Про що "Чорне дзеркало" 7-й сезон: наш мозок вкрали корпорації та маніяки

Коли 2011 року вийшов перший сезон "Чорного дзеркала" — це був удар по голові глядача. Другий і третій сезони продовжили розтерзання заляканого клієнта. Від статевого акту зі свинею до серії, в якій кожна людина отримує рейтинг, який, якщо падає, — то і соціальне падіння не зупинити. Усе було шокуюче, лякаюче. Все було поруч, ось-ось і це трапиться в реальному житті.

Але в останні сезони передбачати удари технологій стало складніше. І в 6-й частині франшизи творець "Чорного дзеркала" пішов на сміливі експерименти, знявши кілька серій у жанрі жахів. Що, втім, не знайшло прихильності у фанатів. Тому 7-й сезон повернувся до витоків — небезпеки сучасних технологій. Вийшло це правда без особливого запалу.

Щоб жити — потрібно платити, платити, платити

Буде трошки спойлерів. У кожному сезоні "Чорне дзеркало" представляє кілька різних не пов'язаних сюжетів, тож кожному є, що вибрати. На мій погляд, вибір 7-го сезону мізерний, але він є.

Заголовна серія б'є злободенністю. Якщо людина при смерті, є технологія, яка копіює її розум. А потім "довантажує" свідомість у тіло — за принципом вишок стільникового зв'язку: де є покриття — там померлий знову у свідомості й живе.

Але, природно, за такий "зв'язок" треба платити. Приблизно, як за пакет мобільного зв'язку. Але злі корпорації завжди хочуть більше. Хочете "відключити рекламу" в мозку — купіть пакет "+", хочете виїхати в сусідній штат — доплатіть пакет "преміум".

І тут з'ясовується, що "Базовий пакет", на який вас "купили" спочатку — для ніщебродів. Хочете жити пристойно — платіть. Не хочете платити, значить, не хочете жити.

Залежність від нав'язливих сервісів. Залежність, якої мало шансів позбутися. Дуже сумна серія.

Щоб жити — потрібно вбити, вбити, вбити

Загалом — більшість серій сезону — розвиваються повільно. З перших хвилин засуджуючи глядачів і героїв до нудного кінця. Ба більше, сюжети настільки знайомі, що важко утримати увагу на тому, що відбувається.

В одній із серій у старому комп'ютері живуть маленькі NPC, які стають розумними. А власник комп'ютера вирощує їх як тамагочі. Життя в комп'ютері — серйозно? Скільки разів таке було.

Або серія, в якій подіями керують за допомогою невеликого предмета. Тут у голові тільки й мерехтить, що комедія "Пульт" ("Клік"). Утім, обидві серії закінчуються непростим вибором — щоб продовжити життя, треба вбити конкурента.

У другій серії це робиться з якимось невимушеним твістом і гумором притаманним найкращим сезонам "Чорного дзеркала". А в серії 4 все закінчується дуже пафосно і дуже передбачувано.

Загалом, відчувається, що це та сама легенда, тільки вона потьмяніла і дуже потребує свіжої крові.

"Чорне дзеркало": ще здатне налякати

Що, як і раніше, добре в "Чорному дзеркалі" — після перегляду хочеться обговорювати ймовірність передбачених подій. Особливо після другої серії, коли в цей момент читаєш у новинах: директор із технологій США Майкл Краціос заявляє: "Наші технології дозволяють нам маніпулювати часом і простором". Майбутнє вже відбувається, просто ми чогось не знаємо. Знає "Чорне дзеркало".

Чи варто переглянути 6-й сезон і про що він, читайте в статті Осколки "Чорного дзеркала": чому Сальма Гаєк і Аарон Пол не врятували шостий сезон.