"Для закінчення війни потрібні дві умови". Як екс-дружина Путіна заробляє на жебраках росіянах і що змушує їх тікати з фронту

Проект "Идите лесом" з’явився невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Група волонтерів, які виїхали з РФ, допомагає російським військовозобов’язаним ухилитися від мобілізації або дезертувати з армії, якщо вони вже туди потрапили. За даними керівників проекту, наприклад, за минулий рік вони допомогли дезертувати 843 росіянам і ще 22 тисячі не були мобілізовані завдяки консультаціям активістів.

В інтерв’ю "Телеграфу" прес-секретар "Идите лесом" Іван Чувіляєв розповів, як стають контрактниками в Росії, не підписуючи взагалі нічого, хто йде в армію за своєю волею і чи наважиться Путін на нову хвилю мобілізації.

"Строковик не має шансів не бути на фронті"

– Іване, розкажіть які на сьогоднішній день масштаби звернення до вашої організації? Яка остання динаміка? Вона якось змінилася? Чи стало більше звернень, менше?

– Починаючи з нового року, цих трампівських дивних історій (коли переговори, чи не переговори), динаміка стала приблизно рівна. Тобто з цього моменту дуже висока кількість звернень. Щодня до нас звертаються десятки дезертирів, вони просять допомоги і хочуть залишити лінію фронту.

По нашому досвіду, динаміка звернень залежить від цілого ряду різних факторів. По-перше, дуже сильно впливає ситуація на фронті. Щоразу, коли російське військове командування вигадує чергову огидну авантюру: зараз ми кудись вліземо з ногами, що-небудь візьмемо за три дні, то це означає, що можна вести зворотний відлік і через пару-трійку тижнів з'явиться величезна кількість звернень. З’явиться гігантська кількість поранених, госпіталі виявляться забитими і люди зі шпиталів звертатимуться, проситимуть про допомогу та запитуватимуть, що їм робити для того, щоб не повертатися до цієї безглуздої м’ясорубки.

З іншого боку, важливу роль відіграє інформаційне тло. Історія Трампа з нібито переговорами. Природно, якась кількість людей думала, навіщо я дезертируватиму, якщо зараз війна скінчиться і я повернуся додому. Був такий період і, мабуть, цим можна пояснити, що був короткий затишок. А восени, коли з’явилася перша "паризька шістка" (у жовтні 2024 року уряд Франції видав візи шести російським дезертирам, — Ред. ), кількість звернень зросла. Люди побачили, що є така можливість, що вони мають якісь шанси, що до них не ставляться просто як до якихось псів, яких Путін запустив у незалежну сусідню державу. Що до них ставляться так само, як до жертв режиму, це означає, що вони можуть претендувати на якийсь захист.

– Ви кажете, що деякі російські військові почали думати, навіщо їм дезертирувати, якщо зараз усе закінчиться. Я зустрічав зворотну інформацію , що навпаки кількість контрактів останнім часом зросла. Контрактники думають, що зараз відхоплять собі грошей, все закінчиться, і вони не встигнуть навіть доїхати на фронт.

– Це логічно, але ми не бачимо зростання різкої кількості контрактників. Статистика швидше вказує на те, що просто силовики активізувалися і стали, мабуть, значно активніше примушувати до підписання контрактів тих, хто сидить у колоніях та СІЗО. Плюс боржники, люди з умовними термінами. Класичний контингент тих, кого зазвичай найпростіше заманити на контракт. Просто змусити його підписати.

– Як?

– У нього, припустимо, не виплачені кредити чи борги за аліментами. І поліція чудово може пресувати скільки завгодно. І ми бачимо це навіть за статистикою регіонів. Москва, де в принципі багато людей, поліція завжди активна і завжди рада чергового громадянина, що зазівався, потягнути в "мавпник" і там почати пресувати. Регіони, де великі колонії: Південний Урал, Східний Сибір. Там і просто велика кількість мешканців, кого можна зупинити на вулиці, а наступного дня людина прокидається зі звинуваченням за 228-ю наркотичною статтею, так званою "народною статтею".

