Як Starlight Story Lab створює новий український серіал. Чесні підсумки першого сезону «Майстерні шоуранерів»

«Скарб, який може збагатити індустрію»: пʼять запитань про Starlight Story Lab – і чесні відповіді учасників першого сезону.

Минулого тижня компанія Starlight Media оголосила другий набір до «Майстерні шоуранерів» Starlight Story Lab – проєкту, в межах якого талановиті автори й авторки працюють над новим українським серіалом під керівництвом досвідчених шоуранерів. Цього року учасників до своїх авторських кімнат запрошують Антоніо Лукіч, Анастасія Лодкіна, Дмитро Хрипун і Микола Куцик, а одним із фокусних жанрів сезону стане комедія, що не дивно, враховуючи досвід кожного із зіркових менторів.

Правила відбору до Майстерні, як і торік, доволі прості: учасниками можуть стати 

досвідчені сценаристи та новачки, люди із суміжних або геть далеких від телебачення галузей – усі, хто любить і вміє створювати історії. Проте анкети та тестового завдання, за якими шоуранери обиратимуть авторів до своїх команд, не всім достатньо: багато хто хоче знати, як влаштовано відбір і роботу сценарних кімнат зсередини, чим закінчився перший сезон Майстерні та й загалом, нащо Starlight Media робить це другий рік поспіль. Відповіді на всі питання – у нашому матеріалі. 

Як зʼявилася ідея проєкту та у чому його мета?

За словами керівниці Starlight Story Lab Анастасії Штейнгауз, ідея Майстерні була продиктована ринковими реаліями. «Людей, які створюють історії, завжди не вистачало: більшість вчилися самостійно або переймали досвід у колег безпосередньо на майданчиках. Через повномасштабну війну кадровий резерв скоротився, і проблема загострилася. Це стало першим поштовхом до пошуку нових методів генерації історій, нових ідей, нових авторів, з якими ми ще не працювали, – пояснює Анастасія. – Крім того, я мала особисту мрію: сформувати українську ідентичність у серіальному виробництві. Ми одразу розуміємо, про що йдеться, коли чуємо «французька комедія» чи «скандинавський нуар». А що таке «український серіал»? Важливе завдання Майстерні – знайти відповідь на це питання».

Відповідно, менторами першого сезону проєкту стали шоуранери, що створили знакові для українського ринку серіали: Наталка Ворожбит («Спіймати Кайдаша»), Євген Тунік («Перші ластівки», «Перевізниця»), Тала Пристаєцька («Кріпосна») й Артем Литвиненко («Нюхач»). За кожним – історія успіху, величезний досвід і власне бачення сучасного національного серіалу. Що спонукало шоурінерів приєднатися до Майстерні? «В українців неймовірний досвід, – пояснює Наталка Ворожбит, – і ми не можемо переказати його один одному, позаяк кожен буквально переповнений. Тому нам треба вчитися розповідати історії: наші, не банальні, особисті, особливі. І саме такі проєкти цьому сприяють».

За якими критеріями обирають учасників Майстерні?

У першому сезоні Starlight Story Lab учасників просили написати будь-яку історію у довільному форматі. На думку шоуранерів, саме так можна побачити унікальний авторський голос і вміння розповідати історії, навіть якщо людина не має відповідної освіти. У другому сезоні претендентам надають більш широкі можливості: тестовим завданням може бути як довільна історія, так і цілком конкретна ідея серіалу чи фільму на рівні розширеного синопсису. Очевидно, що другий варіант розрахований на учасників із фаховими знаннями принаймні на рівні азів. Першим же може скористатися людина без сценарного досвіду.   

Торік Майстерня отримала майже 300 заявок, із яких відібрали 17 учасників. Артем Литвиненко насамперед звертав увагу на гарно написані тексти, шукав різних за досвідом і віком авторів. Цікавий життєвий досвід був на першому місці й у Наталки Ворожбит. Євген Тунік обрав авторів, чиї історії «зачепили від першої сторінки і тримали увагу до кінця». А Тала Пристаєцька хотіла знайти людей, «які нічого не тямлять у брифах телеканалів» – заради чистоти експерименту з новим серіалом.

«Усе залежить від людини, що обирає – її смаків і задачі, тож жодні поради тут не спрацюють, – говорить театральна акторка та режисерка Ірина Бесчетнова, учасниця першого сезону Starlight Story Lab. – У вас може бути прекрасний текст, але для конкретного проєкту шоуранера/-ки потрібні інший стиль чи бачення. Мені пощастило, що Тала була відкрита до всього: я написала короткий та абсурдний комічний текст на одну сторінку – і мене взяли за принципом «я так не вмію».

