Иллюзия стабильности: что удерживает Болгарию от сползания в кризис и какие последствия это будет иметь

Несподіване рішення Болгарії відмовитися від продажу Україні двох реакторів, які планували використати для добудови енергоблоків на Хмельницькій АЕС, стало вкрай резонансною подією, що привернула увагу українських читачів до цієї балканської країни.

А дарма.

Країна ризикує знову зануритись у глибоку політичну кризу.

І хоча останні спроби проросійських сил відправити уряд у відставку провалилися, це не має заспокоювати.

Скоріш за все, нинішній уряд рятує від відставки лише наближення Болгарії до вступу в єврозону.

І коли ця мета буде досягнута, на країну чекатимуть нові випробування.

Розкол у коаліції.

15 квітня стало дуже неприємним днем для урядової коаліції, що складається з партій ГЕРБ-СДС, БСП та ІТН.

Партія АПС (також відома як ДПС-ДПС та ДПС-Догана), яка свого часу підтримала формування та продовжувала підтримувати існування уряду Росена Желязкова, при цьому формально не увійшовши до коаліції, заявила, що на їхню підтримку уряд може більше не розраховувати.

Причина демаршу – одіозний олігарх Делян Пеєвський.

Представники АПС незадоволені тим, що уряд доклав замало зусиль, щоб демонтувати систему корумпованого управління, яку безкарно сформував Пеєвський.

Натомість уряд, зі слів представників АПС, продовжував використовувати її для репресій, а у Болгарії і дотепер процвітають корупція та контрабанда, і судова система продовжує втрачати свою незалежність.

Представники АПС розкритикували урядову коаліцію за те, що вона не дослухалася до послідовних закликів та наполягань їхньої політичної сили, а партії БСП та ІТН порушили домовленості щодо "Санітарного кордону", які було укладено ще в листопаді минулого року та які ставили на меті політично ізолювати Деляна Пеєвського та його партію ДПС.

Заява стала несподіванкою, адже ще 1 квітня Джевдет Чакаров, голова партійної групи ДПС-ДПС, повідомив журналістів, що його політична сила продовжуватиме підтримувати уряд до публікації конвергентного звіту про готовність Болгарії приєднатися до єврозони (який очікується 4 червня).

Щоправда, представники ДПС-ДПС вкотре озвучили свої умови: обов’язкове дотримання підписаної угоди щодо формування кабміну та безумовне дистанціювання від партії Деляна Пеєвського "ДПС – Новий початок".

А щодо виконання цих умов можуть виникнути сумніви.

Щонайменше, мали місце факти прямої чи опосередкованої підтримки уряду Росена Желязкова з боку ДПС Пеєвського.

Партія олігарха подекуди підтримувала законопроєкти урядової коаліції, неоднозначні перестановки в уряді та призначення на урядові посади осіб, яких підозрюють у зв’язках з Пеєвським.

Того ж дня представники ГЕРБ-СДС, БСП та ІТН дали відповідь.

Вони заявили про продовження підтримки уряду з боку своїх парламентських груп та продовжуватимуть реалізовувати процес вступу Болгарії до єврозони та інші пріоритети уряду, сформованого за підтримки парламентської більшості.

Члени коаліції також закликали депутатів 51-го скликання парламенту, які вважають, що Болгарія повинна завершити свій шлях до повної інтеграції в ЄС, приєднавшись до єврозони, довести це своїми голосами та своєю роботою в парламенті.

Проте стійкість чинного уряду, вочевидь, суттєво послабилась.

І цим відразу спробувала скористатися проросійська опозиція.

Уряд в заручниках у олігарха.

17 квітня проросійські партії "МЕЧ", "Відродження" та "Велич" ініціювали (вже вдруге!) голосування за вотум недовіри кабміну Росена Желязкова.

Серед депутатів, які голосували за, були: 33 депутати "Відродження", 18 депутатів АПС, 11 депутатів "МЕЧ" та 9 депутатів "Величі".

Тобто сумарно – 71 депутат.

Серед партій, які голосували проти, були партії-члени урядової коаліції (ГЕРБ-СДС – 66; БСП – 19; ІТН – 17) та ДПС Пеєвського.

Депутати партії "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (ПП-ДБ, 36 мандатів) – ще одні принципові опоненти Пеєвського, як і під час першого вотуму недовіри 3 квітня, були відсутні в залі під час обговорення цього питання.

Прозахідна опозиція обіцяє, що не буде підтримувати вотуми недовіри уряду Желязкова до публікації конвергентного звіту, бо зацікавленні у вступі Болгарії до єврозони.

Відтак голосування провалилося, але питання стабільності урядової коаліції знову стало актуальним, адже врятував уряд саме ДПС Пеєвського.

Завдяки АПС владна коаліція мала рівно 121 голос у парламенті.

