Визнання Криму частиною Росії – це відкриття скриньки Пандори

Про чутки (поки чутки) щодо можливого визнання Криму російським як реверанс від Трампа.

Ясно, що найшвидше це отак пробивають нашу реакцію і реакцію Європи на прецедент легітимізації силової анексії чужих територій. У Білому домі пробують зрозуміти, на який рівень компромісу готова Україна.

Для мене очікувано, що буде сильний тиск на нас, на наших європейських союзників «ви ж хочете, щоб перестали вбивати українців – так ось вам варіант, збережені життя головне».

Але, з іншого боку, ми всі знаємо логіку Путіна: «А чого тільки Крим, а не все одразу? У нас тут у Конституцію вписано більше нових регіонів! Визначайте і «ЛНР-ДНР», і Запорізьку та Херсонську у повному обсязі.

Якщо вже почали оплачувати життя територіями, то оплачуйте повний рахунок!». Грубо кажучи, це скринька Пандори, яку пробують відкрити з іншого континенту (очевидно, в розрахунку, що ані їх, ані їхніх інтересів геополітичні наслідки не торкнуться).

Однак ймовірніше, що її замкнуть ще до того, як відкриють. Бо на сьогоднішній момент чи не у всіх регіонах планети майже у всіх значущих світових гравців знайдеться мінімум одна територія із сумнівним для когось статусом. Яку спробують віджати, щойно метод буде легітимізовано з Путіним.

От тому найпевніше нічого фіксуватись не буде: де-факто все реально окуповане залишиться за РФ, але ніхто зміни суверенної приналежності де-юре не визнає. Ну і базовий момент: ніякого вступу до НАТО. На це вже публічно погодились майже всі – і ми, і союзники.

А чого б і не погодитись, якщо чимдалі очевиднішою стає сумнівна оборонна (не те що наступальна) спроможність НАТО і перспективи формування нового, ефективнішого військового блоку. Європейського (якраз Канада «переїде до Євразії»).

Але до середи навряд чи щось вийде з’ясувати – якою мірою це чутки з Кримом, а якою – підкуп вбивці. Від якого Путін цілком може навіть відмовитись. З цілком прагматичних міркувань.

Бо послідовність очевидна: щедрість Путіна, домовленість про короткострокове припинення вогню (ніякого перемир’я чи мирної угоди).

І вже всім очевидно, що негайно за цим – скасування воєнного часу в Україні і проголошення виборів. Які шалено небезпечні для нас. Я б сказав, на порядок небезпечніші за військовий наступ.

Бо вибори прямо зараз не принесуть Україні і українцям нічого хорошого: на них без варіантів переможе або авторитаризм, або Росія.