"Білий дім жахається теми гарантій безпеки для України, як нечиста сила ладану"

"Безповоротну допомогу від народу Сполучених Штатів Америки, надану через конгресове рішення, адміністрація Трампа конвертує в борг України, який підлягає поверненню. Це неприпустимо", – каже експерт з енергетики Михайло ГончарУгода про надра України постійно змінюється, як і риторика президента США Дональда Трампа. Як поясните процеси довкола неї?– Нині можна говорити тільки про підходи й загальні принципи таких угод. Тому що нинішній варіант уже не є угодою про мінерали, про що на початках говорив Трамп. Ідеться вже про надра загалом, про інфраструктуру, зокрема енергетичну, транспорт, порти. Утім, повний і остаточний перелік складових предмета цієї угоди невідомий.По-перше, треба звернути увагу на дискримінаційний підхід із боку США – нашого, поки що, формального стратегічного партнера. Безповоротну допомогу від народу Сполучених Штатів, надану через конгресове рішення, тепер адміністрація Трампа заднім числом конвертує в борг України, який підлягає поверненню. Це неприпустимо ні з позиції ділової етики, ні з позиції міжнародного права.По-друге, створення нібито інвестиційного фонду. Найімовірніше, інвестиціями там і не пахне. Це буде механізм висмоктування фінансових результатів, які отримуються в Україні в контексті використання предметів угоди. Це чи рідкісноземельні метали, чи в ширшому контексті мінерально-сировинні й енергетичні ресурси, чи йдеться про використання енергетичної інфраструктури, ГТС, АЕС, портів, залізниці. Організація, яка цим займатиметься, – корпоративний суб'єкт з американською реєстрацією, що діятиме за законами США, в органах управління матиме американську більшість. Українська сторона буде позбавлена прав і можливостей впливати на рішення і діяльність такої організації.По-третє, за підходів, де українська сторона десуверенізована і лише присутня, є ризик, що партнер може передати управління фондом третій стороні. Ясно, що нею, хай навіть замасковано, буде Росія. Така угода може бути в межах розподілу сфер впливу між РФ та США. Вашингтон може легко маневрувати, отримавши натомість від Кремля певні вигоди чи інтереси.Чому четвертий пункт Плану перемоги президента Володимира Зеленського містить пропозицію партнерства з розроблення надр?– Україна пропонувала США та ЄС укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних покладів критичної мінеральної сировини та спільного інвестування й використання потенціалу українських надр. Очевидно, розрахунок був на те, що співпраця відбуватиметься на партнерських і паритетних засадах. Освоєння українських надр у частині критичної мінеральної сировини може забезпечити додатковий фінансовий потік, необхідний для розвитку нашого ОПК і не тільки. Але масштабні проєкти з освоєння надр за участі інвесторів із США та ЄС потребують гарантій безпеки для України. А тут про гарантії безпеки не йдеться, американська сторона відкинула це.Спочатку був меморандум на дві сторінки, а тепер – проєкт на 58 сторінок. Тому він підлягає ретельному аналізу. Британський професор права Алан Райлі, старший науковий співробітник Atlantic Council, викладач Лондонського університету, проаналізував цей проєкт угоди й охарактеризував його як "документ про експропріацію".Українська влада веде дипломатичні маневри з уточнення позицій, галузевих аспектів, процедурних нюансів. Але якщо підхід американської сторони та дух цієї угоди залишаться незмінними, підписувати нічого не можна.Якщо визнати борг перед США, то країни ЄС, за прецедентом, можуть також почати вимагати визнати борг?– Так. І треба пам'ятати, що сьогодні в європейських країнах здебільшого прихильні до України уряди, та після виборів там ситуація може змінитися, як у Словаччині, до влади можуть приходити проросійські сили. Створювати такий прецедент небезпечно.В європейській пресі циркулюють вкиди про поновлення роботи гілки "Північних потоків". Чи є небезпека поновлення цієї німецько-російської співпраці щодо газу?