Ми їх втрачаємо — як Росія працює з окупованими територіями і як варто було б відповісти Україні

Пропаганда, підкуп, переселення і... економія

Як Росія намагається "зробити своїми" окуповані території

Що ми знаємо про процеси на окупованих територіях? Інформації вкрай мало і вона мізерна. Принаймні в публічному полі. Водночас частина міст перебуває в окупації з 2014, частина з 2022. Там живуть люди і йдуть якісь процеси. Зрештою, Росія, заявивши, що вона "приросла новими областями", веде політику з їхньої "деукраїнізації". І це вкрай важливо з огляду на розмови про можливе заморожування війни.

Як оцінити? Будь-які дії, будь-яка політика потребує ресурсів. Ресурси — це бюджет. І, аналізуючи російські фінанси, можна вийти на досить цікаві висновки. Зокрема на те, якими областями Кремль "готовий торгувати", якщо події підуть за негативним для РФ сценарієм і заморозка буде потрібна швидко. Почнемо.

Контури політики Кремля

Після окупації територій і проведення "референдумів" перед РФ постало кілька політичних завдань:

1. Показати своєму населенню, що "Росія наводить порядок". Тобто потрібні кадри умовного "великого будівництва".
2. Створити таку ж картинку на зовнішньому полі. Демонструвати відновлення мирного життя і, нібито, кращі ніж в Україні умови для громадян.
3. Забезпечити керованість процесами. Тобто вирішити питання кадрів і виконання ухвалених рішень.
4. Забезпечити лояльність місцевого населення, а в перспективі — і його асиміляцію.

За п. 1 інформація іноді проходить. Наприклад, та сама залізнична гілка до Криму, або автодороги. Але для Росії ключовим (зокрема в питаннях утримання ситуації) є люди. Точніше, їхня демонстративна підтримка Кремля як зайвий аргумент "обґрунтованості" окупації та підтвердження територіальних претензій до України. Тому зупинюся на механізмах, які можуть забезпечити результати за пп. 3 и 4. До таких можна віднести...

Насичення своїми управлінцями. Росія не надто довіряє "чужим" лідерам — а окуповані території (навіть окуповані у 2014 році) "своїми" поки що не стали. Крім того, РФ веде політику з мінімізації самостійності "Суб'єктів Федерації". У такому разі наївно було б вважати, що Путін зробить ставку на місцеві еліти. Навіть якщо ті 1000 разів клястимуться у вірності царю. Що і відбувається. З 2023 року почалося масове завезення російських управлінців на ключові посади. Місцеві, для картинки, звісно, залишаються. Але діяти самостійно не можуть — на кожному етапі прядіння рішень (і їх виконання) є приїжджі кадри. Частина з яких використовує роботу "в нових регіонах" як трамплін для кар'єрного зростання. Ці пташенята Кирієнка (він куратор кадрової політики і політики на окупованих територіях) через 4-5 місяців "відрядження" йдуть на підвищення. Друга група — ті, хто приїхав надовго. Рівень представників цієї підгрупи нижчий, але високих ділових якостей від них не вимагають. Потрібна старанність, відрив від місцевих еліт і лояльність. Найчастіше подяка Кремлю, оскільки попереднє місце життя і роботи могло бути не надто комфортним (навіть порівняно з прифронтовими регіонами).

Питання демонстративної лояльності в короткостроковій перспективі вирішуються через політику заміщення населення. Частина проукраїнськи налаштованих жителів покинула територію. Тих, хто залишився, змушують брати російські паспорти. Спочатку це стало обов'язковим для будь-яких операцій з нерухомістю (зокрема підтвердження права власності), для роботи. Далі — указ Путіна, що вимагає "легалізуватися громадян України, які незаконно перебувають у РФ" з терміном до 10.09. Простіше кажучи, жителям ТОТ пропонують отримати російський паспорт або виїхати. І, нарешті, стимулювання зворотного процесу — повернення біженців на окуповані території. Тут є батіг і пряник: загроза (реалізована) націоналізації "безгоспної" нерухомості, а з іншого боку — бюджетні компенсації за пошкоджене внаслідок бойових дій майно.

Але ставка тільки на місцеве населення ризикована. У Кремлі це розуміють і реалізують стару імперську політику "заміщення". Коли замість депортованих або знищених (у нашому випадку так само біженців в Україні та Європі) завозиться лояльне населення з депресивних регіонів РФ. І ці, новоприбулі, громадяни будуть щиро вдячні Путіну і сприйматимуть загрозу повернення територій Україні як загрозу їхнім життєвим інтересам. У Криму, до речі, РФ встигла замістити до 20% населення.

Асиміляція. Найскладніший і довготривалий проєкт. Завдання — виростити нове покоління вже російських громадян. Цю політику РФ без обмежень проводила в Криму і, зі своєю специфікою, відносно успішно провела на території т. зв. ЛДНР (там на початковому етапі створювали регіональну, але вже не українську ідентичність). Для цих цілей потрібні кадри — вчителі, викладачі ВНЗ, працівники бібліотек, будинків культури тощо. Таких людей треба привозити і, бажано надовго, залишаючи їх жити в новому регіоні. І, нарешті, просто регулярні заходи (починаючи від свят, закінчуючи оформленням вулиць), які створюють потрібний і, найголовніше, постійний фон. Далі працює час.

