Тяжкий спадок Франциска. Яким був цей Папа

Новина про смерть Папи Римського Франциска не стала несподіванкою, але сколихнула весь світ. Відомо, що Папа тяжко перехворів на двобічну пневмонію. Ситуація була настільки серйозною, що лікарі навіть розглядали можливість припинення лікування, щоб дозволити Папі піти з життя у спокої. Сам понтифік у приватних розмовах висловлював упевненість, що він не витримає хворобу. Неочікувано і для лікарів, і для себе Папа став одужувати і після п’яти тижнів у стаціонарі його виписали. Понтифік навіть звернувся з промовою на Великдень до вірян.  Однак у понеділок, 21 квітня, Франциск пішов з життя. Італійська газета Corriere Della Sera пише, що причиною смерті міг стати інсульт. На момент смерті понтифіку було 88 років. На престолі Франциск перебував із 13 березня 2013-го.

Ім’я у миру спочилого Папи – Хорхе Маріо Берґольйо. Він народився у Буенос-Айресі в сім'ї італійських мігрантів. Був старшим із п'яти дітей. Батько Хорхе Хосе Франсіско Бергольйо походив із Портакомаро (області П'ємонту), емігрував в Аргентину через прихід до влади в Італії фашистів.

Особливий Папа

Папа Франциск був незвичайним понтифіком – він вирізнявся серед попередників. По-перше, він став першим латиноамериканським та ієзуїтським Папою.

По-друге, він був першим Папою, який взяв тронне ім'я Франциск: на честь засновника ордена францисканців Франциска Ассізького. Такий вибір мав символізувати прихильність до смирення та бідних.

«Усе його життя було присвячене служінню Господу та Його Церкві. Він вчив нас жити цінностями Євангелія з вірністю, відвагою та вселенською любов'ю, особливо на користь найбідніших та найбільш маргіналізованих. З безмежною вдячністю за його приклад як справжнього учня Господа Ісуса, ми віддаємо душу Папи Франциска безмежній милосердній любові Триєдиного Бога», – каже кардинал Кевін Фаррелл.

По-третє, він був обраний за незвичайних обставин. Якщо традиційно усі Папи правлять аж до смерті, то попередник Папи Франциска Бенедикт XVI правив не до кінця життя, а був пішов у відставку. Офіційна причина – проблеми зі здоров’ям. Неофіційна, але очевидна – скандал Vatileaks, коли один із кардиналів передав секретні документи про корупцію у Ватикані та сексуальні скандали журналісту.

Цікаво, що життєвий шлях понтифіка визначило… невдале кохання. У 12-13 років Хорхе Маріо Бергольйо був закоханий в дівчину Амалію. «Якщо не одружусь з тобою, стану священником», – заявив майбутній Папа. Згодом дівчина Амалія розповідала, вони розійшлись через незгоду батьків дівчини на їхню дружбу.

Спадщина Франциска

Видання Politico у своїй редакційній статті  висловлює думку, що за правління Франциска не було докладено достатньо зусиль для усунення недоліків у церкві: від зловживань священників до нецільового використання фінансів Ватикану.

«Непослідовність, можливо, була визначальною рисою правління Папи. Замість того, щоб реформувати Церкву, він значною мірою залишив після себе хаос – і теологічну трясовину – для тих, хто прийде йому на зміну. Оскільки консерватори зараз точать ножі, ця битва, схоже, буде напруженою», – робить висновок видання.

Консерватори дійсно лишилися незадоволеними правлінням Франциска: за надто різкі ліберальні кроки. Водночас ліберали висували на його адресу претензії через контраст між заявами та діями, а також через вибіркову сліпоту. До прикладу, Папа мовчав про пригнічення релігійних меншин Китаєм, але різко засуджував вторгнення Ізраїлю в Газу.