– Слухайте, ну я розумію, що засудженого в колонії можна пресувати, змушуючи підписати контракт. Але як примусити до контракту того ж таки строковика? Які механізми впливу до нього можна застосувати?

– А строковик, у даному випадку, такий самий, як і людина, яка сидить у колонії. Пресувати не треба. Він і так абсолютно підневільне створіння. Нагадаю, що це вже визнаний путінською прокуратурою факт, що контракт підписують за строковика. Вони це визнали і жодного відкату назад ніхто не збирається робити. Жодного скасування цих контрактів не передбачається. Вони випустили кілька прес-релізів, що ось ми покарали людей, які підписували контракти за строковиків. А що буде з цими строковиками? Все те саме – вони контрактники. Це загальноприйнята практика: ставлять галку у графі "підпис", і строковик виявляється контрактником. Його раптово відправляють, припустимо, до окупованої Луганської чи Донецької області.

По-друге, скоро буде рік, як ЗСУ вторглися до Курської області, і Путін там оголосив так званий режим контртерористичної операції. Навіщо він його оголосив? Тому, що у цих "контртерористичних операціях" строковики можуть брати участь. Їх туди можна відправляти без жодних контрактів. Строковик не просто підневільна людина, а він між двома вогнями: що б він не зробив, він опиниться в зоні бойових дій. Яка різниця, чи буде це зона бойових дій у Курській області чи в чужій країні? Це війна, він так чи інакше може загинути.

Крім того, строковиків таки відправляють до Криму без жодного підписання контракту. Якщо для того, щоб опинитися в Луганській та Донецькій областях людині треба все ж таки підписати контракт, то для того, щоб вирушити до Криму, людині треба просто опинитися у відповідній військовій частині. 18-річна дитина, за великим рахунком, яка життя не знає, новин ніколи не дивилася, та їй і начхати на це на все, вона навіть не знає, де цей Крим знаходиться. А йому гарно кажуть: "Будеш моряком, братику". Він собі вже там фантазує гарну картинку, як він у білих штанях і безкозирці ходитиме. А в результаті він опиняється в Севастополі, де, як мінімум, силами строковиків можуть щось розмінувати, а як максимум, туди теж бувають прильоти і ці строковики можуть загинути. Тож у цьому випадку строковики виступають як живий щит. Для строковика, на сьогоднішній день, фактично немає шансів не опинитися на фронті.

А ще сидить Державна Дума, де всі ці пропиті уми постачають військкоматам "чудові" поправки. Тепер можна підписувати контракт у момент ухвалення рішення призовної комісії. Не треба нічого чекати. Навіть присягу складати не треба. Будь ласка, хоч у самому військкоматі підписуй. Контракт тепер можна підписувати у СІЗО. Як зручно! Не треба навіть доводити провину людини, їй навіть не треба бути злочинцем. Треба просто висунути якесь звинувачення, порушити кримінальну справу… Вибачте, будь ласка, це можна зробити проти кожного зі 150 мільйонів.

Якщо говорити про якісь методи, то їх використовують, але це чисто на рівні риторики: "Давай ти підпишеш контракт, отримаєш гроші, і будеш служити в частині поряд з домом. Можливо, ти охоронятимеш якісь танки в Челябінській області. А якщо не підпишеш, ти можеш опинитися в Курську, брате, так ще й грошей не отримаєш. І за поранення нічого не отримаєш. Тобі це треба? Підписуй контракт, все буде гаразд".

– Але все ж у цих 18-річних є батьки. Якщо така ситуація, чи є серед них якийсь рух проти? Ну, хоча б до вас звертаються часто?

– Якщо йдеться про молодих людей, якогось 2005 року народження, то ми практично не стикаємося з активністю з їхнього боку. Звертаються їхні батьки у будь-якому разі. Їх просто волоком тягнуть до нас.