Усе перераховане вище можливе лише за наявності ресурсів. Насамперед грошових. Тому доречно оцінити плановані витрати РФ у так званих "нових регіонах". Точніше, субвенції, що йдуть із центру, — їхній розмір і специфіка дозволяють судити про контури політики на окупованих територіях.

Фінансування російської політики на окупованих територіях відбувається за кількома напрямами, зафіксованими в Бюджеті РФ на 2025 рік:

• ухвалена за аналогією з "кримською" державна програма "Відновлення та соціально-економічний розвиток Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької області та Херсонської області". Її загальний бюджет на 2025 рік становить 319,6 мільярда російських рублів або (за середньорічним курсом) близько 3 мільярдів доларів. У масі своїй це якраз створення "картинки" — інвестиції в будівництво, інфраструктуру, об'єкти медичного обслуговування тощо;
• цільове фінансування на проєкти в інтересах інших відомств. Наприклад, частина дорожнього будівництва проходить по бюджету міністерства оборони. Частина робіт із відновлення роботи портів — за програмою "сприяння експорту";
• утримання структур МВС, Слідкому, ФСБ, так само як і службове житло для таких категорій — бюджети відповідних відомств. Більша частина бюджетів цих відомств закрита. Але за тими даними, які вдалося зібрати, на забезпечення відомчим житлом офіцерів передбачено витратити щонайменше 140 мільйонів російських рублів (близько 14,7 мільйонів доларів). При цьому варто мати на увазі, що значна частина "квадратних метрів" — це вилучене "в дохід держави" житло українців, які виїхали з окупованої зони. І до вересня розміри цього житлового фонду збільшаться кратно. Ще раз повторю: цифри на житло мінімальні — те, що автори закону про бюджет (або спікери на виступах у думі) не вважали за потрібне приховати під грифом "таємно";
• але є і ще один механізм. Точніше, набір таких — прописані окремо 222 напрямки, за якими передбачено міжбюджетні трансферти і субвенції для Суб'єктів Федерації на виконання важливих для центральної влади завдань. Окуповані території України проходять за 177 із них. Причому 32 (і лише 11 — за згаданою вище держпрограмою) — спрямовані виключно на Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області (окуповані РФ їхні частини) України.

Останні якраз дають уявлення про специфіку роботи з перетворення окупованих територій на "свої". Причому як з погляду пріоритетів, так і з погляду етапу реалізації: за частиною з напрямів цифри витрат вказані приблизні — просто рівними частками на кожну з областей. Що свідчить про розуміння необхідності витрат, але відсутність уявлення, скільки грошей необхідно в реальності. А ось частину напрямів прораховували і планували детально.

Специфіка грошових витрат. Говоримо про цифри

Для початку варто згадати програми інвестицій у картинку "змін". Програмою (що логічно) передбачено закупівлю ліків, субвенції медичним установам. Але крім цього, фінансування різного роду спортивних структур і навіть "АНО" — так називаються неприбуткові організації в РФ. Наприклад, кошти на участь "збірних" регіону в змаганнях. Далі, облаштування спортивних залів, відкритих майданчиків. Природно, шкіл. І, наприклад, громадського транспорту і шкільних автобусів. І тут перше "але". Дивно, що громадський транспорт для т. зв. ЛДНР, а в програмі шкільних автобусів "забули" Херсонську область. Те ж саме щодо автомобілів "швидкої допомоги". Знову "без херсонців". Забігаючи наперед, скажу, що це не унікальні подібні перекоси. Одним словом, витрати, результати яких можна "показати" місцевим жителям — це близько 75 мільйонів доларів в еквіваленті.

При цьому, наприклад, програма облаштування "сільських територій" демонструє відсутність реальних планів, але наявність грошей — виділили "по 500 мільйонів" кожному з регіонів. Без деталізації та конкретики.

Природно, що про успіхи має хтось розповісти. Тому за гроші федерального бюджету будуть створюватися регіональні інформаційні системи. Із сумарним бюджетом програми 1,688 мільярда російських рублів. Сюди ж варто додати ще приблизно 1,15 мільярда грантів і субвенцій різним АНО "в центрі" для роботи на "нових територіях" і створення "патріотичного контенту".

Сумарно на створення картинки успіхів "мирного життя" РФ витратить у доларовому еквіваленті близько 401 мільйона доларів США.

Але цього мало. Кремлю необхідно провести заміщення населення — частину видавити з окупованих територій, частину, навпаки, повернути. І привезти своїх. Тут починається найцікавіше.

Росія запустила програму "компенсацій" за пошкоджене і знищене внаслідок бойових дій майно. Для отримання виплат, звісно, необхідно мати російський паспорт і звернутися до місцевих органів влади. На ці цілі заплановано витратити понад 21 мільярд російських рублів (226 мільйонів доларів США). З яких 16 — у Донецькій області. При цьому програма розрахована щонайменше на три роки. У бюджетних планах схожі витрати закладено і на 2026, і на 2027 роки. Хороший "стимул" для тих, хто замислить повернутися. Викликає питання лише непропорційно мала частка Запорізької та Херсонської областей. Але чому так — трохи пізніше.