Яскравим прикладом такої неоднозначності є розчарування прогресистів стосовно становища представників ЛГБТ.  У жовтні 2023 року інформаційний простір розірвала новина про те, що католицька церква, мовляв, вінчатиме одностатеві пари. На тлі критики Папою Франциском законів, які криміналізують гомосексуальність або іншим чином дискримінують представників ЛГБТ, такі плани видавалася цілком реалістичними. «Бути гомосексуальними – це не злочин», – неодноразово казав Папа. Згодом у Ватикані пояснили, що про одруження гомосексуальних пар не йдеться. Згідно з постановою Ватикану, мова про благословення, які не обов'язково мають стати нормою, і священники повинні приймати рішення у кожному конкретному випадку. Таким кроком Папа і консерваторів розбурхав, і лібералів не задовольнив.

Ще одна вельми тригерна тема для традиціоналістів: чи може гей стати священником? На початку понтифікату Папа Франциск дав однозначну відповідь: «Хто я такий, щоб судити?». Проте згодом під час конференції італійських єпископів Франциск не просто сказав, що геям навіть за умови дотримання целібату не можна бути священниками, а й експресивно додав, що в Церкві й так забагато frociaggine. Це є дуже образливе і лайливе італійське слово на адресу гомосексуалів. Коли ця інформація просочилась у ЗМІ, Ватикан вимушений був пояснювати, що Папа, чия рідна мова іспанська, просто некоректно вжив італійське слово.

До слова, через свою імпульсивність Папа Франциск не раз потрапляв у неприємні історії. Так, на відео потрапив момент, коли понтифік грубо б’є по руці жінку, яка під час зустрічі Папи із вірянами дотягнулась до його руки і намагалася утримати її.

Серед претензій до Папи Франциска – також нездатність подолати корупцію. Покійний австралійський кардинал Джордж Пелл, якого Франциск призначив наглядати за своєю антикорупційною стратегією, виявився автором анонімної записки, в якій папство Франциска було названо «катастрофою».

Не пройшло непоміченим і ставлення понтифіка до жінок у католицькій церкві. Так, у 2021 році Папа Франциск вперше в історії призначив жінку, француженку Наталі Бекварт, на керівну посаду в Синоді єпископів. Вона стала заступницею секретаря архієрейського Синоду, і це не могло не дратувати консерваторів. Водночас далі прогрес не пішов, і тут вже незадоволені ліберали.

Так, Папа від самого початку свого правління все ж намагався провадити реформи. Він хотів йти стопами папи Івана XXIII, який був йому прикладом для наслідування. Іван XXIII, зокрема, був переконаний, що католицька церква має «піти на периферію» та стати «церквою бідних для бідних» і «польовим шпиталем для вірних». Франциск справді зрікся багатьох благ та розкошів, якими до нього користувалися понтифіки. «Папа відмовився від просторих папських апартаментів в Апостольському палаці і ніколи не виїжджав з ватиканського готелю, де його та інших кардиналів, які брали участь у конклаві 2013 року, поселили в простих кімнатах. Куленепробивний папський лімузин відправили до музеїв Ватикану, а Франциск звик їздити по Риму на синьому Ford Focus без жодних засобів безпеки», – пише Reuters.

У 2018 році Франциск нарікав, що «реформувати Рим — це все одно, що чистити єгипетського Сфінкса зубочисткою», нагадує The Guardian. «В останні роки продовжують з’являтися докази сексуального насильства священнослужителів і спроб їх приховування. Але діє нова політика «нульової толерантності» до правопорушників, а також заходи, які притягують прелатів (представник вищого духовенства: кардинала, архієпископа, єпископа тощо – «Главком») до відповідальності за те, як вони реагують на випадки насильства», – зазначає видання.

The Guardian звертає увагу, що Франциск зробив усе можливе, щоб зробити церкву менш євроцентричною установою, використовуючи свої повноваження, щоб збільшити частку кардиналів з Азії, Африки та Латинської Америки. Видання зазначає, що Папа користувався глибокою підтримкою серед мирян і був джерелом оптимізму та надії для багатьох розчарованих римо-католиків. У складні часи він був впливовим союзником світських ліберальних рухів.