Зрештою у Майстерні поруч із фаховими сценаристами опинилися люди з геть різним досвідом: в команді Наталки був колишній військовий, у Тали – театральна режисерка та майстриня з плетіння килимів, у Артема – наративна дизайнерка з геймдев-індустрії. А коли два шоуранери претендували на одного автора чи авторку (такі перетини були у кожній команді), учаснику пропонували обрати ментора за власним бажанням.

Як були організовані авторські кімнати?

Роботу команди кожен шоуранер організував по-своєму. Наталка Ворожбит прийшла з чистим аркушем і в процесі співтворення історії відновлювала забуті навички: «Довелося прокачувати мʼязи, які я довго не прокачувала (посміхається): чути думку іншого, а не переписувати все одразу; розмовляти та пояснювати свою думку. Це виявилося складніше, ніж я уявляла, але й приємніше. Я б ніколи сама не придумала історію, що в нас народилася. І кожен з авторів її б не придумав. Колективний розум створив наших «Замінованих», – говорить Наталка. І додає: «Особливо цінно, що у нас не було слова «референс», із чим часто доводиться стикатися на телебаченні. Тут панувала свобода – і це дуже амбіційно». 

Євген Тунік прийшов у Майстерню із готовою ідеєю та набирав команду для її реалізації: «Це неймовірно крутий досвід – спробувати себе в ролі керівника сценарної кімнати за зразком американських студій, – зізнається сценарист. – Ми з командою розробляли проєкт із міжнародним потенціалом, який я задумав рік тому. Чекаємо фідбек від європейських партнерів Starlight та готові продовжувати роботу».  

Артем Литвиненко також мав готову ідею, тож із завданням написати біблію сезону, посерійний синопсис, пілот першої серії та зібрати презентацію серіалу його майстерня впоралася найшвидше. Для режисера, який звик створювати сценарії максимум зі співавтором, робота в команді стала новим досвідом: «Насправді це круто – писати в авторській кімнаті, – коментує Литвиненко. – Коли поєднуєш креативну енергію кількох людей, все стає швидше, потужніше та цікавіше, бо кожен додає щось своє».

А от команді Тали Пристаєцької довелося змінювати жанр і, відповідно, сеттинг і більшу частину історії, коли біблія проєкту та план усіх серій були написані. «Ми розробляли драмеді про українських підлітків, які опинилися в Італії, та довелося робити розворот у бік хорор-драми, переносити героїв до Фінляндії та переплітати сучасність з історичними подіями. Це було складно, ми завершили на місяць пізніше дедлайну, тож наполегливо радимо учасникам другого сезону Майстерні не зізнаватися, що придумали альтернативний розвиток історії», – сміється шоуранерка.

Які серіали створили команди під керівництвом шоуранерів?

Подробиці історії, що розроблялася в авторській кімнаті Євгена Туніка, не розголошуються – принаймні поки проєкт розглядається міжнародними партнерами Starlight, зокрема французькою студією Gaumont.

Команда Наталки Ворожбит створила драму «Заміновані», події котрої відбуваються після перемоги України. «Група саперок під керівництвом американки українського походження вирушають розміновувати одне з найбільш замінованих селищ. Там вони стикаються з нерозумінням із боку місцевих жителів і водночас з'ясовують, що корпорація, яка їх найняла, переслідує інші цілі. Її цікавлять цінні природні ресурси, а гуманітарна місія – лише прикриття, – розповідає режисерка. – «Війна замінувала не тільки території, а й людей. Чим заміновані ви?» – приблизно такий слоган у нашої історії».

Автори під керівництвом Артема Литвиненка працювали над молодіжною драмою «Зламані крила». «Ми зробили конкурентну історію, що привертатиме увагу на будь-якій платформі. Герої живуть під час війни, та головна їхня проблема – перші поцілунки, пошук себе, стосунки у новій школі тощо. Сімнадцятирічні не можуть поставити життя на паузу, бо 17 років буває раз у житті», – ділиться шоуранер. Щоб окреслити коло питань, які дійсно цікавлять підлітків, команда провела кілька сесій із психологами. Утім, проблеми героїв універсальні: «Умовно кажучи, це «Ейфорія», але дія відбувається у прифронтовому Харкові, тут і тепер», – додає Артем. 

У майстерні Тали Пристаєцької розробили young adult хорор-драму «Безпечне місце»: історію про дорослішання, біль, який породжує монстрів, і боротьбу зі злом. Подорожуючи з мамою до Фінляндії, дівчинка Женя з Херсонщини думає, що найстрашніше – війна, смерті та втрата рідного дому – позаду. Але у безпечній країні героїня стикається зі злом, що має коріння у війні 1939 року, коли фіни боролися за свою незалежність. «Ця подорож стає не лише боротьбою за виживання, а й способом розібратися із собою, своїми страхами та сімейними конфліктами», – резюмує Тала.

Чи досяг перший набір «Майстерні шоуранерів» своєї мети?

