Великоднє перемир’я, що не відбулося: як Москва інструменталізує віру для Вашингтона та Києва

Наприкінці березня 2025 року, у розпал переговорів між Вашингтоном і Києвом та Вашингтоном і Москвою видання Bloomberg із посиланням на джерела повідомило: «США прагнуть укласти угоду про перемирʼя між Україною та Росією до 20 квітня — у цей день Великдень відзначатимуть православна та католицькі церкви. Білий дім визнає, що терміни укладання угоди можуть зміститися з огляду на великі розбіжності між позиціями України та Росії».

Пізніше і сам Трамп почасти підтвердив, що прагне встановити крайній термін для досягнення угоди про припинення вогню. Президент Фінляндії Александр Стубб 30 березня, наступного дня після гри у гольф із Трампом, висловив думку, що саме 20 квітня було би вдалим для цього дедлайном — по-перше, з релігійних міркувань, а також виходячи з того, що в цей день виповнюється три місяці перебування Трампа у президентському кріслі.

Нещодавнє зближенняміж Росією та Сполученими Штатами стало можливим зокрема й на ґрунті декларованого курсу на християнський консерватизм, оскільки Москва та Путін здобувають більше прихильності серед певних американських християнських націоналістичних кіл.

Приміром, в одному з консервативних журналів, The American Conservative, ішлося, що якщо «братні народи» не здатні примиритися на тлі релігії, то будь-які сподівання на мир є марними: «Промінь надії братських війн, які насправді є вкрай трагічними конфліктами, полягає в тому, що спільне минуле обох сторін дозволяє перервати бойові дії в спільні дні святкування. Згадаймо знамените різдвяне перемир’я на західному фронті під час Першої світової війни… Якщо обидві сторони цієї війни не можуть знайти спільну мову, щоб домовитися про припинення вогню на найсвятіший день у православному календарі Воскресіння Христового, то переговори про більш довготривале припинення війни справді ще дуже далеко».

Згадане Різдвяне перемир’я 1914 року було чи не єдиним випадком новітньої історії, коли завдяки стихійній ініціативі солдатів відбулося затишшя на деяких ділянках фронту. Британські та німецькі солдати на Західному фронті припинили вогонь, співали колядки, обмінювалися подарунками на нічийній території. Це була низова ініціатива, не нав’язана наказами генералів. Перемир’я, що йдуть згори вниз, у поєднанні з мілітаризованою вірою Росії унеможливлює такого типу перемир’я.

Християнський міст між Москвою і Вашингтоном

Підв’язати перемир’я до Великодня не є новим чи випадковим рішенням, а ще одним прикладом того, як адміністрація Трампа використовує релігійні символи у зовнішній політиці США. Це безпосередньо стосується концепції християнського націоналізму. Її зараз і просуває президент Сполучених Штатів, зокрема і через свій підхід до питання російської агресії проти України. Найбільше це проявляється в ідеї, що Сполучені Штати є «богообраною нацією», місією якої є сіяти мир у всьому світі та спиратися на моральні рамки, визначені Біблією, у своїй політиці. Тому Трамп має «місію» покласти край насиллю, а перемир’я на Великдень мало б посилити «божественну природу» цього «покликання».

Однак замість очікуваного ефекту такий підхід показав, наскільки спрощено Білий дім сприймає цю війну та як легко російська пропаганда використовує релігійний підтекст для виправдання своєї агресії проти України.

Важливим є і візит 31 березня до України особистого духовника Дональда Трампа — пастора-євангеліста Марка Бернза на запрошення головного рабина України. Хоча ця роль і не входить до офіційних посад у рамках адміністрації президента США, з огляду на вплив християнського націоналізму на його політику ця поїздка мала певну символічність. Фактично, це — перший візит наближеної до Трампа особи «з доброї волі», на відміну від візитів Скотта Бессента та Кіта Келлога, які були радше робочими.

До візиту Бернз повторював риторику Трампа, виступаючи проти підтримки для України, а у день візиту на своєму акаунті в Х пастор написав, що «президент Трамп — найбільший друг невинних цивільних України. Він покладе край цій війні. Кожен тут, в Україні, дякує президенту Трампу й Америці за те, що вони стоять поруч з Україною». Водночас згадуючи про воєнні злочини Росії, такі як викрадення дітей та атаки на релігійні об’єкти.

Після візиту в інтерв’ю для The Kyiv Independent 10 квітня він публічно визнав, що помилявся щодо війни в Україні. Зокрема, він спростував тези російської пропаганди про утиски віросповідань в Україні, назвавши слова про «Україну, яка ненавидить церкву» «відвертою брехнею». Посилаючись на свою поїздку до Бучі та Києва, Бернз повідомив про зміну свого ставлення до допомоги Україні та додав, що тепер, на його думку, підтримка України є втіленням ідеї America First («Америка понад усе»). Пастор назвав Росію агресоркою, а Путіна — злом. Згадуючи свій досвід в американській армії, він дорікнув Росії за напади на «дітей, старих, лікарні та школи», наголошуючи, що це «не військові цілі».

