Коли з'явилася нерівність: археологи встановили точний час економічного розшарування людства

Коли виникла нерівність багатства

Археологічні дані свідчать, що перші ознаки соціально-економічного розшарування з’явилися понад 10 000 років тому, коли людство лише починало переходити до осілого життя та сільського господарства. Вчені пов’язують цей процес зі зростанням населення, ускладненням соціальних структур і обмеженістю ресурсів, що сприяло поступовому накопиченню багатства в окремих групах, повідомляє 24 Канал з посиланням на Proceedings of the National Academy of Sciences.

Дослідження очолив археолог з Університету штату Вашингтон Тім Колер у співпраці з археологинею з Оксфордського університету Емі Богаард. Вони поставили під сумнів поширене уявлення, що майнова нерівність виникла раптово разом із появою великих держав, як-от Єгипет чи Месопотамія.

Команда проаналізувала дані з понад 47 000 жител на 1100 археологічних пам’ятках у різних регіонах світу. Основним індикатором рівня добробуту було обрано розмір будинків. Результати свідчать, що нерівність почала посилюватися приблизно через 1500 років після впровадження землеробства. Зростання населення, конкуренція за ресурси та формування соціальних ієрархій стали каталізаторами цього процесу.

Багато людей уявляють собі ранні суспільства як рівноправні, але наше дослідження показує, що майнова нерівність укорінилася напрочуд рано. Зміна не була миттєвою. Вона зростала поступово в міру того, як суспільства розширювалися, населення збільшувалося, а ресурси ставали все більш обмеженими,
– каже Колер.

Науковці виділили кілька чинників, які сприяли формуванню розриву між багатими та бідними. Сільське господарство зробило землю ключовим ресурсом. Аби вижити, громади почали впроваджувати інновації – терасування, іригацію, меліорацію. Все це підвищувало продуктивність, але також посилювало економічну нерівність, особливо у великих поселеннях, де багатство концентрувалося в руках меншості.

Вивчаючи археологічні знахідки, дослідники застосували коефіцієнт Джині – загальновизнану міру нерівності – до розмірів осель у різних епохах. З’ясувалося, що ранні фермерські громади були доволі егалітарними (заснованими на принципах рівності). Але згодом, із розширенням поселень, зростала і різниця у рівні життя.

Дослідження також кидає виклик уявленню, що доіндустріальні суспільства животіли на межі виживання. Натомість археологи знайшли свідчення тривалого накопичення багатства та технологічного прогресу. Люди активно змінювали середовище: будували поля і сади, осушували болота, створювали зрошувальні системи. Це сприяло підвищенню врожайності, але водночас зміцнювало економічну владу тих, хто контролював ці ресурси.

Цікаво, що деякі технології, зокрема виплавка чавуну, навпаки – сприяли зменшенню нерівності, роблячи інструменти й ресурси доступнішими для бідніших верств. Це суперечить поширеному переконанню, що технічний прогрес завжди грає на руку лише елітам.

Колер також наголошує, що окрім технологій, на рівень нерівності впливали соціальні фактори – зокрема наявність централізованого управління або спільних мереж підтримки. Ці елементи могли або послаблювати, або, навпаки, посилювати майновий розрив.

Це не лише сучасна проблема. Розуміння витоків майнової нерівності допомагає нам побачити її як постійний виклик, з яким суспільства боролися протягом тисячоліть. Минуле може багато чому навчити нас у вирішенні цих питань сьогодні,
– додав Колер.

У дослідженні взяли участь 27 учених із різних країн, а координувала роботу Coalition for Archaeological Synthesis – неприбуткова організація, що працює над осмисленням археологічних даних задля наукового та суспільного розвитку. Вони зосередилися на доісторичному періоді, щоб краще зрозуміти перехід від рівноправних мисливсько-збиральницьких спільнот до ієрархічних суспільств, знайомих нам сьогодні.

Колер завершує заявою про те, що процеси нерівності глибоко вкорінені в нашій історії, але розуміння того, як і чому виникла нерівність, дає шанс знайти способи зменшити її зараз.