Папа Франциск увійшов до історії ще й тим, що зініціював зміну тексту італійського перекладу молитви «Отче наш». Цей крок також був сприйнятий вельми неоднозначно. Дискусії та узгодження тривали впродовж 16 років, і от нарешті з 22 травня 2019 року італійці вимовляють шосте прохання як «Не залиш нас у спокусі» («non abbandonarci alla tentazione») замість «Не введи нас у спокусу» («non indurci in tentazione»).

Коректність прямого перекладу «і не вводь нас у спокусу» доводив, серед інших богословів, Блаженний Августин: «Цим означається, що сатана ніякої не має влади спокушати когось; і якщо спокушає, спокушає з потурання Божого. Боже ж потурання буває або для покарання людей за гріхи їхні, або для навчання їх і доставляння їм досвідченості». Франциск же мав інший погляд: «Це поганий переклад, тому що тут йдеться про Бога, який схиляє до спокуси. Але Бог не вводить в спокусу, а допомагає вам піднятися після падіння. Той, хто спонукає до спокуси, — це сатана». Досі ж серед католиків єдиної думки щодо доцільності таких змін немає.

Папа і Україна

Ставлення папи Франциска до війни в Україні нам може видаватися неоднозначним. Адже папа не засуджував країну-агресора, а був проти війни як такої. За час своєї каденції він відзначився кількома неоднозначними і навіть скандальними висловлюваннями про Україну. Зокрема:

• «Біженців поділяють. Є перший клас, є другий клас, за кольором шкіри, з розвиненої вони країни чи нерозвиненої. Ми расисти, ми расисти. І це погано» (15 квітня 2022 року). Тут ідеться про «особливе» і занадто приязне ставлення до українських біженців в Європі у порівнянні з біженцями з Африки та Близького Сходу.
• «Сильнішим буде той, хто дивиться на ситуацію, думає про людей, має сміливість підняти білий прапор і вести переговори» (Березень 2024 року). Ці слова фактично пролунали як заклик до капітуляції України. Скандал набрав таких обертів, що Ватикану довелося виступити із роз’ясненням: мовляв, йшлося не про політичну здачу, а про перемовини задля припинення насильства. Тоді ж директор пресслужби Ватикану Маттео Бруні назвав речі своїми іменами: «Росія — агресор. Вона повинна припинити несправедливу війну».
• «Будьте патріотами, але не ворогами. Вчіться прощати, відкидайте війну» (грудень 2024 року). Із такими словами Папа звернувся до українських підлітків і студентів.
• «Вони ж (росіяни і українці, – «Главком») – брати, двоюрідні брати. Хай порозуміються! Війна — це завжди поразка. Миру всьому світу!» ​(15 грудня 2024 року). Ці слова, промовлені Папою під час молитви на Корсиці, дуже обурили українців, які сприйняли цю заяву як ігнорування агресії Росії та знецінення страждань українського народу. До того ж, не порадувала і сама пропагандистська теза росіян про «братів» з вуст понтифіка.

На цьому реверанси Папи перед агресором не закінчилися. В одному зі своїх інтерв’ю він навіть процитував Достоєвського: мовляв, навіть у найгірших злочинців була мати. Щоправда, першою Достоєвського почала цитувати журналістка Лорена Б'янкетті, однак папа підхопив її думку.

Ба більше, Франциск став першим Папою, що зустрівся з московським патріархом, – це сталося у 2016 році у Гавані.

У травні 2016 року Росія влаштувала відверту провокацію. Тоді Папа прийняв у себе депутата Держдуми Росії від КПРФ Павла Дорохіна. Той прийшов на аудієнцію із медаллю «За повернення Криму» і мав нахабство попросити Папу почепити «георгіївську стрічку». Що понтифік, власне, і зробив. Ватикану потім довелось довго пояснювати, що Папа Франциск не мав уявлення, що це за стрічка та яке змістове навантаження вона несе.

У березні 2022 року, коли РФ здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, Папа Франциск провів розмову із Гундяєвим. І, схоже, ця розмова не сприяла їхньому зближенню. У релізі на сайті Московської Патріархії РПЦ від 16 березня у найкращих традиціях російської пропаганди зазначено, що «відбулося детальне обговорення ситуації на українській землі, особливу увагу було приділено гуманітарним аспектам поточної кризи», а також те, що сторони висловили надію на «найшвидший справедливий мир».