Але бувають ситуації, коли батьків у людини немає, вона може бути з дитбудинку. І в даному випадку, сироти та люди з дитбудинку просто ідеальна "кормова база" для Путіна. За них ніхто не буде хвилюватися, на них усім начхати, з ними можна робити взагалі все, що хочеш. Як зручно!

Але бувають і жахливі, абсолютно жахливі ситуації, коли мати може сказати синові, що якщо ти станеш дезертиром то я піду до ФСБ і напишу на тебе. Інша річ, що Росія — велика країна та правила гри, до яких усі звикли, такі, що завжди можна сховатися. Москва далеко (на глобусі її не всі знайдуть), Путін невідомо взагалі де. Але в нас було багато кейсів, коли до людей, які жили за цими правилами: "ми живемо не в Росії, ми живемо у своєму світі, зі своїми законами, традиціями", і все одно до них ця війна приходила додому. Для них це, звісно, було шоком. Якісь мисливці в Магаданській області, до яких на гелікоптері прилітав спецназ для того, щоб їх забирати. Нібито вони за повістками не ходили.

"Схопити, видати форму і в частину"

– З початком призовної кампанії в РФ почалися облави на призовників у московському метро . Це якесь нововведення саме цієї кампанії чи це завжди так було? Чому це почалося в принципі?

– Співробітники поліції під час зупинки людини у метро кажуть: "Ми вас вирахували по камерах із розпізнаванням облич". І головне питання, яке тут виникає, вони справді вираховують камерами з розпізнаванням облич тих, хто не ходить по повістках? Це цифровий рейх чи ні? Ми схиляємось до того, що це не має великого значення. Важливо, що вони на це посилаються. Для них це скоріше відмовка. Тому вживати якихось заходів: маски надягати, обличчя ховати взагалі не має сенсу. Адже послатися на те, що вас вирахували по камерах із розпізнаванням облич, можуть у будь-який момент, у масці ви чи ні. Вони все одно зупинять і скажуть це. Це ж російські менти, камон!

Від призову до призову, за весь час війни, облави стають грубішими і жорсткішими. Нововведення останнього осіннього призову полягає в тому, що були облави, коли почали ходити просто за адресами. Випадковим чином, мабуть, обирали якусь адресу людини молодше 30 років, і їхали вручати їй повістку та доставляти до ЄПП (єдиний пункт призову, — Ред. ). Тобто облави відбуваються скрізь.

Але небезпечні не самі облави. Небезпечно те, що внаслідок цієї облави, менти, порушуючи навіть путінське законодавство, доставляють людей до військкоматів. Вони не можуть цього робити. Менти не таксі. Вони не возять до військкоматів.

Друга небезпека полягає в тому, що коли довезуть до ЄПП, то мета протягнути людину максимально швидко через усі формальні процедури, медкомісії, щоб вона отямилась тільки в частині. Ось це фінальний зміст усіх цих заходів: схопити, привезти, оформити, видати форму і в частину. А в частині він уже стане контрактником, куди він подінеться.

– Тоді як все ж таки дезертувати з російської армії?

– Головне питання тут полягає в тому, як вибиратися з території України (якщо людина, звичайно, знаходиться на території України). Якщо він у якійсь Курській, Білгородській областях, то все більш-менш просто. Він може зібратися та піти. Багато хто так і робить. Щодо окупованих областей, то все набагато складніше. Вони можуть кричати скільки завгодно, що Росія тут назавжди, але з 2014 року кордони, як і раніше, на замку. Там стоять блокпости, перебуває військова поліція та силовики. Вони контролюють будь-яке проникнення на територію окупованої України. Причин цьому [закриттю кордонів] багато, але, в тому числі, тому що через цей кордон лежить дорога до міст, куди закрито вхід усім, окрім силовиків та дуже довірених людей. Наприклад, до Маріуполя. У Маріуполі немає нікого, окрім силовиків. Військових там нема. Їм туди не можна. Якщо вони прийдуть туди, то побачать багато того, чого їм бачити не треба. Розтріпаються.

