Микола Томенко розповів про цивілізаційний вибір людства 21-століття: "Київ чи Москва"

Триває світоглядний вибір країн світу щодо шляхів вшанування памʼяті жертв нацизму та 80-річчя завершення Другої світової війни.

Держава-терорист на чолі з міжнародним вбивцею-злочинцем Путіним включила всі можливі й неофіційні методи щодо залучення керівників держав світу на так званий парад перемоги в Москві 9 травня 2025 року. Щоб зрозуміти, який неймовірних фінансових та дипломатичних зусиль докладає путінська росія до організації цього дійства, варто нагадати, що з 2010 року путін ососбисто обгрунтовує доктрину «победы россии у Великой Отечественной войне БЕЗ УКРАИНЫ». А переписування історії Другої світової світової в інтересах партійних вождів Росії розпочав ще Сталін в 1944 році, коли показово заборонив знаменитий твір Олександра Довженка «Україна у вогні».

Ось як на цю заборону відреагував автор:

«УКРАЇНА ПОРУЙНОВАНА, ЯК НІ ОДНА КРАЇНА в СВІТІ. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, на бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи,розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нам нема майже вчених, обмаль майстрів. І коли я чую ОБВИНУВАЧЕННЯ за «Україну в огні» в НАЦІОНАЛІЗМІ, як же гірко, як тоскно мені робиться на душі…»

Як бачимо, Путін продовжив справу Сталіна щодо переписування історії війни та викреслення з неї визначальної ролі України й союзників по антигітлерівській коаліції.

Яким ж циніками і фальсифікаторами треба бути, щоб заборонити навіть згадку про УКРАЇНСЬКІ ВТРАТИ і ВНЕСОК у Другій світовій війні.

Звернемося знову до «Щоденникових записів» фронтовика Олександра Довженка:

«Україна втратила під час війни тринадцять мільйонів людей. І се ще, так би мовити, з оптимістичною неточністю… Себто, коли ми додамо мільйонів два-три, то навряд чи помилимося. До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Захілноі України, та й зараз висилають немало. А народження ввійде в норму хіба лише в 1950 році.

Відомий історик Володимир Косик у своєму дослідженні «Україна і Німеччина у Другій світовій війні» посилаючись на радянські джерела зазначає:

«У січні 1941 р. в Українській РСР проживало 41,9 мільйона осіб, з них 14 мільйонів у містах. У 1945 році на Україні проживало лише 27, 4 мільйонів, з них 7,6 мільйонів у містах.

Отже, загальні демографічні втрати становлять приблизно 14,5 мільйонів (убиті, умерлі від хвороб і голоду, евакуйовані, депортовані, мобілізовані, емігранти, втрати у природному прирості).»

Якщо ж брати до уваги прямі втрати, а це більш як 5,5 мільйонів цивільних жертв і 2,5 мільйона загиблих на фронті, то ці 8 мільйонів загиблих, тобто 19 % від усього населення і 40 - 44% від загальних втрат у війні всього СРСР.

Інший вимір «Української» Другої світовій війни - це вклад українського народу в перемогу над нацизмом:

- понад 2,5 мільйона українців нагороджені орденами і медалями;

- 2 020 тримали звання Героїв, 32 - двічі Героїв, льотчик Іван Кожедуб - тричі Герой;

- в 4 Українських фронтах, які звільняли Європу від Гітлера українці були найчисельнішими, а в складі 1 Українському фронті воювали більш як 50 % українців;

- українці воювали проти нацистської Німеччини в складі інших армій.

В канадській - близько 45 тисяч, в США - біля 80 тисяч, польській - біля 120 тисяч, Франції - 5 тисяч, Чехословацькій бригаді Л. Свободи - більш як 50% складу…

Отож, роль тодішної БЕЗДЕРЖАВНОЇ УКРАЇНИ, яка опинилася між двома тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна, стала, без сумніву , ВИРІШАЛЬНОЮ в часи Другій світовій війні.

А нині, коли НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА захищає не лише свою ВОЛЮ і СВОБОДУ, а й знову захищає всю демократичну ЄВРОПУ, світ мусить чітко визначитися:

- їх місце на «параді в Москві» разом із друзями терориста путіна чи

в Києві разом із українським народом, який боронить свою свободу і незалежність.

Переконаний, що Україна повинна зібрати в Києві всіх своїх ДРУЗІВ і СОЮЗНИКІВ 8 травня 2025 року в День ПАМʼЯТІ та продемонструвати ЄДНІСТЬ ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ в боротьбі з країною-терористом.