

Які при всіх недоліках тоді у них переваги?

Дрони на оптоволокні дозволяють проходити ділянки, перекриті РЕБом, та ще і не випромінювати частоти, тобто невидимі РЕРом. У нас Міноборони не додумалось закуповувати засоби на базі мікрофонів, щоб розуміти що у цьому секторі пролітає дрон у режимі радіотиші. Тому виявляти їх по дню ще можна очима, а ось вночі – складно, і дрон на оптоволокні на теплаку вночі доволі ефективний.
Дрони на оптоволокні мають можливість сідати на землю і знаходитися там у режимі очікування доволі довго. При цьому їм все одно на радіогоризонт, вони не вимагають для роботи дрона-ретраслятора у повітрі.
Позиція пілота дрона на оптоволокні не може бути виявлена РЕРом. Тільки візуально.

Як правильно використовувати дрони на оптоволокні?

Я вважаю що це сучасний варіант ПТУРа, яким треба відбивати штурми (або підтримувати, якщо твій штурм), у зоні з дуже активним РЕБом.

Вони менші за ракети у ПТУРа, летять далі, і дозволяють знищувати цілі закриті перешкодою (бо просто її облітають). Але я не дуже спеціаліст саме по FPV, можливо є ще більш ефективні методи застосування.

Які проблеми для нас це має на короткострокову перспективу?

Зараз на носі літо, скоро підніметься зеленка. Після цього виявляти цілі у першому ешелоні стане складно, а логістика по посадках ворожою піхотою стане для ворога набагато безпечнішій.

За цю весну наше командування повинно буде перепрофілювати роботу дронів, розтягнувши ворожу логістику у 2-3 ешелоні, щоб до першого доїжджав мінімум і з меншою кількістю засобів.

Здебільшого це задача батальйонів СБС у координації з піхотними бригадами, які повинні відповідати за 1 ешелон. Але на всі напрямки батальйонів СБС не вистачить. У нас же задача була не у стратегічному мисленню на завтра, а у тому щоб кінчити СБС, не розуміючи що використання дронів – то сезонна справа, і у кожному сезоні згідно з погодою та обставин повинна реалізовуватися своя стратегія.

Але взаємодії між главкомом та командуючим по цьому питання немає до сих пір, та і який у цьому сенс, якщо стратегія полягає у тому щоб збити командуючого СБС, а там поставимо свого і буде все контрольовано і зрозуміло, а військові завтики – та скільки їх вже було і всім пофіг. Цього у нас верхи точно не бояться вже.

У росіян стратегія є. Накопичувати особовий склад по посадках, використовуючи легку автомобільну техніку і вибивати наші позиції дронами на оптоволокні та радіокеровані, знаючі що там мінімум піхоти.

Тактику вони відпрацьовують, і успішно. Люди у них зараз в армію на фоні економічного спаду йдуть. Тому нас чекає новий наступ, і росіяни знають як і що будуть робити.

Ми ж заходимо у це літо аутсайдерами, з тактикою «ну спочатку нас почнуть бити, а потім ми почнемо героїчно переборювати обставини». Ми не готуємось до цього наступу заздалегідь, не готуємо наш щит під параметри російського меча. На жаль, це все буде мати наслідки.

І дронів на оптоволокні, навіть з урахуванням їх недоліків цього літа ми побачимо багато, і вони можуть обґрунтовано стати жахом нашого першого ешелону.