Тому питання у тому, як цей кордон 2014 року переходити. Комусь щастить. Бувають абсолютно абсурдні випадки. У нас була людина з Ростовської області, яка просто на свій страх і ризик поперла через цей кордон. Він пішов через КПП, показав документи та його пропустили. Він мав прописку в Ростовській області, і колись у глибокому дитинстві дід його записав до якогось там реєстру козацтва. А всі, хто записаний у цей реєстр козацтва, вони у них вважаються бійцями, ополченцями, ось цим усім.

А буває й таке, що людина, не пройшовши КПП, опиняється на ямах у підвалах та в її житті починається смуга, пов’язана з дуже жорстким насильством.

– Нещодавно у Росії з’явився перший засуджений за здачу в полон. Роман Іванишин, якого раніше обміняли, отримав 15 років ув’язнення. На вашу думку, про що це говорить? Система починає пожирати своїх у науку іншим?

- У цієї системи немає жодних "своїх". У неї один "свій" – Путін. Інших "своїх" там немає.

По-перше, ті, хто потрапляє в обмінні списки та повертається до Росії, вони ж повертаються не додому і не в частину. Вони повертаються на допит до ФСБ. Завжди. Жодної довіри до них не існує.

По-друге, вирок цей показовий. З самого початку нашої роботи ми пропонували, зокрема, допомогу, щоб здатися в полон. Перші кілька місяців це було питання, яке рідко, але ставили. Потім воно зникло. Зникло після того, як з’явилося відео з Євгеном Нужиним, якому розбивали кувалдою голову. Ніхто не хоче бути на його місці. Такі речі працюють. Вони бачать, що відбувається з людиною, яка здається в полон і перестають розглядати для себе такий варіант. Не кажучи вже про те, що взагалі, щоб здатися в полон, треба дуже постаратися. Потрібно, щоб тобі пощастило. Щоб ти опинився в такій точці лінії зіткнення, де взагалі є бійці ЗСУ. Тоді ти можеш здатися в полон. Можливо… Але у 99% випадків цього не відбувається. Класична біографія будь-якої людини, яка до нас звертається: підписала контракт, посиділа на полігоні разом із п’яними мужиками, поїхала на перше бойове завдання, пробула там два дні, завезли в якийсь ліс і по них стали працювати. Після цього він отримав поранення та поїхав до шпиталю. Все! Не бачив він там взагалі нікого, крім дерева, ракети та кущів.

"Це кріпосне право"

– Навіщо йдуть до російської армії з власної волі? Головна мотивація – це гроші?

– Слухайте, ми говоримо про злиденну, обдерту, принижену країну, в якій абсолютна більшість населення, особливо чоловіки, закредитована. В якій кримінальне законодавство таке, що будь-яка людина може опинитися під п’ятою. У якій, загалом, усі підневільні. Не з власної волі вони цей нашийник собі на шию напнули, а тому що країна така, законодавство, кримінальний кодекс, правила та банківська система такі. Все заточено під те, щоб людей максимально підім’яти, притиснути, принизити та обібрати. Жодного іншого сенсу в існуванні нинішньої системи влади в Росії немає. За 25 років Путін збудував ось це ось л*йно.

Чи можемо ми говорити, що закредитована людина, якій нема чого їсти, і якій на двері пишуть: "Поверни кредит, г*внюк", йде підписувати контракт (щоб свої кредити і борги закрити) з власної волі? Чи можемо ми говорити, що житель Чечні, якого за борг у 15 тисяч рублів катують, а після того, як він йде з військової частини, всю його сім’ю беруть у заручники, що він підписав контракт зі своєї волі? Та яка це в біса, воля? Тут нема волі. Люди пригнічені. У кожного російського громадянина на шиї сидить Путін. Він цього Путіна годує і не з власної волі, а тому, що цей Путін йому сів на шию і поїхав. Тому немає там жодної волі.

