Прагматичний план миру: що очікується від європейських союзників України після припинення вогню

Майже через два місяці після початку переговорів між США і Росією з приводу війни в Україні стало зрозуміло, що президент Росії Володимир Путін не поспішає закінчувати своє вторгнення. У той час як Україна погодилася на беззастережне припинення вогню, Росія відмовляється зробити те саме. Замість цього Кремль продовжує виправдовуватися і застосовувати різні тактики затягування, намагаючись затягнути переговорний процес на невизначений термін.

Ця нездатність досягти прориву — значна невдача для президента США Дональда Трампа, який під час передвиборчої кампанії 2024 року резонансно заявляв, що закінчить війну за двадцять чотири години. З моменту повернення в Білий дім у січні підхід Трампа до мирних переговорів ґрунтувався на необхідності компромісного врегулювання. Він намагався переконати Москву і Київ, вказуючи на руйнівні наслідки продовження бойових дій і стверджуючи, що жодна зі сторін не може реально сподіватися на досягнення своїх цілей військовими засобами.

Поки що Путін залишається не переконаним. Частково це пояснюється діями самого Трампа. Зовнішньополітичний поворот американського лідера щодо Європи, а також його часті дружні Кремлю заяви і вороже ставлення до президента України Володимира Зеленського під час їхньої сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті підштовхнули Путіна до думки про те, що він зможе переграти Захід в Україні.

Зараз, коли західна коаліція на підтримку України виглядає дедалі крихкішою, Путін більш ніж будь-коли впевнений в успіху своєї історичної місії зі знищення української державності. Це відображено в його нинішній позиції на переговорах, яка містить низку максималістських вимог, що позбавлять післявоєнну Україну будь-якого значущого суверенітету або безпеки, залишивши країну на милість Росії.

Немає потреби говорити про те, що наполегливе прагнення Путіна до міжнародної ізоляції, роззброєння і беззахисності України не влаштовує Київ. Українці засвоїли гіркі уроки попередніх міжнародних угод із Росією, як-от Будапештський меморандум 1994 року, який не втримав Москву від нападу на Україну 2014 року і не зміг запобігти повномасштабному вторгненню 2022 року. Зрозуміло, що українські офіційні особи зараз категорично заявляють, що гарантії безпеки для їхньої країни мають лежати в основі будь-якої майбутньої мирної угоди.

Оскільки Путін не бажає йти на поступки і, схоже, сповнений рішучості продовжувати боротьбу, Сполучені Штати незабаром будуть змушені переглянути свій підхід до припинення російсько-української війни. Щоб виконати свою обіцянку про мир, Трамп повинен спробувати змінити стратегічні розрахунки Росії і переконати Кремль у тому, що його нинішні цілі в Україні недосяжні.

Будь-яке врегулювання, схоже, включатиме в себе продовження окупації Росією майже 20 відсотків території України, яка наразі перебуває під контролем Кремля. Це змусило деяких коментаторів провести паралелі з розділом Корейського півострова після Корейської війни на початку 1950-х років. Для того, щоб такі порівняння були доречні, лінія фронту нинішньої війни в Україні має бути стабілізована настільки, щоб жодна зі сторін не мала реальних шансів здобути вирішальну воєнну перемогу. Поки що цього не відбувається.

Якщо припинення вогню виявиться можливим, наступним завданням стане досягнення більш постійного миру. Трамп дав зрозуміти, що не підтримує вступ України до НАТО і не направлятиме американські війська в Україну для забезпечення дотримання мирної угоди. Натомість відповідальність за гарантування безпеки України ляже насамперед на власні збройні сили країни та європейських партнерів Києва. Це не можна порівняти з тими непробивними гарантіями безпеки, на які сподівалися багато українців, але це не зовсім нереально.

З 2022 року українські збройні сили зазнали значного розвитку і вже є грізною перешкодою для імперських амбіцій Путіна. Що особливо важливо, за останні три роки Україна стала одним зі світових лідерів у галузі боротьби з безпілотниками. У 2024 році Україна стала першою країною, яка створила окремий військовий підрозділ, що займається безпілотниками. Зараз сотні українських компаній виробляють мільйони безпілотників на рік і використовують умови воєнного часу для тестування своєї продукції на полі бою. Це призводить до появи нових інновацій практично щодня. Революція безпілотників в Україні вже змінює способи ведення воєн і може стати ключовою опорою для майбутньої безпеки країни.

