Військова служба в тилу як втеча від правосуддя для топ-корупціонерів. Як прикрити цей схематоз

Нещодавній випадок із екскерівником Державної фіскальної служби Романом Насіровим, який не з’явився на засідання суду через мобілізацію, знову вказав на системну проблему в нашому законодавстві. Його справа, судовий розгляд якої дійшов майже до фінішної прямої, могла бути зупинена на невизначений час.

І Насіров не перший і не останній високопосадовець, який міг скористатися правовими прогалинами для уникнення відповідальності. Що це за прогалини та як їх виправити, розбирались у виданні ZN.ua.

Військова служба як імунітет від правосуддя

Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомляє, що після направлення до суду обвинувальних актів на сьогодні вже 48 фігурантів у справах вирішили добровільно мобілізуватися до лав ЗСУ. Щодо зупинення розгляду їхніх справ склалася різна практика: деякі судді задовольняють такі клопотання, а деякі з’ясовують можливість участі в судовому розгляді, попри військову службу.

Однак Верховний суд із цього питання висловився категорично — справу треба зупиняти. Таке рішення хоч і відповідає букві закону, проте суперечить його духу та підриває принципи невідворотності покарання. Адже строки давності в таких випадках не зупиняються.

При цьому останнім часом ми можемо явно простежити тенденцію, коли обвинувачені, чиї справи перебувають на завершальній стадії судового розгляду, раптово підписують контракти з ЗСУ або «добровільно мобілізуються». Парламент уже зробив перший крок для розв’язання цієї проблеми — топкорупціонерам, щодо яких суд уже виніс вироки, заборонили замінювати вирок на військову службу. Але цього недостатньо.

Показовим є випадок колишнього народного депутата Руслана Сольвара, який підписав контракт із ЗСУ саме перед завершальним етапом судового розгляду, а до цього кілька засідань у справі відкладалися через його хвороби. Сольвару, на відміну від Насірова, долучитися до лав ЗСУ таки вдалося, проте його служба скінчилася після того, як Вищий антикорупційний суд виніс обвинувальний вирок.

Подібні приклади підтверджують, що в багатьох випадках мобілізація стає не виконанням конституційного обов’язку, а інструментом затягування і зриву судових процесів.

Корупція та прощення після закінчення строків

Іншою проблемою топкорупційних справ залишаються строки давності — один із чинників, який може дозволити закривати провадження навіть щодо тяжких корупційних злочинів. За нашими даними, за час своєї роботи через закінчення строків давності ВАКС звільнив від кримінальної відповідальності або покарання понад 90 осіб.

Найбільше таких звільнень стосується справ про службове підроблення, недостовірне декларування та зловживання владою — саме в них строки давності одні з найкоротших. Це не просто статистика, це рішення щодо конкретних осіб, які мали відповісти перед законом за корупційні діяння, але уникли цього.

Поточна модель строків давності не враховує міжнародного аспекту розслідування корупційних злочинів. Більшість топкорупційних справ характеризується високим ступенем складності, для їхнього розслідування й розгляду потрібно багато часу. До речі, ця ж проблема вже незабаром може стати нагальною і для «газової» справи Насірова, — строки давності в цій справі спливають уже наступного року.

Бюрократична пастка для слідства

Ще однією перешкодою для ефективного судочинства є сумнозвісні поправки Лозового, де йдеться вже не про строки давності, а про тривалість досудового розслідування. Обов’язок суду закривати провадження через закінчення строків досудового розслідування міг призвести до закриття цілої низки резонансних проваджень, серед яких, наприклад, справа «Роттердам+» і провадження проти Вадима Альперіна.

Понад те, саме через ці строки, враховуючи рішення Верховного суду, без вироку залишився екссуддя Рахівського районного суду Іван Тулик, — його ВАКС засудив за отримання хабаря від особи, яку обвинувачували у водінні напідпитку. І така ж доля спіткала екссуддю Апеляційного суду Черкаської області Володимир Пономаренка, якого ВАКС засудив за «торгівлю впливом».

Хоч у грудні 2023 року парламент частково розв’язав цю проблему, скасувавши обмеження строків розслідування до повідомлення про підозру, імперативний обов’язок суду закривати провадження, якщо строки скінчилися, залишився. Це бомба уповільненої дії для десятків корупційних справ.

Масштаб проблеми яскраво ілюструє справа «Роттердам+». Споживачі електроенергії протягом 2018–2019 років, за версією слідства, переплатили понад 20 млрд грн через запровадження цієї формули, а корупційна схема могла залишитися безкарною через формальні проблеми з обрахунком строків досудового розслідування. Збитки від закриття таких справ можуть обчислюватися мільярдами гривень, які втратить державний бюджет і які могли б бути спрямовані на оборону чи відбудову.

І слід нагадати, що на етапі досудового розслідування проблеми з обрахунком строків були й у справі Приватбанку, де головним фігурантом є Ігор Коломойський. І хоча зараз немає гучних прикладів, де поправки Лозового відігравали б вирішальну роль для справи, ніщо не гарантує, що цього не станеться в майбутньому.

Затягування справ як стратегія захисту

Окрему увагу варто приділити зловживанню процесуальними правами з боку адвокатів. За нашими дослідженнями, частка відкладених засідань з ініціативи сторони захисту до сьогодні залишається високою — 55% усіх відвіданих засідань містять ознаки таких зловживань.

Найпоширеніші тактики — неявка захисників , постійні клопотання про зміну запобіжного заходу, нескінченні відводи суддям і систематичні «хвороби» обвинувачених напередодні засідань.

Моніторинг показав, що середня тривалість судових засідань у ВАКС становить лише 1 годину 32 хвилини для кримінальних проваджень, при цьому 13% засідань починаються із запізненням понад 15 хвилин. Коли додати до цього численні процесуальні зловживання, продуктивного часу на розгляд справи залишається вкрай мало. Навіть самі судді ВАКС визнають, що такі тактики використовуються виключно для затягування процесів, що своєю чергою подеколи дозволяє дотягнути і до закінчення строків давності, про що йшлося вище. Тому від таких затягувань потрібні законодавчі запобіжники.

Що ж потрібно змінити, аби лазівки не працювали?

Щоб перелічені проблеми остаточно не зупинили розслідування і розгляду топкорупційних справ, перекресливши всі напрацювання НАБУ і САП, законодавцям варто терміново вжити конкретних заходів.

Щодо мобілізованих обвинувачених: визначити, що судове провадження зупинятимуть лише тоді, коли мобілізований через характер завдань у війську не може брати участі в судовому розгляді.
Щодо строків давності: розширити підстави для зупинення перебігу строків давності та змінити момент їхнього закінчення, щоб він стосувався не набрання вироком законної сили, а постановлення його судом першої інстанції.
Щодо поправок Лозового: прибрати імперативний обов’язок суду закривати кримінальні провадження через закінчення строків досудового розслідування.
Щодо зловживань процесуальними правами: визначити в Кримінальному процесуальному кодексі України недопустимість зловживання процесуальними правами учасниками процесу та надати судді повноваження накладати грошові стягнення за такі зловживання, в тому числі на адвокатів.

Ми певні, що виконання цих рекомендацій дасть можливість притягнути до відповідальності тих, хто роками уникав правосуддя завдяки недосконалостям законодавства. І саме після таких змін випадків, подібних до історій з Насіровим та Альперіним, точно поменшає.