Як Росія намагається "зробити своїми" окуповані території

Що ми знаємо про процеси на окупованих територіях? Інформації вкрай мало і вона мізерна. Принаймні у публічному полі. Водночас частина міст знаходиться в окупації з 2014 року, частина з 2022 року. Там живуть люди і йдуть якісь процеси. Зрештою, Росія, заявивши, що вона "приросла новими областями", веде політику щодо їхньої "деукраїнізації". І це вкрай важливо, враховуючи розмови про можливе заморожування війни.

Як оцінити?Будь-яка дія, будь-яка політика вимагає ресурсів. І, аналізуючи російські фінанси, можна вийти на досить цікаві висновки.

Контури політики Кремля.

Після окупації територій та проведення "референдумів" перед РФ постало кілька політичних завдань:

1. Показати своєму населенню, що "Росія наводить порядок". Тобто потрібні кадри умовного "великого будівництва"

2. Створити таку саму картинку на зовнішньому полі. Демонструвати відновлення мирного життя і, нібито, кращі, ніж в Україні, умови для громадян

3. Забезпечити керованість процесами. Тобто вирішити питання кадрів та виконання прийнятих рішень

4. Забезпечити лояльність місцевого населення, а в перспективі та його асиміляцію

По п. 1 інформація іноді проходить. Наприклад, та сама залізнична гілка в Крим, або автодороги. Але для Росії ключовим (зокрема у питаннях утримання ситуації) є люди. Точніше, їхня демонстративна підтримка Кремля, як зайвий аргумент "обґрунтованості" окупації та підтвердження територіальних претензій до України. Тому зупинюся на механізмах, які можуть забезпечити результати за п.п. 3 і 4. До таких можна віднести насичення своїми управлінцями.

Росія не надто довіряє "чужим" лідерам — а окуповані території (навіть окуповані 2014 року) "своїми" поки що не стали. Крім того, РФ веде політику щодо мінімізації самостійності "Суб’єктів Федерації". У такому разі наївно було б думати, що Путін зробить ставку на місцеві еліти. Навіть якщо ті 1000 разів будуть присягатися у вірності цареві. Що відбувається. З 2023 року розпочалося масове завезення російських управлінців на ключові посади. Місцеві, для картинки, звичайно залишаються. Але діяти самостійно не можуть — на кожному етапі ухвалення рішень (і їхнього виконання) є приїжджі кадри. Частина з яких використовує роботу у нових регіонах як трамплін для кар’єрного зростання. Ці пташенята Кирієнка (він куратор кадрової політики та політики на окупованих територіях) через 4-5 місяців "відрядження" йдуть на підвищення. Друга група — ті, хто приїхав надовго. Рівень представників цієї підгрупи нижчий, але високих ділових якостей від них не вимагається. Потрібна старанність, відрив від місцевих еліт та лояльність. Найчастіше подяка Кремлю, оскільки попереднє місце життя та роботи могло бути не надто комфортним (навіть порівняно з прифронтовими регіонами).

Питання демонстративної лояльності у короткостроковій перспективі вирішуються через політику заміщення населення. Частина проукраїнськи налаштованих мешканців залишила територію. Тих, хто залишився, змушують брати російські паспорти. Спочатку це стало обов’язково для будь-яких операцій із нерухомістю (у тому числі підтвердження права власності), для роботи. Далі указ Путіна вимагає "легалізуватися громадянам України, які незаконно перебувають у РФ" з терміном до 10.09. Простіше кажучи, жителям ТОТ пропонують отримати російський паспорт чи виїхати. І, зрештою, стимулювання зворотного процесу — повернення біженців на окуповані території. Тут є батіг і пряник: загроза (реалізована) націоналізації "безгоспної" нерухомості, а з іншого боку бюджетні компенсації за пошкоджене в результаті бойових дій майно.

Але ставка лише на місцеве населення є ризикованою. У Кремлі це розуміють та реалізують стару імперську політику "заміщення". Коли замість депортованих або знищених (у нашому випадку також біженців в Україні та Європі) завозиться лояльне населення з депресивних регіонів РФ. І ці, новоприбулі, громадяни будуть щиро вдячні Путіну та сприйматимуть загрозу повернення територій Україні як загрозу їхнім життєвим інтересам. У Криму, до речі, РФ встигла замістити до 20% населення.

