Быстрые минералы. О чем договорились Украина и США в новом меморандуме о недрах

У четвер пізно ввечері перша віцепрем'єрка Юлія Свириденко та міністр фінансів США Скотт Бессент підписали перший документ у рамках переговорів про надра – політичний меморандум, у якому не лише взяли зобов’язання завершити переговори, а й виклали деякі узгоджені позиції сторін.

Підписання документа у такому вигляді відверто дивує.

Це лише одна сторінка тексту, без деталізації, і реальних причин для його появи немає.

Кілька джерел "Європейської правди" засвідчили, що ініціатива затвердити таку рамкову домовленість виходила від американської сторони.

Можна з великою певністю припускати, що Бессенту (або й особисто Трампу) виявилося важливо отримати хоч якісь результати американсько-українських переговорів якнайшвидше, ще до Великодня, щоби подати їх як досягнення чинної адміністрації США.

Утім, для України цей документ приніс тактичні плюси.

Головний здобуток: він уперше пов’язав американську допомогу ЗСУ та Будапештський меморандум 1994 року, за яким Україна віддала свій ядерний арсенал.

Це положення стане помічним у подальших переговорах, зважаючи на потребу Києва "відбитися" від вимог Трампа про компенсацію наданої Україні допомоги.

По-друге, дуже важливою є фіксація того, що майбутня угода не має порушувати зобов’язання України перед ЄС (включаючи майбутній процес вступу), МВФ тощо.

Застереження викликає лише те, що меморандум ставить надзвичайно короткі терміни переговорів про повну угоду.

Співрозмовники "Євро.

Правди" розходяться в оцінках, чи реально досягти поставленої мети.

Та головне – щоб Україна у цих переговорах не перетнула ключові червоні лінії.

Далі про це детально.

Угода за тиждень.

"Європейська правда" детально розповідала про емоційні та часом драматичні переговори між Україною та США про надра.

Ідея, яка за початковим задумом мала стосуватися окупованих територій, які США, мовляв, допомагали б звільнити – перетворилася на незрівнянно масштабніші переговори, причому пропозиції США нерідко були за межами прийнятного, а тиск американської делегації межував із шантажем чи навіть перетинав цю межу.

Не менш цікавими є зміни щодо того, який саме документ хоче підписати американська сторона.

Початково, у лютому, у Трампа пропонували підписувати угоду у два етапи – спершу рамковий меморандум з основними параметрами, потім – детальний текст.

Потім, у березні – поставили Київ перед фактом, що ідея про дві стадії скасовується, і надіслали у Київ новий, написаний з нуля варіант детальної угоди ("Євро.

Правда" розповідала про нього у статті "Трамп з надрами та Україна без прав").

А у середині квітня концепція знову змінилася, і США знову виступили за те підписання у дві стадії: спершу меморандум, потім – повна угода.

Той документ, під яким поставили свої підписи урядовці у четвер ввечері – це саме "меморандум про наміри", тобто документ з політичними зобов’язаннями і без фінансової конкретики.

Єдині цифри, які у ньому є – це дати.

Україна взяла зобов’язання, що прем’єр Денис Шмигаль відвідає Вашингтон наступного тижня, щоб "долучитися на високому рівні до завершення технічних обговорень щодо умов угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови" (таку назву, за домовленістю сторін, отримає угода про надра).

Також меморандум висловлює очікування про "завершення переговорів [щодо тексту угоди] до 26 квітня 2025 року та якнайшвидше підписання".

Це – неймовірно стислі терміни.

За інформацією "Євро.

Правди", угода наразі і близько не готова до підписання.

Завершити переговори всього за тиждень (а тим більше – пасхальний тиждень) технічно можливо, але політично – малореально.

Хіба якщо одна зі сторін просто поступиться своїми переговорними позиціями – і навряд чи це зробить Україна після настільки тривалого опору в цих переговорах.

Співрозмовники "ЄП" з українського боку звертають увагу, що поруч із положенням щодо такої швидкості переговорів додана також фраза: цей меморандум не створює зобов’язань щодо "будь-яких політичних чи правових процедур, необхідних для фіналізації домовленостей".

Простіше кажучи, у Києві є розуміння, що чергова встановлена дата знову зірветься.

То навіщо цей документ? Коротка відповідь: бо уряду США він виявився політично потрібний, а уряду України – не завдає шкоди.

І це дійсно так.

У підписаному Свириденко тексті немає жодної норми, яка була б для нас неприйнятною або навіть небезпечною.

А натомість є те, що безумовно стане для нас плюсом.

Ядерка в обмін на допомогу?.

Хоча у підписаному меморандумі й бракує конкретики (і це додатково свідчить, що переговори щодо основного тексту угоди далекі від завершення), він фіксує певні деталі.

Так, для України принципово важливо, щоби будь-які домовленості із США не стали перепоною для нашої майбутньої інтеграції до Євросоюзу.

Це означає, що треба врахувати навіть ті зобов’язання, які Київ має взяти у майбутньому, під час вступу.

А також – треба, щоб домовленості з США не стали проблемою у відносинах з МВФ та іншими кредиторами.

Мінфін США письмово визнав цю потребу.

Тепер у подальших переговорах Сполучені Штати обіцяють "з повагою ставитися" до потреби "уникати конфліктів угоди [про надра] із зобов’язаннями України щодо приєднання до Євросоюзу, угод з міжнародними фінансовими установами та іншими офіційними кредиторами".

Зверніть увагу на формулювання.

"З повагою ставитися" – не тотожне до "врахувати".

Скоріше, йдеться про визнання Вашингтоном того, що за появи неуникного конфлікту між планами США та зобов’язаннями Києва угода про надра не буде підписана.

Утім, для України такий запобіжник видається прийнятним.

Але головний проблемний момент переговорів інший, і тут є добрі новини.

Окрім питання сумісності зі вступом до ЄС, для України критично важливо було "збити" ідею Трампа про те, щоб Україна, мовляв, віддала доходи від своїх надр як компенсацію США за допомогу, надану Києву раніше на безповоротних засадах.

Президент Зеленський неодноразово заявляв, що це є червоною лінією і що на таку угоду Київ не погодиться.

Підписаний меморандум, не вносить повної ясності щодо цього.

Так, він не містить згадок про компенсацію, і це вже добре (бо це суттєве питання мало би бути проговорене).

Водночас джерела американських медіа і далі продовжують розповідати про суми, які, на думку уряду США, нібито має компенсувати Україна.

Зниження запитної суми "компенсації" до $90 млрд не робить цю ідею більш прийнятною для Києва.

Так само зрозуміло, що американським урядовцям треба якось "продати" своїм виборцям те, чому, всупереч їхнім обіцянкам, Україна не буде платити за стару допомогу.

Підписаний у четвер меморандум відкриває шлях до цього.

Документ уперше ставить в один ряд американську допомогу Україні та українську допомогу світові, надану 30 років тому, підписавши під тиском США так званий Будапештський меморандум.

"Сполучені Штати Америки визнають внесок, який Україна зробила у зміцнення міжнародного миру та безпеки, добровільно відмовившись від третього за величиною арсеналу ядерної зброї у світі", – йдеться у документі.

Причому ця фраза йде майже відразу після згадки про надану США "значну фінансову та матеріальну підтримку Україні з часу повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року".

Як мінімум, ця норма означає, що Україна отримала додатковий козир у переговорах.

Хочете компенсацію вартості американської допомоги?.

Давайте порахуємо "ринкову вартість", яку мали півтори-дві тисячі ядерних боєголовок стратегічної зброї і ще більша кількість тактичних боєголовок, 176 міжконтинентальних балістичних ракет та кількадесят стратегічних бомбардувальників, які Україна віддала за "Будапештом".

Або ж можемо домовитися, що і ви, і ми допомагали світовій безпеці і не вимагаємо грошової компенсації за це.

Сподіваємося, що це розуміють також США.

І що їхня згода додати цей пункт до підписаного документа свідчить, що найтоксичніші вимоги у рамках угоди про надра лишилися у минулому.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".