Оборонна промисловість України переживає бурхливий розвиток, але потребує додаткових інвестицій, щоб максимально використовувати надлишкові виробничі потужності. З огляду на це, Київ закликає партнерів країни розміщувати замовлення на українських оборонних підприємствах і підтримувати спільні підприємства. За наявності достатніх міжнародних інвестицій оборонний сектор України може стати ключовим компонентом майбутньої архітектури безпеки Європи. Це значно підвищить здатність країни захищати себе і допоможе стримати загрозу, що виходить від експансіоністської Росії.

Оскільки подальша підтримка Сполучених Штатів у царині безпеки більше не гарантована, європейські країни приступили до безпрецедентного переозброєння. Це матиме величезні наслідки для будь-якого мирного врегулювання в Україні. Дійсно, виживання України може залежати від здатності Європи підкріпити нинішню риторику про необхідність переозброєння конкретними кроками зі збільшення виробництва зброї.

Найближчими тижнями ЄС готується представити великий пакет заходів з підтримки витрат на оборонний сектор, а окремі країни, включно з Німеччиною, мають намір радикально збільшити національні оборонні бюджети. Значна частина зростаючого обсягу продукції європейської збройової промисловості, найімовірніше, буде спрямована в Україну. Адже європейські лідери прекрасно розуміють, що якщо опір України ослабне, вони будуть наступними на черзі.

Очікується, що деякі європейські країни також відіграватимуть більш безпосередню роль у забезпеченні мирної угоди в Україні. "Коаліція охочих" на чолі з Великою Британією та Францією вже формується, і практичні обговорення між військовими керівниками щодо можливого розгортання військ уже тривають повним ходом. Однак досі далеко не зрозуміло, чи матимуть європейські війська в післявоєнній Україні мандат на участь у бойових діях, що змушує сумніватися в їхній ефективності як стримувальної сили.

Хоча деталі залишаються туманними, українські командири та їхні європейські партнери нині обговорюють можливість військової присутності "на землі, в небі та на морі". Найбільш практичний внесок може бути в повітрі: коаліційні сили потенційно здатні поставити ескадрильї винищувачів і системи ППО. Це дасть їм змогу закрити небо над значною частиною України, звівши до мінімуму загрозу, що походить від російських ракет і безпілотників, без ризику прямих зіткнень між коаліційними та російськими силами.

Важливо "Я не вірю у перемир'я з Росією": Берлінська назвала умови для припинення вогню в Україні

Офіційні особи в Києві та Європі, як і раніше, розраховують на постійну підтримку США. Насамперед це означає, що вони мають очолити дипломатичний процес, спрямований на припинення вогню і початок серйозних мирних переговорів.

Хоча вважається малоймовірним, що адміністрація Трампа захоче зберегти колишній рівень військової допомоги, США все ж таки можуть зробити важливий внесок у безпеку України в плані обміну розвідданими, дотримання санкцій і постачання спеціальних боєприпасів, таких як ракети та перехоплювачі ППО. Намагаючись заручитися схваленням Трампа, Україна нещодавно висловила готовність оплатити майбутні пакети американської зброї, можливо, за підтримки європейських партнерів.

Після двох місяців хибних світанків і невдалих перемир'їв очевидно, що шлях до сталого врегулювання в Україні залишається довгим і невизначеним. Радикальні зміни в зовнішній політиці США за Трампа змінили уявлення про те, який вигляд може мати можлива мирна угода в Україні, але зараз поступово починає вимальовуватися правдоподібна картина.

Природно, першим кроком має стати припинення бойових дій. Якщо переговори під керівництвом США все ж приведуть до припинення вогню, то вже тривають підготовчі роботи, які мають дозволити Україні та її європейським партнерам зробити тимчасову паузу в бойових діях більш постійною. Від європейських країн-учасниць очікується, що вони закриють українське небо і нададуть війська на землі, створюючи умови для відновлення української нації. Паралельно з цим вони мають значно збільшити потік військової допомоги Києву та зміцнити вітчизняну оборонну промисловість.

Зрештою, головною гарантією безпеки України залишаться ЗСУ. Збройні сили країни вже довели свою спроможність за останні три роки повномасштабної війни. Якщо європейські партнери Києва зможуть прийняти виклик і надати достатню підтримку, Україна вочевидь готова продовжувати охороняти східний кордон Європи та захищатися від російської загрози протягом багатьох років.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо США не підуть на угоду з Росією, поки триває агресія проти України, — Держдеп