Формально після її виходу з домовленостей виникла ситуація недостачі голосів, але як можна побачити – цей вакуум швидко заповнила партія Пеєвського, і тепер виникла навіть ситуативна більшість у 131 голос.

В опозиції натомість – лише 109 депутатів.

Іншими словами, підтримка уряду у парламенті зросла, але ідеологічні відмінності серед тих, хто підтримує уряд – вибухонебезпечні.

Поки Пеєвський та члени коаліції вважатимуть, що уряд діє в їхніх інтересах, вони гарантуватимуть урядовцям імунітет і під час нових голосувань за вотум недовіри, але, звісно, Пеєвський прагнутиме отримати винагороду за свою допомогу чи щонайменше безкарність у втіленні своїх інтересів.

Експрем’єр Николай Дєнков вже назвав нинішню політику міністра внутрішніх справ, Даніеля Мітова такою, що слугує "парасолькою" для контрабандистів.

До того ж Пеєвський більше не ховає свої хороші стосунки з лідером партії ГЕРБ Бойко Борисовим, вони разом використовують політичний вплив для тиску на конституційний суд.

Після виходу партії АПС з урядової більшості уряд перебуває у заручниках у Пеєвського.

А відповідно – або має миритися з його побажаннями і забаганками, або ж втратить більшість, і країна знову може зануритись у вир дострокових виборів.

Сам Пеєвський розуміє ситуацію і, не виключено, вже користується нею.

Тривожним дзвіночком у цьому плані стала нещодавня дивна ситуація з пограбуванням дому лідера АПС Ахмеда Догана – одного з основних опонентів Пеєвського.

Пограбування стало приводом для подальшого рейду поліції, яка виявила на території будинку Догана автомати АК-47 та вісім інших одиниць вогнепальної зброї.

Партія вважає це тиском та навіть спробою заарештувати Догана.

Спочатку – єврозона, а потім – відставка.

В таких умовах питання розпаду уряду Желязкова вже видається вирішеним.

Серед ключових дат, коли це може статися, точно буде 4 червня, коли буде опубліковано конвергентний звіт та стане відомо, чи зможе Болгарія вступити до єврозони.

Іншою важливою датою є 1 січня 2026 року.

В цю дату, за умови продовження існування уряду Желязкова та успішного вступу до єврозони, в партій урядової коаліції постане питання: "А навіщо ми продовжуємо бути тут?".

Ключовим чинником розпаду коаліції стане той, хто нині ситуативно зберіг уряд від колапсу – Делян Пеєвський.

Проте на ситуацію в кабміні може вплинути і російська війна проти України, адже у складі коаліції перебуває проросійська партія БСП, яка останнім часом стала менш активною у своїй антиукраїнській риториці, але в умовах приреченості уряду може знову взятися за старе.

Ненадійним гравцем є й партія Славі Трифонова ІТН, яка відома своєю готовністю робити розворот з будь-якого питання, в будь-який момент та з будь-якої причини.

Чи не єдиним гравцем, якому вигідно зберегти чинний уряд, є партія ГЕРБ-СДС.

Наразі саме вони контролюють більшість з міністерств, мають суттєвий вплив у парламенті, тож їм втрачати найбільше.

Тим паче, що у 2026 році відбудуться президентські вибори, й нинішній політичний розклад став би для Бойко Борисова гарним трампліном, щоб посісти президентське крісло чи посадити в нього когось зі своїх соратників.

Втім, навіть така ситуація залишається для України радше нейтрально-позитивною.

За період свого правління прем’єр-міністр Росен Желязков та міністр закордонних справ Георг Георгієв продемонстрували прихильність до України та негативне ставлення до Росії.

Показово, що позитивну оцінку в поведінці прем’єр-міністра щодо зовнішньої політики відзначав навіть Кирил Петков, голова найбільшої опозиційної партії ПП-ДБ, яка однозначно підтримує Україну.

Але тепер постає непевність щодо голосувань з питань України в парламенті.

Також ще з грудня 2024 року залишається в підвішеному стані безпекова угода між Болгарією та Україною, яку відмовився підписувати тодішній виконувач обов’язків прем’єр-міністра Димитар Главчев, бо він не отримав дозволу на підписання угоди від парламенту (зокрема, від партії ГЕРБ-СДС та Бойко Борисова), і це питання вирішили відкласти вже на період каденції чинного уряду.

Але за нинішніх умов хиткості уряду ця угода може бути для нього "не на часі".

* * * * *.

У ситуацію політичної кризи входить не лише Болгарія, а й увесь регіон.

Доленосні президентські вибори у Румунії та парламентські у Молдові, поляризація суспільства у Словаччині та Польщі вже незабаром можуть перетворити весь регіон Центрально-Східної Європи на пояс нестабільності.

А болгарський сценарій перманентної кризи може стане домінуючим.

І звичайно, що від цього не виграють ані регіон, ані Європейський Союз, ані Україна.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Володимир-Назарій Гавріш, позаштатний експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".