Тренерське безладдя в Мілані або чому "дияволам" потрібен "італійський Воланд"

Молодих футбольних вболівальників, які народилися не раніше середини 00-х рр., скоріш за все не дивує місце Мілана в турнірній таблиці італійської Серії А та виліт від Феєнорда в стикових матчах раунду плей-офф Ліги чемпіонів. Втім "олдскули" ще мають пам'ятати велич "россонері" 20-30 річної давнини, тому для них, як і для автора цієї статті, результати "дияволів" цього сезону не сказати, що сильно дивують, але ставлять перед логічним запитанням: "Що не так із Міланом?". Насамперед хотілося би розглянути останні рішення керівництва клубу щодо вибору головного тренера.

Минулого року керівництво Мілану вирішило змінити головного тренера команди. Замість італійського фахівця Стефано Піолі, якого в Італії критикували за академічний та прямолінійний футбол, в червні 2024-го року, було призначено "сучасного" та "тактично гнучкого" колишнього наставника донецького Шахтаря Паулу Фонсеку. Португалець до призначення в міланську команду протягом двох років якісно працював з французьким Ліллем, зайнявши за підсумками сезону-2023/24 4-те місце в Лізі 1, яке дозволило "догам" в наступному сезоні грати в кваліфікації Ліги чемпіонів.

"Ми добре вивчили Фонсеку, у нього є всі критерії того, чого ми хочемо бачити від тренера Мілана. Ми впевнені в тому, що робимо. Майбутнє цього клубу дуже позитивне", — такими словами зустрів 52-річного португальця радник власника Мілана Златан Ібрагімович. В успіх "россонері" під керівництвом екс-керманича Лілля вірили всі всередині клубу, але поза ним, було мало людей, які відчували такий самий позитивний настрій. "Якби я був на місці суперників, я був би радий грати проти такого Мілана", — заявив легендарний італійський тренер Фабіо Капелло після призначення в Мілан Фонсеки. І це тільки мала частина від негативної реакції на рішення босів "червоно-чорних". В підсумку прихід португальця обернувся для клубу з Півночі Італії повним провалом...

З перших офіційних матчів гра міланців викликала багато запитань. Єдине, що було зрозуміло — Фонсека стикнувся з величезними проблемами, як всередині клубу, так й ззовні. В стартових п'яти матчах під керівництвом Паулу Мілан здобув лише одну перемогу, після чого вже у вересні перед керівництвом клубу постало питання про звільнення головного тренера, і тільки досить несподівана перемога у "Дербі делла Мадонніна" відклала неминуче рішення на декілька місяців. В футбольній Італії гру Мілана критикували за повільність, жахливу оборону та відсутність чіткої структури в різних фазах гри. А головне, колектив Фонсеки піддавався критиці за дуже посередні результати команди у чемпіонаті. Якщо в Лізі чемпіонів, "россонері" виглядали досить впевнено, особливо після перемоги над мадридським Реалом (3:1) на Сантьяго Бернабеу, то в італійській першості команда перебувала ближче до середини турнірної таблиці, ніж до претендентів на чемпіонський титул. У матчах Серії А з командами, нижчими за класом, Мілан регулярно втрачав очки.

До того ж у Фонсеки був серйозний конфлікт з ключовими гравцями – Тео Ернандесом та Рафаелем Леаном від якого страждали всі: тренер, футболісти, команда та клуб. Судячи за все, португальського тренера просто змушували ставити до складу цих виконавців через їх вплив на роздягальню та бізнес складову.

В цьому контексті не зайвим буде пригадати інформацію від італійських ЗМІ щодо напруги між Фонсекою та Ібрагімовичем через лише три місяці після призначення португальського наставника в Мілан. Лише три місяці... За інформацією La Gazzetta dello Sport, конфлікт між португальцем та шведом, був пов'язаний не лише з результатами команди. Італійське видання виділяло два інциденти, які погіршили їхні відносини.

Свого часу, Паулу Фонсека не зміг налагодити відносини з лідерами Мілана, що в підсумку коштувало португальцю роботи. З Консейсаном ситуація виглядає ще більш гіршою. Діючий керманич "россонері" точно не з тих, хто буде шукати компромісів зі своїми футболістами, тому керівництву клубу треба буде вирішувати на чий бік ставати: футболістів чи тренера. Загалом, якщо таке питання підіймається в середині будь-якого футбольного організму, очікувати успішної реалізації "проекту" просто неможливо. Тому не дивно, що останнім часом поширюється багато чуток про чергову зміну тренера в літнє міжсезоння.

Давайте з вами подивимося на цікаві цифри, які можуть нам дати відповідь на питання: "Чи поліпшилися результати команди зі зміною головного тренера?". Для порівняння візьмемо перші 15 матчів на чолі Мілана Фонсеки та Консейсана. Фонсека здобув 9 перемог, 4 нічиї та 2 поразки (від Аталанти та Наполі), набравши загалом 31 пункт (середній показник — 2,06 очка за матч). Водночас Консейсан за цей самий відрізок часу записав до свого активу 8 перемог, 3 нічиї та 4 поразки (від Ювентуса, Динамо Загреб, Феєнорда та Торіно), що принесло його команді 27 пунктів (середній показник — 1,8 очка за матч). У цьому розрахунку також враховуються два матчі Суперкубку Італії. Статистика ясно показує, що ситуація не покращилася, а скоріше навпаки погіршилася з приходом колишнього наставника Порту.