Достеменно невідомо, наскільки така зміна може вплинути на подальші дії Трампа щодо України, однак з огляду на нові погляди Бернза, ця тема може стати прикладом поодиноких розбіжностей дій Трампа з позицією релігійних лідерів, які активно підтримували його.

Російська пропаганда давно культивувала образ Росії як «більш християнської» країни, ніж інші, зокрема й України. У 2023 році американський інтерв’юерТакер Карлсон повторив це, сказавши в ефірі, що «Росія є більш християнською країною, ніж Україна». Такі слова, з одного боку, ігнорують те, що близько 70% українців вважають себе вірянами, а з іншого, працює на посилення самопроголошеної ролі Росії як захисниці християнства. Ця риторика подобається деяким американським християнським націоналістам, які сприймають США як «християнську країну», і, відповідно, схильні сприймати Путіна, очільника ще однієї великої «християнської країни» прихильно.

Російська православна церква, яка працює на догоду Кремлеві, розглядає напад на Україну як священну боротьбу проти занепаду Заходу, і ця теза резонує деяким християнським колам США, які критично налаштовані до ліберальних цінностей і глобалізму.

Замах на Трампа, під час якого кулею поцілили йому у вухо, що не завдало серйозних ушкоджень, дехто назвав божественним втручанням. Сам Трамп сказав, що під час замаху «чув Бога». Власне месіанство Трамп окреслив під час інавгураційної промови такими словами: «Моє життя було врятоване не просто так, я був урятований Богом, щоб зробити Америку знову великою». Його слова про божественний захист, особливо після замаху, узгоджується з месіанською риторикою Путіна. І це породжує спільну мову лідерства, керованого вірою.

Спеціальний посланець американського президента Стів Віткофф розповів у інтерв’ю Карлсону, що після липневого замаху на Трампа Путін «пішов до місцевої церкви, зустрівся зі своїм священником і молився за президента. Не тому, що він міг стати президентом Сполучених Штатів, а тому, що у нього була з ним дружба, і він молився за свого друга».

Американські націоналісти-християни, натхненні цим та іншими «християнськими жестами» Росії, бачать пропозиції щодо святкового перемир’я — наприклад, на православне Різдво чи Великдень — як справжні жести миру, що відображають спільний християнський дух.

Але ці перемир’я — це лише слова. Російська православна церква схвалює вторгнення, благословляючи зброю та розглядаючи війну як духовний хрестовий похід.

Російське християнство на службі війни

В окремому матеріалі Центр досліджень «Детектора медіа» писав про те, як Росія використовує у Східній Європі концепцію «русского міра» для виправдання російської агресії проти України. Наріжним каменем у побудові цієї концепції є Російська православна церква. Голова церкви Володимир Гундяєв (Патріарх Кирило) є виразником ідеї про «триєдиний народ» росіян, білорусів та українців, які разом населяють територію «Святої Русі». З 2022 року ця концепція стала значно мілітарнішою, і врешті на росіян почала покладатися виняткова роль у захисті «Святої Русі» від «сатаністів». Відповідно, російська агресія проти України була оголошена «священною війною».

27 березня 2024 року за головування Патріарха Кирила було затверджено так званий Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору «Сьогодення і майбутнє русского міра». Цей наказ названий програмним документом, що адресований виконавчій і законодавчій владі Росії. У цьому програмному документі цілі російської агресії проти України сформовані цілком прозоро — підкорення всієї території сучасної України через необхідність її захисту від сатаністського Заходу. Жодних територіальних компромісів такі цілі передбачати не можуть.

«Спеціальна військова операція є новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу проти злочинного київського режиму і колективного Заходу, що стоїть за ним, яка ведеться на землях Південно-Західної Русі з 2014 року. Під час СВО російський народ зі зброєю в руках відстоює свої життя, свободу, державність, цивілізаційну, релігійну, національну і культурну ідентичність, а також право жити на власній землі в межах єдиної Російської держави. З духовно-морального погляду спеціальна військова операція є Священною війною, в якій Росія та її народ, захищаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію “Утримувача”, що захищає світ від натиску глобалізму та перемоги Заходу, який впав у сатанізм. Після завершення СВО вся територія сучасної України має ввійти в зону виняткового впливу Росії» (виділення — «ДМ»).

Чи варто казати, що відтоді програмні засади російської церкви не відкликалися та не пом’якшувалися. У 2024 році Патріарх Кирило видав книгу «За Русь Святу: Патріотизм і віра», в якій обіцяв вічне життя військовим Росії після загибелі на війні. Метою військових дій він зокрема назвав усунення «диявольських помислів» у свідомості людей, які не прагнуть до «духовної єдності Святої Русі». Погляди патріарха надалі тиражують нижчі представники ієрархії російської церкви.