За півтора місяця в інтерв'ю італійській пресі папа Франциск розповів, якою була розмова насправді. За його словами, почалася вона з 20-хвилинної лекції Гундяєва про причини вторгнення його патрона до України, у якому, зокрема, згадувалося і про НАТО, і про «підльотний час». «Він зачитував з аркуша, який тримав у руці, всі виправдання російського вторгнення. Я його вислухав і відповів: я нічого цього не розумію. Брате, ми не державні чиновники, ми повинні говорити не мовою політики, але мовою Ісуса... Тому ми повинні шукати шляхи до миру, ми повинні зупинити війну. Патріарх не повинен опускатися до рівня путінського вівтарника», – розповів понтифік.

Втім, на цій ноті Папа не закінчив і додав, що не знає, чи спровокували Путіна, та припустив, що такою провокацією міг бути «гавкіт НАТО біля воріт Росії». Очевидно, колишній агент КГБ все ж встиг в дечому переконати понтифіка.

Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату не зміг змовчати і опублікував довге «роз'яснення». Зокрема, в РПЦ біжкалися, що «Папа Франциск обрав некоректну тональність, аби передати зміст цієї розмови». Там також наголосили, що «такі висловлювання навряд чи сприятимуть налагодженню конструктивного діалогу» між церквами.

Попри неоднозначні заяви щодо війни, геть відкидати підтримку Папою України не можна. У січні 2018 року під час зустрічі з українськими вірянами у Соборі Святої Софії в Римі понтифік сказав, що щовечора молиться українською.

Починаючи з 24 лютого 2022 року, Папа запровадив традицію щотижневих згадок про Україну в апостольських молитвах. Донині вони продовжують привертати уваги до трагедії вірян усього світу. 11 жовтня 2024 року аудієнцію з понтифіком у Ватикані мав президент України Володимир Зеленський, який подарував Папі картину «Бучанська різанина: історія Марічки». Так він нагадав понтифіку про страждання українців та злочини росіян. Сьогодні Зеленський висловив співчуття через смерть Папи. «Він умів давати надію, полегшувати страждання через молитви і допомагати єдності. Він молився за мир України та українців. Сумуємо разом з католиками й усіма християнами, які покладались на духовну підтримку Папи Франциска. Вічна памʼять!», – зазначив президент України.

Не слід забувати і про зустріч та спільну молитву про Україну у Ватикані Папи Франциска та очільника українського православ'я митрополита Епіфанія, що відбулася 13 грудня 2024 року. Це була не лише підтримка України, а й фактично визнання помісної Православної церкви України Ватиканом.

До слова, після звістки про смерть Папи предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній висловив сум. «Під час наших особистих зустрічей Папа Римський Франциск висловлював щире занепокоєння долею українців, що страждають від російської агресії. Для нас надзвичайно важливими стали його зусилля і особисте сприяння у питаннях звільнення українських військовополонених, а також повернення в Україну депортованих російською владою дітей», – каже він.

Як зазначив Епіфаній, понтифік прагнув допомогти українцям досягнути миру та завжди закликав до молитви про це.

«Учора у своєму великодньому посланні Папа знову згадав про «Україну, розтерзану війною», висловивши сподівання на встановлення, з Божої волі, справедливого і стійкого миру. Його зусилля і молитви не зійдуть нанівець, але житимуть у серцях його пастви», – наголосив предстоятель ПЦУ.

У своїй книзі «Про небеса і про землю» Папа Франциск відніс Голодомор українського народу до трьох найбільших геноцидів минулого століття (разом із геноцидом вірмен та євреїв), вказавши, що українці постраждали через боротьбу за свободу.