«Три з чотирьох історій набору народжені реаліями, у яких ми живемо. Ці історії не змогли б написати французи, литовці чи ізраїльтяни, адже вони незалежно від жанру сформовані в умовах воєнної України. Та поки ми не зняли бодай один сезон, зарано говорити про остаточне виконання завдання «створити новий український серіал», – коментує Анастасія Штейнгауз. – Проте з іншими завданнями ми впоралися: знайшли нові історії, познайомилися з новими авторами, дехто з них сьогодні працює над проєктами у виробництві. 

Нам вдалося навчити учасників працювати в форматі авторських кімнат – теж досягнення, адже в Україні мало хто писав у такому форматі. Я також знаю, що троє з чотирьох шоуранерів продовжують працювати з авторами зі своїх команд над наступними ідеями. Відповідно, ми досягли й HR-мети: створили нові зв’язки, що допоможуть індустрії рухатися далі. Ми не планували, що всі учасники Майстерні залишаться у Starlight Media, проте відкриті до співпраці, якщо маємо відповідний проєкт або автори приносять ідеї, котрі нам подобаються».

Попри успішний початок Starlight Story Lab, організатори вирішили трохи змінити підхід. Якщо перший сезон був цілковитим експериментом (авторські кімнати писали без жанрових, бюджетних і будь-яких інших обмежень), то у другому сценарні команди, що працюватимуть у жанрі, близькому одному з телеканалів Starlight Media, зможуть отримувати консультації від його представників. «Це допоможе швидше рухатися у бік виробництва сезону», – пояснює Анастасія. 

Шоуранери ж першого сезону сходяться на думці, що експеримент вдався. «Якщо ми хочемо із крафтових проєктів виходити на масове виробництво якісних нових серіалів, потрібно насамперед приділяти увагу історії. Та авторам, які її пишуть», – базує Євген Тунік. «Що роблять розумні продюсери та країни під час криз? – розвиває думку Артем Литвиненко. – Коли немає можливості багато виробляти, вони шукають авторів з унікальним голосом та інвестують в історії. Так зʼявляється конкуренція ідей, і коли ситуація покращується, шанс на екранізацію мають найкращі». 

«Люди – ось головний результат Майстерні, – впевнена Тала Пристаєцька. – Вони нестандартні, талановиті, у них є цікаве бачення та вміння знаходити неочікувані акценти. І я точно можу сказати, що з моєї команди всі пʼятеро готові до роботи сценаристами: самостійно, в команді, у будь-який спосіб. Це справжні скарб, який може збагатити індустрію». 

Та чи був проєкт корисним для самих учасників? «Для мене як для ВПО в те літо 2024-го важливим було віднайти точку нового старту, творчого зокрема, яким для мене й стала Майстерня, – говорить Ірина Бесчетнова. – Вона занурила у смачнючий творчий процес: ми з нуля народили дві цілком різні ідеї. У мене та соучасниць уже відбулися творчі колаборації поза проєктом, тож упевнена: було би помилкою вимірювати Майстерню тільки серіалом і недооцінювати силу знайомств людей зі спільними інтересами – вони можуть принести велику користь і радість. Також на проєкті зʼявилося розуміння, як і що працює в індустрії, бо це світ зі своїми правилами, незнання яких може ускладнити просування ідей, і навпаки. Нашому гіду тут – Талі Пристаєцькій – щира подяка за чуйне менторство та відкритість до чужих ідей. Тішить, що ситуація на телебаченні змінюється та є запит на пошук різного. Авжеж, тепер дуже сподіваюсь побачити нашу ідею реалізованою».

А як щодо сценаристів зі стажем? Відповідає Сергій Коротун, головний автор серіалу «Кава з кардамоном – 2», співавтор проєктів «К.О.Д.», «Слід», «Булатов»: «Участь у «Майстерні шоуранерів» стала для мене надзвичайно цінним досвідом. Робота з Артемом Литвиненком допомогла вдосконалити мій підхід до розробки оригінальних сценаріїв. Не менш важливим став нетворкінг, знайомство та спілкування з крутими фахівцями. З Артемом ми продовжили працювати за межами Майстерні, і вже маємо кілька спільних проєктів. Загалом вважаю цю ініціативу гарним сигналом для ринку вкладатися в розробки на початковому рівні та стимулювати авторські історії. Навіть до війни сценаристи в Україні були вкрай незахищені: невеликі ставки, нестабільна зайнятість змушує професіоналів постійно шукати проєкти «на замовлення», і на розробку власних ідей часто не вистачає часу. Водночас новим авторам не вистачає практичних знань, аби розробити проєкт якісно. Золоту середину віднайти вкрай важко, і проєкти як «Майстерня шоуранерів» – чудова можливість обʼєднати перших із другими та зробити щось класне».