– Якщо є нитка й вона у функціональному стані, то ризик є. Про небезпеку я не говорив би, бо з німецького боку є тверда позиція щодо неможливості використання "Північних потоків". Вкиди в медіа – це системна робота, з одного боку, росіян через європейські джерела, з другого боку – активізувалося німецьке проросійське газове лобі. Відверто діє партнер Путіна Маттіас Варніґ. Також з'явилася американська складова – такий собі інвестор Стівен Лінч хоче відновити пошкоджену нитку другого "Північного потоку", а не лише запустити вцілілу. Триває системна кампанія, і так чи так це російський інтерес повернутися на європейський газовий ринок.Путінська політика "повороту на схід", на китайський ринок, провалилася. Та якби й запрацювала, то там довше логістичне плече, на тому кінці труби лише один споживач – Китай. Це незіставно з логістично близьким ринком Європи, де багато споживачів, конкуренція, ними можна маніпулювати. Пекін – не Берлін, з ним фокуси Кремля не проходять. Стало зрозуміло, що у прямому вигляді повернутися не ви­йде, тому й розробили стратегію прихованого повернення. Звідси були задумки з "азербайджанським" газом транзитом через Україну.І щодо "Північного потоку" – схема подібна. Поява американського інвестора передбачає, що на компресорній станції "Славянская", відправній точці ПП2 на російському узбережжі Балтики, відбудеться акт перетворення газу від Газпрому на "американський", який далі прокачуватимуть до німецького Грайфсвальда. Ця схема успішно спрацювала з перетворенням російської нафти на "угорську" на білорусько-українському кордоні. Та є одне "але". Такий схематоз суперечить інтересам американських компаній, які експортують на європейський ринок свій скраплений природний газ. Якщо запустити вцілілу нитку "Потоку" на 27,5 мільярда кубів щорічно, то для Газпрому це свято. Нині вони можуть прокачувати не більш як 16 мільярдів кубів за рік другою ниткою "Турецького потоку". А тут одразу майже вдвічі більше можна прокачати, що означає одразу мінус для американського постачання.Європейський ринок може прийняти й американський, і російський газ?– Особливістю європейського ринку є те, що він досить інтенсивно стискається. Якщо 2010-го споживання газу на ринку ЄС-27 становило 545 мільярдів кубометрів на рік, то 2024-го лише 332 мільярди кубів. Нагадаю, на піку російського газового експорту до ЄС-27 2021 року його обсяг становив 155 мільярдів кубометрів. У рамках політики декарбонізації, попри відсутність газового санкційного пакета проти РФ, в Євросоюзі з року в рік триває скорочення обсягів споживання газу. За цих обставин важко уявити, що серйозний інвестор зі США робитиме ставку на російський проєкт в умовах стиснення європейського ринку газу.Звісно, росіяни хочуть повернутися на ринок ЄС, поновити експорт газової корупції й маніпулювання політиками. Ми ж бачимо, як це працює у випадку з Угорщиною, Словаччиною, Сербією. Як працювало в Болгарії. Та й росіяни були близькі до тотального успіху в Німеччині до повномасштабної війни.Одні країни змогли вибратися з цих "солодких" газових і нафтових пасток Кремля, а хтось, як-от Угорщина, потонув і вважає, що це ідеальний засіб для політичного довголіття.Припускаю, що ми ще побачимо продовження серіалу на тему "українці підірвали "Північні потоки". На жаль, цим і в нас люблять похвалитися. Водночас забувають, що у світі постправди на нас можуть легко це повісити з вимогою десятків мільярдів доларів компенсації за заподіяну шкоду європейському бізнесу.Що таке "угорська схема по нафті"?– Коли 2022 року Європейський Союз приймав шостий санкційний пакет щодо нафти, Угорщина погрожувала заблокувати його прийняття, якщо не буде збережено транзит російської нафти нафтопроводом "Дружба" через територію Білорусі й України. Мовляв, Угорщина не має можливості отримувати нафту в інший спосіб і не може переробляти іншу нафту, крім російського сорту Urals. Єврокомісія пішла назустріч Угорщині, щоб хоч і в урізаному вигляді, але санкційний пакет прийняти. Бо основна російська експортна нафта – морська. Вона йде через нафтоперевалку на Балтиці та в Чорному морі. Для угорців зробили виняток, але не назавжди. Ті сказали, що їм потрібно два-три роки, щоб переналаштуватися на інший сорт нафти. Це був обман.Угорці й не збиралися виконувати свої обіцянки. Але торік Україна запровадила санкції проти компанії "Лукойл". І угорці зрозуміли, що може бути кепсько, якщо Україна запровадить санкції загалом проти російської нафти. І вони задіяли схему, придуману росіянами: змінювати на папері в пункті передавання російську нафту на угорську. І в нас теж зраділи, бо немає необхідності оголошувати санкції проти російської нафти загалом: ми тепер не маємо справ із російською нафтою взагалі, бо йде угорська. На папері то вона угорська, а фактично – російська та ще й за спец­ціною для режиму Віктора Орбана.