Посмертний «сюрприз»

Після смерті Папи у ЗМІ спливла ще одна несподівана історія – купівля безпілотників для Збройних сил України за кошти Франциска виявилася реальною, а не жартом. Історик Олександр Зінченко розповів, що ще наприкінці 2023 року йому телефонувала довірена особа понтифіка з пропозицією допомоги. «У грудні 2023 року ми традиційно збирали для наших підопічних з 93 бригади «Холодний Яр». Збір йшов важко. Мені зателефонувала довірена особа Папи і запропонувала допомогу. Це було зроблено з відома і благословення Папи Франциска на умовах конфіденційності до певного моменту. Сьогодні цей момент настав і я можу більше не тримати таємницю. Таємним Сантою у тих зборах був саме він – Франциск І», – поділився секретом Зінченко.

Із самого початку перебування Папи на престолі тема України супроводжувалась символами та знаками. У січні 2014 року Папа Франциск провів молебень за встановлення громадянського миру в Україні перед вірянами на площі Святого Петра у Ватикані. Вражаючим завершенням заходу мав стати здіймання у небо двох білих голубів, які символізували мир. Однак одразу як  голуби злетіли, на них напали чайка і ворона.

Ті, хто схильний бачити символізм у різних подіях, відзначають і той факт, що понтифік пішов з життя через кілька годин після зустрічі із віце-президентом США консервативним католиком Джей Ді Венсом. Раніше між Венсом і Папою Франциском спалахнула суперечка щодо планів адміністрації президента США Дональда Трампа масово депортувати мігрантів. За кілька днів до своєї хвороби Папа розкритикував плани Білого дому щодо депортації, наголосивши, що вони позбавлять мігрантів їхньої гідності.

Яким буде наступний папа

Документ, що був оприлюднений 1595 року, передбачає, що останнім понтифіком буде так званий Петро Римлянин, за якого відбудеться велике руйнування, пише Daily Mail.

«В останні гоніння на Святу Римську Церкву запанує Петро Римлянин, який пастиме свою паству серед багатьох скорбот, після чого семигірне місто буде зруйноване, і страшний Суддя судитиме людей. Кінець». Вважається, що текст, приписуваний Папі Сіксту V (1585-1590), містить ключ до розгадки дати кінця світу: нібито правління Сікста V припадає на середину передбаченого періоду, а завершення настане рівно через 442 роки – виходить, у 2027-у. Дослідники зазначають, що перші 74 передбачення, які охоплюють пап до 1590 року, є вражаюче точними, тоді як наступні фрази стають більш розмитими і неконкретними. Деякі вчені припускають, що текст міг бути підроблений у XVI столітті.

Однак поки життя триває. Тож що далі?

Після смерті Папи починається Sede Vacante –  період між смертю Папи Римського і обранням нового глави Святого Престолу, коли Святий Престол не зайнятий легітимним головою церкви. Цей період починається, коли кардинал-Камерленг констатує смерть Папи. Для цього він тричі вдаряє покійного понтифіка срібним молоточком в лоб, називає його ім'ям, даним йому при хрещенні, і просить відгукнутися. Папа не відгукується, і кардинал має вимовити фразу: «Папа дійсно мертвий». Під час Sede Vacante Святим Престолом та Римо-католицькою церквою керує Колегія кардиналів.

Тіло Папи виставлять у соборі Святого Петра для прощання. За 4-6 днів відбувається офіційна меса і похорон. Це дуже важлива подія для католиків: месу і похорон транслюють в усьому світу. Зазвичай пап ховають у гротах під собором Святого Петра у Ватикані. Однак понтифік Франциск захотів, щоб місцем його останнього спочинку стала базиліка Санта-Марія-Маджоре. Про це бажання він заявив ще у грудні 2023 року. Він сказав, що відчуває «дуже сильний зв’язок» із цим місцем. Ватиканський аналітик Кеті Макгрейді зазначала, що саме там зберігається Salus Populi Romani – образ Богоматері, який Папа Франциск відвідував перед кожною поїздкою, і також коли повертався назад. Поховання Папи поза межами Ватикана станеться вперше за понад 100 років.

Через 15-20 днів після похорону понтифіка має розпочатися Конклав: це закриті збори в Сикстинській капелі всіх кардиналів, молодших за 80 років. Вони мають обрати нового Папу.

Процедура обрання проходить у Ватикані в повній ізоляції від зовнішнього світу: заборонено усе – від телевізорів до мобільних телефонів, навідувати кардиналів може лише персонал, лікарі та священники. Кардинали мають обговорювати чесноти кандидатів і голосувати, аж допоки однозначно не визначаться. Ватикан каже, що кардиналами у цей час керує Святий Дух.

Двічі на день під час конклаву спалюють використані бюлетені, на які наносять чорну або білу фарбу. Так, якщо спалюють чорні бюлетені, із труби Секстинської капели іде чорний дим, і це знак до мирян, що голосування пройшло безрезультатно. А от білий дим вказує на обрання нового Папи.

У переможця голосування, за традицією, запитують: «Чи погоджуєтеся ви з вашим канонічним обранням Верховним Понтифіком?». Він відповідає та обирає собі ім'я, під яким хоче бути відомим як Папа. Далі – одягає папську мантію. Кардинали повинні віддати йому шану і пообіцяти послух. На балконі базиліки Святого Петра для натовпу внизу повинні оголосити: «Habemus Papam» – «У нас є Папа» та повідомити ім'я нового Папи. Понтифік має з'явитися на площі Святого Петра та звернутися до натовпу із промовою.

Серед потенційних наступників Франциска називають кількох видатних кардиналів:

• П'єтро Паролін (Італія) – державний секретар Ватикану, відомий своєю дипломатичною діяльністю та поміркованими поглядами.
• Фрідолін Амбонго Бесунгу (Конго) – президент Симпозіуму єпископських конференцій Африки, який активно виступає за традиційні цінності.
• Вім Ейк (Нідерланди) – один із найконсервативніших кардиналів, відомий своїми жорсткими позиціями щодо шлюбів та сімейних питань.
• Луїс Антоніо Тагле (Філіппіни) – кардинал, який представляє азійський регіон і має значну підтримку серед молоді.
• Петер Ерде (Угорщина) – впливовий кардинал, який раніше очолював Раду єпископських конференцій Європи.
• Реймонд Берк (США) – прихильник латинської меси та публічний критик ліберальних тенденцій Папи Франциска.
• Маріо Ґрек (Мальта) – генеральний секретар Синоду єпископів, відомий своїми прогресивними поглядами та активною участю в реформах Франциска.
• Маттео Дзуппі (Італія) – архієпископ Болоньї, відомий своєю дипломатичною майстерністю та прихильністю до міжрелігійного діалогу.
• Кардинал Пітер Турксон (Гана) – біблеїст-поліглот із ліберальними поглядами на гомосексуалізм, екологію та соціальну справедливість. Має чималі шанси, але не є кандидатом, який несе об’єднання лібералів з консерваторами.
• Микола Бичок (Україна) – 45-річний єпарх Мельбурнської єпархії святих Петра і Павла був возведений Папою Франциском у сан кардинала минулого року. Він «красномовно розповідав про страждання своїх співвітчизників-українців у нинішній війні з Росією, а його австралійська паства значною мірою складається з греко-католицьких біженців з Балканської війни та конфлікту з Росією, що спалахнув у 2014 році», – пише в журналі Crisis Деніел Галлахер, колишній латинський секретар Пап Бенедикта XVI і Франциска, а нині викладач літератури і філософії в американському Ралстон-коледжі.

Франциск дуже змінив географічний розподіл клерикальної еліти: за роки свого правління він призначив 110 зі 138 кардиналів, які обиратимуть нового понтифіка, і багато з них – з-поза Європи. У Римі стверджують, що вибір одного з призначених Франциском кардиналів зовсім не означатиме продовження ліберальної політики.

Втім, це поки не нагальне питання. Якщо подивитися оскароносний фільм 2024 року «Конклав», який мав кілька номінацій на премію і таки отримав статуетку за найкращий адаптований сценарій, під час виборів Папи бал правитимуть не лише побожність та чисті наміри, а й витончені інтриги. До слова, можна сміливо прогнозувати зростання переглядів цієї недооціненої оскарівським комітетом стрічки на тлі реальних виборів нового понтифіка.

Наталія Сокирчук, «Главком»