Останні результати команди також додають впевненості у потенційне рішення керівництва клубу змінити головного тренера. В крайніх десяти матчах в усіх турнірах Мілан під керівництвом Консейсана здобув лише три перемоги. "Іноді ми граємо добре і не перемагаємо, іноді граємо погано і перемагаємо. У мене немає пояснень усьому цьому", — заявив один із лідерів "россонері" Рафа Леан в одному з нещодавніх інтерв'ю. Ці слова яскраво характеризують нестабільність команди, яку вона демонструє протягом всього сезону.

На думку автора статті, Мілану потрібен італійський тренер... як в принципі і всім командам з цієї мальовничої країни. Італійський футбол це настільки закрита внутрішня кухня, що потрапивши туди без великого досвіду роботи в цьому середовищі, дуже важко іноземному тренеру реалізувати свої ідеї, за виключенням деяких фахівців, але це скоріш виняток із правил, ніж закономірність. Італійський футбол в цілому відрізняється від інших своєю стилістикою та філософією.

Ні, мова звісно не про "катеначчо", якого вже давно немає в Італії, як би часто не згадували про цей термін сучасні "експерти" в контексті Серії А. Йдеться про загальні тактичні тенденції та навколофутбольні моменти. Наприклад вплив спортивних директорів на розвиток клубу. В жодній країні немає такої заточеності на роботі спортдира, як в Італії, де всі без винятку рішення проходять через кабінет саме цієї клубної людини. Тренеру із за кордону важко працювати в таких реаліях. В свою чергу, італійські фахівці звикли перебувати в умовах, коли тобі дають певний ростер гравців і ти повинен працювати та давати результат з ними без зайвих питань.

Також потрібно сказати і про ментальну складову. Практично всі без виключення італійські наставники є дуже емоційними та енергійними людьми. Не тільки під час футбольних матчів, а й у побуті. Вони намагаються створити сімейну атмосферу в колективі, бути завжди поруч зі своїми футболістами. І це дуже важливо для гравців з італійським паспортом або тих, хто живе в Італії вже давно. Італійські традиції — це в першу чергу сімейні цінності. Звісно це стосується і футбольної команди. Футболісту з італійською ментальністю (мова йде не тільки про італійців, а й про іноземних футболістів, які вже декілька років живуть в Італії) дуже важливо відчувати близький зв'язок зі своїм тренером.

Тому те розуміння футбольних процесів та ментальної складової не дасть жоден із тренерів, який довгий час не працював в італійському футболі. Ми наглядно можемо це спостерігати на прикладах двох останніх наставників Мілана. Який зв'язок з командою був у Піолі і яким він став під керівництвом Фонсеки та Консейсана, демонструють нам різницю у підходах італійської та іноземної тренерських шкіл, що в підсумку виливається у відповідні результати на полі. Навіть при всій тактичній обмеженості Мілана на чолі Стефано Піолі, "россонері" здобували результат, більше того, ставали чемпіонами Серії А. Останнім іноземним тренером, який здобував цей титул був Жозе Моурінью в далекому вже 2010 році. До нього серед закордонних фахівців чемпіонат Італії вигравав Свен-Йоран Ерікссон з римським Лаціо у сезоні 1999/2000. Красномовне спостереження.

На думку автора, найкращим варіантом для міланського клубу буде призначення на посаду головного тренера колишнього керманича донецького Шахтаря Роберто Де Дзербі, який наразі є наставником французького Марселя. 45-річний італієць вже давно зарекомендував себе в якості сильного, тактично вишуканого фахівця. Починаючи з Сассуоло, всі його команди завжди грали в атакувальний, яскравий та сучасний футбол. Саме те, що й шукає керівництво Мілана після відходу Стефано Піолі. Славнозвісна тактична періодизація та італійське серце Де Дзербі можуть відкрити нову футбольну еру "дияволів". Його досвід роботи в італійському футболі — це те, що потрібно "россонері" тут і зараз.

До того ж, не зайвим буде згадати і про міланське минуле Роберто, який є вихованцем клубу, провівши в системі Мілана шість років (1995-2001 рр.). Цей факт може зіграти ключову роль у потенційному запрошенні Де Дзербі, враховуючи його минуле, яке буде дуже позитивно сприйнято фанатами "червоно-чорних", що є важливим чинником в прийняті остаточних рішеннь всередині Мілану. Пригадайте, як минулого літа, саме представники найбільшого фанатського угруповання клубу "Curva Sud" вирішили долю Хулена Лопетегі. Тоді з іспанським фахівцем були вже узгоджені умови співпраці, але акції протесту проти цього призначення в підсумку вирішило долю колишнього тренера Реала та збірної Іспанії.

"Я люблю Італію та італійський футбол. Одна з моїх цілей — повернутися в Серію А. Для мене Мілан — це особливий клуб. Я виріс там і буду вдячний цьому клубу все своє життя", — сказав рік тому Де Дзербі в інтерв'ю Sky Sports. Можливо саме така людина потрібна "новому проекту" легендарного, але загубленого в своїх амбіціях клубу. В такому випадку, чому саме Де Дзербі не стати тим самим Воландом для міланських «дияволят»?

Кого саме призначити Мілану в разі звільнення Сержіу Консейсана? Питання виключно до керівництва клубу. Але, якщо трішки пограти в Football Manager, на Вашу думку, хто найкращим чином підійде "россонері" в якості головного тренера? Ділиться своїми думками в коментарях.

І все ж таки, чи є головною проблемою Мілана тренерське питання? Звісно ні! Тренерська чехарда виникла тільки через рішення прийняті керівництвом клубу. І загалом, хто є керівником в Мілані? Скароні, Фурлані, Ібрагімович? Хто приймає остаточне рішення? Важко знайти відповіді на ці питання через сумбур в Casa Milan, та й тема ця точно для окремої статті.