Ілюстрація «Захисники Новоросії» з книги Патріарха Кирила 2024 року «За Русь Святу: Патріотизм і віра». Джерело: сайт видавництва РПЦ

За словами Ставропольського митрополита РПЦ Кирила (Покровського), 2 тисячі священників російської церкви принаймні «відвідували» зону бойових дій. Митрополит уточнив, що деякі з них перебувають «на контрактах уже два роки». Причому в цю кількість не входять ті священники РПЦ, які регулярно привозять російській армії так звану «гуманітарку», а насправді припаси для ведення війни, зокрема дрони та іншу техніку.

«Православний» російський телеканал «Спас», яким володіє РПЦ, став майданчиком для запеклої пропаганди війни та вбивств українців. Гендиректор каналу Борис Корчевніков у одній зі своїх передач фактично закликав до геноциду українців, посилаючись на Старий заповіт. Коментуючи книгу Ісуса Навіна й описані в ній події, Корчевніков сказав: «Цікавий спосіб випробування віри: піди й виріж, знищ народ». Співведучий передачі, протоієрей РПЦ Ігор Фомін, говорить на фоні кадрів із Путіним і російською військовою технікою: «Наші начальники, як каже апостол Павло, при поясі носять меч, щоб свідчити, що їм дана влада дотримуватися закону божественного. Вони мають право на те, щоб карати, припиняти земні долі. Народ. Президент. Бог».

Пропагандисти використовують перекручені «християнські» постулати не тільки для того, щоб виправдовувати вбивство українців, але й загибель власних солдатів. Один із російських пропагандистів Сергій Карнаухов у ефірі російського телебачення поскаржився на те, що солдатів армії Росії, які на полі бою застрелили себе самі, деякі священники відмовляються відспівувати як самовбивць. Карнаухов же сказав, що проконсультувався з «теологом», який нібито дозволив «самостріли» для російських солдатів і прирівняв самогубство на полі бою до «жертви Христа».

В іншому ефірі той же пропагандист, також згадуючи Христа, говорив, що значення смерті переоцінено, віддати життя — «найвище щастя для чоловіка», а «самостріл» — не просто дозволена з «християнської» точки зору, але й рекомендована альтернатива полону.

Ще одним виразним представником християнського мілітаризму в Росії є Костянтин Малофеєв. З 2019 року він є заступником голови вже згаданого Всесвітнього російського народного собору. Малофеєв залучений до російської агресії проти України з 2014 року, чого не приховував. Першим головою терористів і їхньої «адміністрації» на окупованій частині Донеччини був Олександр Бородай, колишній консультант Малофеєва. Медіа приписували Малофеєву фінансування як Бородая, так і іншого ватажка бойовиків Ігоря Гіркіна, якому в 2022 році суд у Нідерландах присудив довічне ув’язнення за збиття літака рейсу MH17.

У 2015 році Малофеєв створив пропагандистський канал «Царьград ТВ». Будь-які можливості для примирення з Києвом чи Вашингтоном на каналі критикують, зокрема відкидають пропоноване США перемир’я. У такій риториці «Царьград ТВ» інформаційно близький до російських «воєнкорів»-пропагандистів і їхніх телеграм-каналів.

Радикальність Малофеєва проявилась у його заочній суперечці зі спецпосланцем президента США Дональда Трампа з питань України Кітом Келлогом.

«Келлог приїжджає до Москви зі своїм планом, ми його приймаємо, а потім посилаємо його до біса, тому що нам усе це не подобається. Ось і всі переговори», — коментував Малофеєв миротворчу місію Келлога у коментарі Financial Times у грудні 2024 року. Келлог відповів в ефірі телеканалу Fox News: «Це не про Кіта Келлога. Ми говоримо про Сполучені Штати Америки та президента Трампа. І він із цим розбереться, як він завжди це робив. […] Краще повернися назад у свою коробку та краще зрозумій Дональда Трампа, тому що ти явно не розумієш».

13 квітня 2025 у Вербну неділю Росія завдала подвійного балістичного удару по центру Сум. У результаті загинуло 35 людей, зокрема двоє дітей. 127 людей зазнали поранень. Так за тиждень до Великодня Росія завершила будь-які припущення про можливість Великоднього перемир’я.

У той час як частина американців сподівається на мир через спільне з Москвою християнство, Росія використовує віру, щоб підтримувати свою військову машину. «Молитви» Путіна за здоров’я Трампа та пропозиції перемир’я на релігійні свята стосуються не християнського братерства, а радше маніпулювання сприйняттям для послаблення рішучості Заходу, зокрема американської підтримки України.

Зближення російського й американського політичного християнства, замість того, щоб сприяти миру, може тільки підживлювати агресію Росії, оскільки віра стає інструментом затемнення жорстокої реальності війни.

У Росії відтак є ніби два християнства. Одне — для примирення зі США. Інше — для пропагування війни з Україною. І обидва мають мало спільного з вірою в Христа.