Через Приазов’я мігрує один із найрідкісніших видів гусей: як вони вигляжають

Гуска мала (Anser erythropus) — це один із найрідкісніших видів гусей, який періодично трапляється на території України під час міграцій та зимівлі. Цей птах значно менший за велику білолобу гуску і вирізняється темно-бурим оперенням з характерною білою плямою на лобі, коротким рожевим дзьобом і жовтим кільцем навколо ока.

В Україні мала гуска найчастіше фіксується під час перельотів, особливо у північно-західній частині Приазов’я, де деякі особини залишаються зимувати. Також окремі птахи зустрічаються взимку в південних районах Сивашу. На прольоті ці гуси збираються у невеликі групи або зграї до кількох сотень особин, часто разом з іншими видами гусей.

Особливості поведінки та харчування

Цей вид є перелітним, весняна міграція триває з середини березня до початку травня, а осіння — з вересня по грудень. Мала гуска живиться здебільшого рослинною їжею, її можна побачити на болотистих луках, вздовж берегів річок із густою рослинністю. Голос у неї тихіший і більш писклявий у порівнянні з іншими гусьми.

Стан популяції та охоронні заходи

Світова чисельність виду оцінюється приблизно у 20-25 тисяч дорослих особин. В Україні їх кількість невелика, але останнім часом спостерігається певне зростання чисельності зимуючих птахів у північно-західному Приазов’ї, що пов’язують із погіршенням умов зимівлі на Каспійському морі. Основними загрозами для виду залишаються зміни природних середовищ, браконьєрство, а також турбування під час гніздування і линяння.

Мала гуска занесена до Червоної книги України зі статусом "уразливий" і охороняється на міжнародному рівні відповідно до ряду конвенцій — Бернської, Боннської, а також у рамках угоди AEWA. В Україні цей вид охороняють на природоохоронних територіях, однак розведення у неволі поки не застосовується.

Отже, мала білолоба гуска в Україні — це рідкісний перелітний і зимуючий птах, який потребує посиленої охорони та збереження природних біотопів, особливо в Приазов’ї та південних регіонах країни.