Урядова логіка приблизно така: транзит газу зупинили, бо закінчився термін дії угоди й був залізний привід не продовжувати. А мовляв, щодо нафти ми так зробити не можемо, бо діє чинний договір (до 2030 року. – Країна). Це хибна логіка. Можемо зупинити. Тільки цього року транзитом "угорської" нафти Україна вже надала РФ можливість заробити приблизно 1,5 мільярда доларів доходу, які підуть на дрони, ракети, КАБи, що летять на Україну. А Будапешт нам "дякує" черговим блокуванням у ЄС допомоги Україні, переговорів про вступ у ЄС та відмовою продовжувати санкції проти агресора.Трамп і Зеленський говорили про повне поновлення роботи Запорізької атомної електростанції та роль США в цьому. З українського боку говорять про інвестиції, а з американського – про перехід АЕС під їхній контроль. Росіяни кажуть, що нічого не передаватимуть. Що відбувається?– Російська позиція зрозуміла: "Усе – наше, і Запорізька область – теж". Однак нині для них ЗАЕС, як валіза без ручки. Станція не генерує й не збуває електроенергію. Але, виходячи з воєнних реалій, вони ставлять на збереження статус-кво, пропозиції США для них неприйнятні.Адміністрація Трампа не заглиблюється в суть справ і бездумно пропонує ідеї. Припускаю, що вони вже зрозуміли: щодо окремо взятої АЕС досягнути прориву не вдасться, бо цього не хоче Кремль, який вони чомусь вважають договороздатним. Тому американська позиція змістилася на те, щоб узяти під контроль наявні в Україні АЕС, бо США, мовляв, мають досвід управління. Ніякого досвіду управління такими АЕС з енергоблоками ВВЕР радянської/російської конструкції вони не мають. Тут та ж небезпека, що й в угоді про надра. Бо якщо ми погодимося на американське управління, то ніщо не перешкоджатиме їм передати його умовній третій стороні з досвідом роботи з енергоблоками ВВЕР. Ця третя сторона може виявитися "Росатомом", замаскованим під формально незалежну компанію з управління активами.Що нині важать атомні електростанції для енергетики та виживання України?– АЕС – це наша енергетична безпека. Атомна генерація – це 56 відсотків усієї електроенергії, що генерується. Очевидно, нам теж потрібні гарантії безпеки. Захист цих об'єктів потребує розміщення протиповітряних і протиракетних систем типу Patriot і THAAD (протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення балістичних ракет середньої дальності. – Країна) та ескадрильї винищувачів F-35. Але теми гарантій безпеки Україні наш формально все ще стратегічний партнер США жахається, як нечиста сила ладану. Тоді й для нас немає предмета розмови.Як ставитеся до енергетичного перемир'я? Є заяви, але жодного документа.– Є джентльменські обіцянки, але між росіянами і США та нами й Білим домом. Відомо: з поки що нашого боку був наказ не завдавати ударів по російській енергетичній інфраструктурі. От уже квітень, і ми їх не бачимо. Росіяни розповідають брехню про наші удари по нафтопере­качувальній станції "Кропоткінська", яка не має стосунку до системи транспортування їхньої нафти, а є елементом нафтопроводу Тенгіз – Новоросійськ Каспійського трубопровідного консорціуму, оператором якого є "Транс­нефть". До речі, офіційно вони формулюють обережно, бо цією трубою іде головно нафта американських компаній, видобута в Казахстані, й ті бачать, що насправді відбувається. Росіяни пишуть, що "дрон, который летел в направлении…", а прямо не кажуть, що "Кропоткінська" була об'єктом атаки. Бо вона й не була, але вигідно поширити через пропаганду дискредитацію України як порушника енергетичного перемир'я.Ми в односторонньому порядку дотримуємося "угоди". РФ вважає, що тільки вона її дотримується. Росіяни тепер не б'ють по підстанціях Укренерго, по газотранспортній інфра­структурі, але б'ють по об'єктах обленерго, тобто по розподілу. Вважають, що це не є порушенням.А загалом це квазіперемир'я. Ворог відпрацьовує нову тактику на цивільній інфраструктурі міст – ройове застосування дронів. Ніщо їм не заважає повернутися до ударів по енергетичній інфраструктурі, а привід придумати нескладно.Передплатити журнал "Країна"