Наступний етап — залучення нових жителів. Управлінців, учителів, пропагандистів тощо. Простіше кажучи, тих, хто правитиме і виховуватиме місцеве населення. Для таких передбачені надбавки до заробітної плати, порівнянні з "північними коефіцієнтами". А також одноразова виплата "підйомних". У тому числі молодим фахівцям. У сумах це виглядає так:

• працівники культури — 620 мільйонів;
• медики в сільській місцевості — 270 мільйонів;
• учителі початкової та середньої школи — 2,11 мільярда. Плюс додаткова доплата — 294 мільйони. Плюс "підйомні" вчителям за переїзд — 16 мільйонів;
• і, нарешті, найбільш "жирна" стаття — доплати всім (!) бюджетникам — 14 мільярдів. І якщо брати розбивку по регіонах, то сума кожної з областей істотно перевищує середні показники по РФ для окремого суб'єкта федерації.

Якщо ви думаєте, що це все, є ще й пільги з оплати послуг ЖКГ. До числа пільговиків, природно, входять і "нові жителі". На ці цілі РФ готова витратити ще 819 мільйонів.

Сумарно на доплати і пільги йде не менше 19 мільярдів рублів або 190 мільйонів доларів.

При цьому впадає в око перекіс у сумах, що виділяються на "працівників культури" — найбільше на Луганську та Херсонську області. Далеко не найбільш густонаселені. Але, можливо, найбільш проблемні з точки зору сприйняття жителями "великої російської культури". Такий непропорційний перекіс, але вже тільки по Луганській області, стосується стимулів для переїзду вчителів.

І, нарешті, житлове будівництво. Тут ключовими є три програми:

1. Поліпшення житлових умов для ветеранів війни та осіб, прирівняних до них.
2. Будівництво житла для ветеранів війни та осіб, прирівняних до них.
3. Субвенції на будівництво нового житла місцевою владою.

Перші дві програми передбачають чітко визначену цільову групу. Логічно припустити, що це не "ветерани ВВВ" — таких залишилося вкрай мало. Натомість це можуть бути "ветерани СВО", просто військові відставники. На житло таким у чотирьох окупованих областях у 2025 році витратять понад 1 мільярд російських рублів. І тут знову дивовижний перекіс — найбільші витрати припадають на ... Запорізьку область. Найменші — Луганська та Херсонська.

А ось за програмою будівництва житла місцевою владою ще більше пікантного. Заплановано виділення грошей на Луганську та Донецьку області. На Запорізьку у 2025 році 0. Перші транші у 2026. А ось на Херсонську 0 на всі три роки бюджетних планів. Дивно, чи не так?

Кілька слів про перекоси

Говорячи про перекоси в бюджетному фінансуванні помітно, що культурна й освітня компонента різко посилюється в окупованих частинах Херсонської та Луганської областей. Там із "русским миром", мабуть, не все гладко. Із Запорізькою областю є плани кардинальної зміни демографічної картини регіону шляхом завезення туди "молодих фахівців" і військових відставників. Простіше кажучи, створення якогось аналога "кримнашу".

Але при цьому РФ не поспішає з капітальними вкладеннями в Херсонській області і переносить витрати по Запорізькій на 2026 рік. Що дозволяє припускати сприйняття цих регіонів Кремлем як "розмінної монети", якщо війна піде за вкрай небажаними для Росії сценаріями. Звісно, не йдеться про всю Запорізьку область — не для того туди завозять військових. Та й Херсонську ніхто так просто "повертати" не буде. Але поки немає контурів угод, Путін не поспішає витрачати гроші. При цьому продовжуючи роботу із заміщення населення і вирощування лояльності місцевих жителів.

Що з цього Україні? Як мінімум оцінювати, які програми веде РФ, і своєчасно на них реагувати:

• заміщення населення — це тривожний процес. Але, знаючи, кого везуть, можна зробити для таких "нових жителів" переїзд щонайменше психологічно некомфортним;
• Росія займається школами — не варто повторювати помилок політики щодо ОРДЛО. Необхідні механізми реальної пропозиції освітнього та культурного контенту нашим людям в окупації;
• Кремль підкуповує "компенсаціями" — є сенс проаналізувати соціальну підтримку тимчасово переміщених осіб і подумати, як підтримати цих людей. Зокрема й житлом (не модульним, звісно);
• зрештою, РФ намагається "нагородити" своїх солдатів українськими землями і нерухомістю. Ніхто не заважає Україні подумати над механізмами залучення до переселення на сьогодні прифронтові (або окуповані) території іноземних добровольців, які зараз допомагають відбивати російську агресію.

Будь-які інші реальні (а не просто медійні) проєкти, які посилять позиції України та ускладнять реалізацію російської політики контролю над регіонами. Якщо не працювати зараз, завтра може бути пізно.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело