Нова воднева бомба Китаю: 2 кілограми, що спалюють все навколо

У Китаї провели випробування неядерної водневої бомби. Новий вибуховий пристрій створює вогненну кулю більш ніж на 2 секунди - це в 15 разів довше, ніж під час вибуху тротилу. Якщо це справді так, то на Землі з'явилася нова зброя з особливою  руйнівною силою. У чому секрет нової технології - у матеріалі Коротко про.

Зброя масового ураження без ядерного зараження

Китайське видання South China Morning Post повідомило, що вибух бомби вагою 2 кг створив вогненну кулю з температурою понад 1000 градусів Цельсія, яка зберігалася понад дві секунди. Це означає, що така бомба може викликати тривалі термічні ураження завдяки вогненному шару, здатному розплавити алюмінієві сплави.

Пристрій розроблено Науково-дослідним інститутом Китайської державної суднобудівної корпорації (CSSC) – ключовим розробником підводних систем озброєння. У пристрої використовується гідрид магнію - хімічна сполука, яка здатна зберігати значно більше водню, ніж у балонах. Розробники бомби наголошують, що інтенсивність вибуху можна "точно контролювати", домагаючись при цьому "рівномірного знищення цілей на великих територіях".

"Вибухи водню спалахують з мінімальною енергією займання, мають широкий діапазон вибуху і вивільняють полум'я, яке швидко мчить назовні, розповсюджуючись широко. Ця комбінація дозволяє точно контролювати інтенсивність вибуху, легко досягаючи рівномірного знищення цілей на величезних площах", - заявила команда.

На думку розробників, їхня бомба ідеально підходить для блокування певних зон в умовах бойових дій, які ставатимуть занадто гарячими для взяття їх під контроль. Крім цього, за допомогою цієї зброї можна знищувати транспортні засоби та інше обладнання. Бомба може бути використана для спалювання оборонних споруд та знищення роїв дронів. Вже передбачається, що особливо ефективним цей вибуховий пристрій може бути при використанні у міських умовах.

Аналітики висловлюють думку, що Китай може розглядати цю зброю як засіб залякування та тиску, особливо у контексті напруженості навколо Тайваню. Вона також демонструє технологічні досягнення Китаю в галузі високотемпературних вибухових пристроїв і може бути частиною стратегії розробки більш «чистих» видів озброєнь без ядерного забруднення.

У чому відмінність від ядерної зброї

Атомна та воднева бомби відносяться до ядерної зброї, але принцип дії у них різний. В ядерній (атомній) бомбі під час вибуху енергія виділяється в результаті розподілу важких ядер плутонію або урану-235 з подальшим утворенням легших ядер, а у водневій - процес вивільнення енергії відбувається за рахунок термоядерного синтезу ядер водню. Аналоги неядерних, але високопотужних вибухових пристроїв є і в інших країнах. Такі боєприпаси називають об'ємно-детонуючими, термобаричними або вакуумними бомбами. Вони створюють потужну ударну хвилю та високу температуру, але не містять ядерних компонентів. Зараз ядерною водневою бомбою володіють США, Росія, Китай, Індія і, можливо, Великобританія з Ізраїлем.

У китайській неядерній водневій бомбі детонація відбувається за рахунок звичайної вибухівки, без ядерних елементів, що призводить до стрімкого термічного розкладання з виділенням водневого газу, який спалахує, викликаючи масштабну пожежу.

Китайські вчені стверджують, що сам вибух не такий потужний, як більшість вибухових речовин, всього близько 40% від тротилового еквівалента. Однак ця бомба здатна виділяти значно більшу кількість тепла у тривалішій реакції. Наголошується, що відбувається не просто вибух, а щось схоже на теплову ланцюгову реакцію, яка триває рівно стільки, скільки палива зберігається для її підтримки.

Як зазначає South China Morning Post, гідрид магнію є досить дефіцитним і складним в отриманні матеріалом. Зазвичай він виробляється обсягом кількох грамів щодня у специфічних лабораторних умовах - під значним тиском і за високої температурі. А процес виготовлення несе постійний ризик вибуху.

Але на початку цього року Китай запустив завод із виробництва гідриду магнію у північно-західній провінції Шеньсі, який може виробляти 150 тонн матеріалу на рік. Теоретично першочерговим варіантом використання цього матеріалу є виробництво паливних елементів на базі водню, наприклад, для підводних човнів або безпілотників з довгим часом польоту.