Українські дрони-авіаносці нового покоління: чому росіяни їх так бояться і як змінять хід війни

Українські розробники безпілотних систем вже неодноразово демонстрували гнучкість і креативність у відповідь на виклики фронту. Та один із найамбітніших і технологічно дуже складних проєктів сьогодні – це дрон-авіаносець літакового типу Bravery-M, здатний нести до чотирьох FPV–дронів під крилами та запускати їх під час польоту.

Через новизну самої технології в медіа та публічному просторі ще не сформувався остаточний термін для її назви. Прямий переклад з англійської – "дрон-авіаносець" – занадто складний, тому виробники використовують простішу форму – "дрон-матка".

Новітність технології накладає ще одне обмеження – ми не згадуємо назву компанії-розробника та імʼя співрозмовника. І це вперше, коли цей розробник презентує в медіа свій виріб. 24 Канал поговорив із представником компанії, яка створює цей безпілотник, про передісторію, виклики та потенціал такої платформи.

Що таке дрон-матка: багатофункціональний дрон нового покоління

Літак – це єдина форма наразі. Загалом це складне технологічне рішення,
– пояснює розробник.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

Перевага Bravery-M – у мультифункціональності. В одному дроні поєднано кілька головних для сучасного фронту інструментів: це літак-розвідник, ретранслятор сигналу і бойова система доставлення FPV-дронів.

"Фактично, в цьому борті є все, що використовується зараз на фронті. У вас є БпЛА-літак, є FPV-дрони, є ретранслятор – все, що зараз застосовується окремо, тут у поєднанні", – зазначає співрозмовник.

Залежно від модифікації, дрон-авіаносець оснащується або простим гімблом для базової відеорозвідки, або дорогим оптичним модулем – усе залежить від конкретного проєкту.

Ідея такого дрона почала формуватись ще до повномасштабного вторгнення, але активно втілювати її команда почала два роки тому.

Тоді це не користувалося попитом з багатьох причин. Передусім – через складність реалізації. Потрібні навички як у FPV-пілотуванні, так і в управлінні літаками. Окреме завдання – координація операторів між собою,
– пояснює розробник.

До певного моменту простіші засоби ураження залишались достатньо ефективними. Але вже з 2024 року ситуація почала змінюватися. Адже типи ураження, які працювали у 2022 – 2023 роках, втратили ефективність. "Треба щось нове, щось, що дозволить вирішувати інші завдання. І от зараз саме час для цього проєкту", – каже співрозмовник.

Зміна географії бойових дій і нові технічні вимоги

На фоні постійного вдосконалення технологій з обох боків фронту змінюється і розташування тилових об'єктів. Раніше склади боєприпасів, техніки чи командні пункти розміщувалися не далі ніж за 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення – це максимальна ефективна відстань артилерії.

Тили зазвичай були на понад 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення, щоб артилерія не дістала. Але зараз з'явилися дешеві FPV-крила, які можуть залітати від 20 кілометрів. І тили ворога відійшли ще далі. Тепер, щоби долетіти до точки інтересу, треба летіти 30 – 37 кілометрів,
– зауважує розробник.

У цьому контексті платформа дрону-матки стає актуальною як ніколи. Вона дозволяє підлітати на велику відстань, здійснювати розвідку, вести ретрансляцію й у потрібний момент запускати FPV-дрони на фінальному етапі удару.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

Чи є така технологія у росіян та ще у когось

На запитання, чи має противник схожі рішення дронів-авіаносців, інженер відповідає скептично: "Вони імітують бурну діяльність. Є якийсь "Адмирал-Авианосец". Але, наскільки мені відомо, було лише кілька застосувань – і жодне не увінчалося успіхом. Є фіксація польоту дрона на велику відстань, але без реального враження."

У Китаї подібних систем наразі не розробляють, хоча потенціал у країни є. Єдина західна країна, яка вже демонструє інтерес – це Велика Британія. Але в Україні теж з’являються компанії, які намагаються розвивати технологію дронів-маток.

Одна з найбільших складностей – це знайти платформу, яка зможе фізично винести таку вагу. У нас дуже мало літаків, які можуть нести шість кілограмів корисного навантаження. А ще менше таких, які можуть це робити на відстані понад 30 км,
– каже співрозмовник.

Окрім платформи, технічно складною є і система ретрансляції: "Ми робимо цей проєкт вже два роки, і досі не доросли до ідеалу. Постійно бачимо на практиці, що ще можна покращити. Це поле для розвитку майже нескінченне".

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

Особливості наукової та матеріальної бази: чи вдається відмовитися від Китаю

Водночас для впровадження такого рішення не потрібна окрема виробнича чи наукова база, кажуть у компанії. Проблема не в матеріально-технічному забезпеченні, а в тому, що доводиться з нуля поєднувати компоненти, які раніше ніколи не працювали разом:

Є речі, які здаються дуже простими. Наприклад, ти ставиш ретранслятор у літак – і бачиш, що воно взагалі не працює так, як на землі. Бо в повітрі інші умови, інші обмеження. Все складно – і в цьому суть цього проєкту.

Створення дрону-матки – це не лише технічний виклик, а й процес, який вимагає глибокого переосмислення способів взаємодії всередині команди. Як зазначає розробник, найскладніше в цьому проєкті – не окрема деталь чи технологія, а саме зв'язок між усіма її компонентами.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

"Якщо ми говоримо про всіх учасників цього проєкту – і про виробника, і про кінцевого користувача, – то основна складність для нас як виробника полягає в тому, щоби поєднати всі технології, які зараз застосовуються на фронті", – розповідає представник компанії.

Мовиться про комплексне рішення, в якому є і ретрансляція сигналу, і керування FPV-дроном, і ведення розвідки літаком, який одночасно виступає носієм бойового навантаження.

Це насправді два всесвіти, які майже не перетинаються. Пілот літака і FPV-пілот – це люди з абсолютно різним досвідом, різним мисленням, навіть мовою. І от вони мають разом працювати над однією задачею. Це неймовірно складно.

За словами співрозмовника, навіть кілька тижнів спільної роботи в польових умовах кардинально підвищують ефективність взаємодії. Команда починає краще розуміти, як кооперуватись, і саме тоді з'являється реальна ефективність на полі бою.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

Компанія повністю контролює всі етапи – від проєктування і конструювання до виготовлення і збірки.

"Ми намагаємося надавати повноцінне рішення під ключ. Тобто користувач не думає, де взяти плату, як її підключити – він отримує готовий комплекс. Залишається лише зарядити і запустити", – каже співрозмовник.

Усі процеси – від виробництва самих літаків до монтажу вибухового навантаження – зосереджені всередині компанії.

Сьогодні частина електроніки в безпілотниках ще має китайське походження, але компанія вже активно працює над перенесенням виробництва в Європу або Україну. "Ми вже маємо наші власні плати. Зараз намагаємось усі компоненти замінити на європейські або українські, залежно від складності. Китайських залишилося зовсім небагато", – зазначає інженер.

Однак повна відмова від Китаю наразі недоцільна з погляду ціни. Альтернативи дорожчі у два-три рази, а масовість і доступність – головні умови успіху.

Ми повинні пропонувати ефективний і недорогий продукт, бо за нього платять наші платники податків. І поки що дешевше, ніж китайські комплектуючі, ніхто не робить,
– визнають у виробника.

Стратегія відмови від китайських комплектувальних залишається в пріоритеті на 2025 рік, але реалізується поступово, з фокусом на розробку власних аналогів.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

"Наразі вся розробка фінансується нами – за рахунок власних коштів і прибутку з інших замовлень", – каже інженер.

Масштабної підтримки від держави на цей конкретний проєкт поки немає. Утім, певні служби вже закуповують готові комплекти.

Нова точність: удари по малодоступних цілях

Поєднання літака-розвідника і FPV-дронів відкриває нові можливості для точкових ударів, зокрема по цілях, які раніше були або недоступними, або надто ризикованими. Серед них – системи ППО, великі радари, інші важливі елементи військової інфраструктури противника.

Ви можете вражати меншим боєприпасом цілі, які раніше були поза досяжністю. Це новий рівень ефективності,
– зазначає інженер.

