Рецензія на фільм «Рейс навиліт» / Fight or Flight

17 квітня на екранах українських кінотеатрів роздавати добрячих стусанів поганцям візьметься Джош Гартнетт у комедійному бойовику «Рейс навиліт». І якщо Бреду Пітту майже три роки тому доводилося робити те саме в напханому найманцями швидкісному поїзді, то Гартнетту, котрий тут також став блондином, належить товкти лиходійські пики в ще більш небезпечному літаку. Що вийшло з цього задуму, як завжди, пропонуємо дізнатися в огляді нижче.

Плюси:

кілька якісно поставлених і справді кумедних екшн-сцен; Джош Гартнетт відривається на повну, і це чудово;

Мінуси:

екранне божевілля для чогось часто переривається на довготривалі розмови і псевдотвісти, що змушує нудьгувати; позамежно кривавий і крінжовий фінальний акт добряче псує загальне враження;

6/10

Оцінка
ITC.ua

«Рейс навиліт» / Fight or Flight

Жанр комедійний бойовик
Режисер Джеймс Медіґан
У ролях Джош Гартнетт, Чарітра Чандран, Джуліан Костов, Кеті Сакгофф, Марко Зарор, Ребекка Джонстон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Останні кілька років агент у вимушеній відставці Лукас Реєс животіє у Бангкоку з пляшкою міцного алкоголю напереваги. Одного разу до нього звертається колишня начальниця та коханка Кетрін Брант з пропозицією допомогти в одній невідкладній справі в обмін на поновлення Реєса на посаді. Після парочки стандартних відмов і побажань дамочці валити якомога далі, Лукас таки погоджується та відправляється в найближчий аеропорт.

Там алкоголіку належить сісти в літак, що прямує до Сан-Франциско, виявити таємничого хакера, відомого як «Привид», та передати його в цілості й схоронності Брант. Здавалося б, не таке вже й складне завдання, котре, однак, згодом перетворюється на справжню місію неможливу, коли з’ясовується, що рейс нашпигований головорізами, а в кожного з них на телефоні висвітилася фотографія з обличчям Реєса.

Після успіху «Джона Уіка», котрий став негласною відповіддю Голлівуду знятому за смішні гроші, але видатному з погляду постановки та фільмування бойових сцен індонезійському хіту «Рейд», в жанрі утворився тренд на винахідливий екшн нової хвилі. Тобто, бойові сцени вийшли на новий рівень, і нині вже недостатньо по-шварценнегерівськи мальовниче хизуватися у кадрі намасленими м’язами та монотонно товкти пики статистів. Як, наприклад, це досі робить той же Стейтем. Тепер глядачу подавай вибагливу хореографію боїв з використанням усіх можливих підручних засобів, поки камера буквально кружляє навколо бійців, і бажано, щоб монтажні склейки були зведені до мінімуму.

Тож за останнє десятиліття глядачі отримали цілий оберемок в тій чи іншій мірі успішних екшн-фільмів, поява яких відбулася саме на хвилі успіху «Джона Уіка» — «Атомна блондинка» (2017) з Шарліз Терон, дві частини «Евакуації» (2020, 2023, триквел знаходиться у розробці) з Крісом Гемсвортом, «Ніхто» (2021) з Бобом Оденкерком, торішній «Манкімен» з Девом Пателем тощо.

Не останню роль в популяризації такого штибу стрічок зіграв колишній каскадер Девід Літч, котрий і сам доклав руку до успіху невмирущої франшизи з Кіану Рівзом. Він пішов ще далі та спробував реалізувати міцну бойову хореографію й винахідливі каліцтва у площині комедії. Якщо персонаж Рівза примудряється забити когось до смерті книжкою або прикінчити за допомогою олівця, то чому, чорт забирай, не зробити так, щоб це виглядало весело?

Саме завдяки такому легковажному підходу світ побачив «Швидкісний поїзд» — майстерний і абсурдний бойовий гармидер, у якому не погребували знятися зірки калібру Бреда Пітта чи Аарона Тейлора-Джонсона.

Тією ж стежиною намагається крокувати і координатор з візуальних ефектів, а тепер от режисер-дебютант Джеймс Медіґан. Звісно, він не має у своєму розпорядженні тих ресурсів, що були в Літча, та й місцеві зірки в особі Джоша Гартнетта, який тут красується зачіскою аля Бред Пітт часів «Одинадцяти друзів Оушена», та Кеті Сакгофф виглядають куди скромнішими. І навіть попри це на початках «Рейс навиліт» складає цілком приємне враження. Шкода, що цього запалу не вистачило на увесь хронометраж. Точніше, навпаки, ближче до кінцівки перед глядачем постає натуральний капець.

Коли гра в умовний сюжет сходить нанівець і персонажу Гартнетта доводиться нарешті взятися за справу, це не тільки пожвавлює прісне оповідання, але й дає привід добряче пореготати. Гарна динаміка тут сусідить з дурнуватими пісеньками та фізичною комедією — знову ж таки, в бою усі засоби добрі і як мінімум геніталіям Лукаса Реєса буде непереливки. Або візьмемо, наприклад, епізодичних пілотів, які вже десь трохи розмріялися про славу Чеслі Салленбергера, про якого Клінт Іствуд зняв еталонне кіно з Томом Генксом у головній ролі.

Спецпроєкти

На жаль, витримати усю стрічку в яскравому стилі у творців не вийшло, або вони банально не захотіли. Коли головний герой приймає галюциноген і в його руки потрапляє бензопила, а це ніщо інше, як спроби здивувати глядача екранним божевіллям, фільм остаточно перетворюється на безжальний треш. І це ризикує добряче зіпсувати загальне враження від перегляду.

Кульмінаційні розбірки, підкріплені потужними галюцинаціями, становлять абсолютно безглузде насилля заради насилля з кривавими перегинами у дусі не те що якого-небудь «Пробивного чувака», а рімейку «Техаської різанини бензопилою». З тією різницею, що в безпорадному слешері про смертоносного реднека масове розпилювання відбувалося у шкільному автобусі, а не в літаку. Вибачте, панове, але це вже занадто. В наших українських реаліях такі «веселощі» тепер на ментальному рівні сприймаються по-іншому.

У підсумку вийшло досить переконливе комедійне насилля, котре частенько відволікається на умовний сюжет (кілька діалогів можна було і скоротити), але до свого фіналу скочується у дурнувате криваве місиво, коли стає зовсім не до сміху.

Робимо ставки на транспорт, де відбудеться наступна зустріч усюдисущих найманців. Як щодо космічного корабля?

Висновок:

«Рейс навиліт» варто дивитися в тому випадку, якщо для вас прийнятна кривава рутина техаського реднека-бензопильщика у бюджетній версії «Швидкісного поїзду», бо тільки тоді такий химерний симбіоз зійде за розвагу.