До нас приходить людина і розповідає: "Ах, я надивився Соловйова і повірив у всю цю нісенітницю, який я був дурень. Вибачте, будь ласка…" Ми його "пробиваємо" по базі боржників і з’ясовується, що він не тільки Соловйова дивився, але й мікрокредитів набрав на все життя. Тому що ці мікрокредити тобі під ніс тичуть. Тому що цими мікрокредитами займається колишня дружина Путіна та гроші на них заробляє. Ця система їй належить. Буквально! Ось вам наочний приклад того, як люди опиняються на фронті. Та ось так. Путін їх туди тягне, сидячи на шиї.

– У такому разі, чи тягнутиме активніше? Чи буде нова велика хвиля мобілізації у Росії?

– Великого сенсу у великій мобілізації немає. Необхідності у цьому немає. Путін регулярно підвищує кількість строковиків від призову до призову. Законодавство дозволяє взагалі будь-кого в армію на контракт затягувати. І в принципі, поки що, зеками та боржниками російська армія сита. Їм не потрібні міцні, здорові, веселі, браві молодці. Їм потрібне м’ясо, щоб на це м’ясо Україна витрачала всю свою західну допомогу.

– Ви висловили думку, що в армію змушує йти велика закредитованість російського населення. Невже все так безпросвітно? Мікропозика це не такі великі гроші, щоб із ситуації не можна було вийти ніяк інакше, окрім як ризикуючи життям на фронті.

– Це невеликі гроші, якщо говорити про те, що людина отримує. А якщо говорити про те, що людина виявляється винна (у вигляді відсотків, — Ред. ), то це можуть бути гігантські гроші. І не лише гроші. Це може бути взагалі все, що має людина, включаючи квартиру. На тому Людмила Путіна і жирує, що борг зростає навіть не по годинам, а по секундам.

І так, вибачте, все безпросвітно. Російська фінансова система та влада такі, що вони таким чином підкорили собі цих людей. Це і називається кріпосне право.

"Російську армію треба розкладати"

– Наш колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний говорив про те, що путінська військова машина почне зупинятися, коли російська армія матиме величезні втрати і російське суспільство це відчує. Потім Залужний сказав, що він таки помилявся і це не працює. А як ви вважаєте? Є якась межа жертв, за якою це працюватиме?

– Не дуже розумію, що має почати спрацьовувати. Чи зростатиме невдоволення у суспільстві? Зростатиме, приховано. Так само, як воно зростало у Радянському Союзі під час війни в Афганістані. Але не варто чекати на якусь пряму реакцію: везуть багато цинкових трун, люди вийшли на вулицю і розтоптали Путіна. Цього не буде. Жителів Північної Кореї також ніщо не змусить вилізти на вулицю та побити камінням Кім Чен Ына. На те це і тоталітарна держава. Так (повстання незадоволених — Ред.) може бути у вільній країні, такій вільній як Україна чи будь-яка інша цивілізована країна світу. У дикій, азіатській, феодальній Росії, яка перебуває просто в полоні та окупована Путіним та його оточенням, цього не буде.

– З досвіду вашого спілкування з військовими, які хочуть дезертирувати, скажіть, російська армія деморалізована?

– Ніхто з російських військових не має жодного уявлення, у чому сенс того, що його засунули в сусідню країну і здебільшого далеку та незрозумілу йому країну. Нехай Путін несе будь-яку нісенітницю про "братні народи", але ніхто не розуміє, що таке Україна і що вони там роблять. Ніхто з них не може пояснити нічого, ні собі, ні оточуючим.

Деморалізувати російську армію не треба, її треба розкладати. Потрібно залишати можливість для того, щоб люди тікали з фронту. Щоб армія була, бажано, абсолютно не боєздатною. Щоб там панував більш результативний хаос, що веде до припинення війни, ніж панує зараз. Ми, як і раніше, впевнені, що для закінчення війни необхідні дві умови. З одного боку, треба допомагати українській армії, робити її сильнішою. З іншого боку, необхідно робити слабкішу армію РФ. І це сенс нашої роботи – ми маємо робити російську армію слабшою. Тоді війна закінчиться. Дотриманням будь-якого одного з цих правил війни ми не зупинимо.