"Боже, чому це відбувається з нами?": повний текст великоднього привітання Володимира Зеленського

Вирішальну роль відіграє не лише перемога зброї, але передусім — перемога духу

У Велидень, 20 квіня 2025 року, президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян зі святковим привітанням. У своєму емоційному зверненні він підкреслив силу віри, єдність українського народу та незламність духу у найважчі часи.

Відповідне відео він опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Дорогі українці! Сьогодні по-справжньому особливий день, якого ми завжди чекаємо з нетерпінням, який святкують мільйони людей, — Великдень.

День, який є променем світла, — особливо променистим і потужним у часи, коли темні хмари прагнуть затягнути наше небо. День, який дає надію і нагадує нам усім: зло може мати свій час, але Бог матиме свій день. Це один із сенсів, закладених в історії Христа.

Про його земні страждання і смерть, про його воскресіння, і про істину, що рано чи пізно, але неминуче. Зло відступить, а життя переможе — сьогодні ці слова відгукуються в кожному українському серці й вони зміцнюють нашу віру, яка попри все не згасла за 1 152 дні повномасштабної війни.

Кожен із нас пережив такі моменти. Коли дуже боляче, коли нестерпно важко й коли запитуєш: "Боже, чому це відбувається з нами?". Удари, вибухи, стрілянина — усе це — зло, усе це — горе.

Як можна вбивати десятки людей у Сумах на Вербну неділю? Невже ти цього не бачиш, Боже? Як розстріляли дитячий майданчик у Кривому Розі. Як Харків, Дніпро, наша Одеса — десятки інших наших міст — горять щодня.

Коли це все закінчиться й наша земля, наші люди, наші діти почують тишу? Як нам не втратити віру після всього, через що ми проходимо?

І коли твій розум не може знайти відповіді на ці питання, ти починаєш слухати своє серце. І щось невидиме, але таке сильне всередині тебе не дає тобі здатися — воно показує тобі, де знайти світло, щоб ти не заблукав, і тоді ти бачиш людей, які тебе оточують. Ти дивишся в очі своєї сім'ї, обличчя коханих — відчуваєш їхні обійми, підтримку як знайомих, так і незнайомих тобі людей — підтримку українців. І розумієш, що в тебе з ними спільні цінності. І саме ці цінності об'єднали нас усіх, безумовно, не випадково, об'єднали нас разом у перший день цієї війни і продовжують об'єднувати досі. Це воля і витримка, милосердя і людяність. Це те, чим є Бог — це його присутність. Він є в наших людях.

І саме тому в людях є світло, саме тому в людях є сила. У кожній дії, у кожному маленькому кроці на важкій дорозі, і в кожному слові підтримки, у кожному слові: "Як справи?", "Чим можу допомогти?", "Бережи себе".

Ми знаємо, що ми захищаємо, ми знаємо, за що боремося: за кого та заради кого. І саме тому кожного разу як би важко не було — ми не втрачаємо віри. Бо ця віра — це віра один в одного. У тих, хто стоїть поруч, — в українців. Віра в те, що зло може мати свій час, але Бог матиме свій день.

Дорогі мої!

Нехай цей день настане. Нехай закінчиться година зла. Нехай настане день життя, день миру, день України. День, який триватиме віки. І ми знову зможемо зібратися разом за одним столом на мирний Великдень. Коли всі ми відчуємо тепло, відчуємо спокій і затишок на душі, і, звичайно ж, насолоджуватимемося смачною їжею. Коли все буде так, як має бути.

Це те, чого ми хотіли всі ці 1 152 дні. І в цьому ми єдині. Щодня й особливо сьогодні, коли українці всіх християнських конфесій святкують Великдень в один день.

Разом ми разом боремося й молимося за Україну разом. За тих, хто не може бути на цей Великдень зі своїми сім'ями. За тих, хто на передовій, зі своїми побратимами. За наших бійців — воїнів світла.

Просимо Бога захистити тих, хто нас захищає, щоб зміцнив волю тих, хто перебуває в полоні, за всіх, хто має повернутися додому. Ми просимо Бога допомогти всім тим, хто присвячує своє життя допомозі ближнім. Щоб захистив своїм заступництвом тих, хто своєю щоденною працею захищає Україну. Нехай Господь опікується всіма, хто спасає, лікує, навчає.

Сьогодні ми молимося за всіх, за наших дітей. За всіх хлопчиків і дівчаток, які заслуговують на щасливе дитинство, за наших батьків і матерів, які заслуговують на спокійну старість, за весь наш народ, який заслуговує на довгоочікуваний мир.

Дорогі українці!

Наш народ долає дуже складний шлях, але я впевнений: ключове слово тут — "долає". І незважаючи ні на що, щоранку ми знаходимо в собі сили прокидатися, рухатися вперед, робити свою справу, те, що можеш, там, де це потрібно, — для тих, хто цього чекає.

І джерелом енергії для нас може бути багато речей навколо: усмішка сина чи доньки, голос мами, думки про тих, хто зараз на передовій чи пам'ять про того, хто прикрив тебе власним тілом.

Ми можемо знайти поштовх до дії в новинах про перемоги нашого народу, у нашій культурі, у книжках, віршах, музиці. І, звичайно, нас надихає символ Великодня та історія Воскресіння Христового.

Саме тому ми точно знаємо: усе каміння, яке кидають у нас, не залишиться руїною на нашій землі. Усе каміння, яке трапляється на нашому шляху, ми перетворимо на міцний фундамент нашого майбутнього — свободи, миру, пам'яті. Про те, що ми пережили й чого досягли у важкі часи, вирішальну роль відіграє не лише перемога зброї, але передусім — перемога духу. Наша перемога нашого духу.

Нехай усе це збудеться. Нехай Бог нам у цьому допоможе. Хай буде мир. Хай буде Україна.