Однією з головних переваг дрону-матки є його багаторазове використання. "Носій виконує завдання, повертається і використовується знову. Це базова ідея", – зазначає інженер.

Замість одноразових дронів-камікадзе, які можуть коштувати від 30 000 до 200 000 доларів, застосування дрона-матки дозволяє зменшити вартість кожного бойового вильоту до 600 доларів.

"Це абсолютно інший рівень ефективності. Та сама результативність, але в десятки разів дешевше", – підкреслює співрозмовник. Утім, і дрон-носій має обмеження. Основна причина втрати – збиття: "Ми працюємо на великій глибині, в зоні дії ППО. І поки що всі втрати саме через це. Розбити його складно, він дуже витривалий. Але якщо збили, то все – борт втрачено".

Як дрони-матки впливають на росіян

На фронті ефективність FPV-дронів виявилася настільки високою, що навіть побіжне знайомство з ними залишає глибокий психологічний слід, розповідає інженер.

Військові, які перебували в зоні бойових дій, відзначають – вижити після атаки FPV означає отримати майже надлюдське везіння. Ці дрони стали не просто технічним рішенням, а інструментом постійного психологічного тиску.

Дрон Bravery-M / Фото Лева Шевченка, 24 Канал

Російські підрозділи, за спостереженнями військових, уже пристосувались до нестачі українських засобів ураження на дальності понад 30 кілометрів від лінії бойового зіткнення – і поводяться відповідно. Водночас саме FPV-дрони дозволяють повертати ініціативу:

Тебе можуть дістати скрізь. Це морально дуже давить.

Що буде далі з цією технологією: експорт і розвиток

За словами розробника, такий тип озброєння дозволяє точково вражати не лише техніку, а й живу силу супротивника, особливо в місцях скупчення.

При цьому FPV-дрони доволі ефективні проти коштовних систем: радарів, засобів ППО, бронетехніки. Через відносно невисоку вартість самого апарата та низький рівень супровідних витрат, втрати сприймаються значно спокійніше. У середньому дальність дії дрона складає близько 60 кілометрів.

Технічна еволюція триває у кількох напрямках:

• По-перше, йдеться про повну автоматизацію ударного засобу. Якщо раніше для керування FPV-дроном потрібен був окремий пілот, який взаємодіяв з екіпажем, то зараз у розробці cистеми, які дозволяють обирати ціль за допомогою лазерного наведення. За задумом, це суттєво спростить і пришвидшить підготовку екіпажу, а також скоротить кількість залучених людей.
• По-друге, команди працюють над створенням недорогих дронів-камікадзе. Один з прикладів – рішення вартістю близько 2,5 тисячі доларів. Для порівняння, російський "Ланцет" обходиться у понад 30 тисяч доларів. "Ми йдемо в дешевий масовий сегмент для того, щоб це було максимально масово", – пояснює інженер.

Водночас така масовість має стати відповіддю на технічні обмеження наявних систем: за поточними підрахунками, з 300 дронів до цілі не долітають близько 200, найчастіше через втрату відеозв'язку.

• На перспективу визначено три головні напрями розвитку: створення засобів з більшою дальністю дії (до 100 – 150 кілометрів), повна автоматизація комплексу та впровадження лазерного наведення. Усі три шляхи мають на меті збільшити ефективність при зниженні ресурсомісткості.

Хоча інтерес до українських FPV-дронів з-за кордону значний, експорт наразі заборонений. Це викликає внутрішню дискусію: з одного боку, потреба забезпечити власні сили, з іншого – можливості для фінансування розвитку за рахунок продажу. Існує також загроза того, що росіяни отримають українську технологію тим чи іншим способом.

"Я не кажу, що хтось перепродасть, але вони якось з'являться. В окупантів знаходяться механізми", – зауважує розробник. Він також звертає увагу на досвід санкцій – навіть заборонені компоненти росіяни продовжують отримувати через обхідні шляхи. Це створює додаткові ризики й вимагає особливо обережного підходу до будь-яких рішень щодо експорту.

Технічна перевага на полі бою сьогодні дедалі більше залежить не лише від наявності засобів, а й від швидкості їхньої модернізації та адаптації до умов. У цьому сенсі FPV-дрони стали одним із головних елементів нової тактики.