Асиміляція. Найскладніший та довготривалий проєкт. Завдання – виростити нове покоління вже російських громадян. Цю політику РФ без обмежень проводила у Криму та зі своєю специфікою, щодо успішно провела на території т.з. ЛДНР (там на початковому етапі створювали регіональну, але вже не українську ідентичність). Для цього потрібні кадри — вчителі, викладачі ВНЗ, працівники бібліотек, будинків культури тощо. Таких людей треба привозити та, бажано, надовго, залишати жити у новому регіоні. І, нарешті, просто регулярні заходи (починаючи від свят, закінчуючи оформленням вулиць), які створюють потрібне і, найголовніше, постійне тло. Далі працює час.

Все перераховане вище можливо лише за наявності ресурсів. У першу чергу грошових. Доречно оцінити плановані витрати РФ у так званих "нових регіонах".

Фінансування російської політики на окупованих територіях відбувається за кількома напрямками, зафіксованими у Бюджеті РФ на 2025 рік:

• прийнята за аналогією з "кримською" державна програма "Відновлення та соціально-економічний розвиток Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької області та Херсонської області". Її загальний бюджет на 2025 рік становить 319,6 мільярда російських рублів або (за середньорічним курсом) близько 3 мільярдів доларів. Здебільшого це саме створення "картинки" — інвестиції в будівництво, інфраструктуру, об’єкти медичного обслуговування і так далі.

• Цільове фінансування на проєкти на користь інших відомств. Наприклад, частина дорожнього будівництва проходить бюджетом міністерства оборони. Частина робіт із відновлення роботи портів за програмою "сприяння експорту".

• Зміст структур МВС, Слідкому, ФСБ, як і службове житло для таких категорій — бюджети відповідних відомств. Більшість бюджетів даних відомств закрито. Але за даними, які вдалося зібрати, на забезпечення відомчим житлом офіцерів передбачено витратити не менше 140 мільйонів російських рублів (близько 14,7 мільйона доларів). При цьому варто мати на увазі, що значна частина "квадратних метрів" — це вилучене "на дохід держава" житло українців, які виїхали з окупованої зони. І до вересня розміри цього житлового фонду збільшаться кратно. Ще раз повторю – цифри на житло мінімальні – те, що автори закону про бюджет (або спікери на виступах у думі) не вважали за потрібне приховати під грифом "таємно".

• Але є ще один механізм. Точніше набір таких — прописані окремо 222 напрями, за якими передбачені міжбюджетні трансферти та субвенції для Суб’єктів Федерації на виконання важливих для центральної влади завдань. Окуповані території України проходять по 177 із них. Причому 32 (і лише 11 – за згаданою вище держпрограмою) – спрямовані виключно на Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області (окуповані РФ їхні частини) України.

Останні якраз дають уявлення про специфіку роботи з перетворення окупованих територій на "свої". Причому як з точки зору пріоритетів, так і з точки зору етапу реалізації: щодо напрямів цифри витрат вказані приблизні — просто рівними частками на кожну з областей. Що свідчить про розуміння необхідності витрат, але відсутність уявлення скільки грошей необхідно в реальності. А ось частину напрямків прораховували та планували детально.

Специфіка фінансових витрат. Говоримо про цифри

Для початку варто згадати програми інвестицій у картинку "змін". Програмою (що логічно) передбачено закупівлю ліків, субвенції медичним установам. Але, крім цього, фінансування різноманітних спортивних структур і навіть "АНО" — так називаються неприбуткові організації в РФ. Наприклад, кошти на участь "збірних" регіонів у змаганнях. Далі облаштування спортивних залів, відкритих майданчиків. Звичайно, шкіл. І, наприклад, громадського транспорту та шкільних автобусів. І тут перше "але". Дивно, що громадський транспорт для т.н. ЛДНР, а у програмі шкільних автобусів "забули" Херсонську область. Те саме по автомобілях швидкої допомоги. Знову "без херсонців". Забігаючи наперед, скажу, що це не унікальні подібні перекоси. Одним словом, витрати, результати яких можна "показати" місцевим жителям, — це близько 75 мільйонів доларів в еквіваленті.

При цьому, наприклад, програма облаштування "сільських територій" демонструє відсутність реальних планів, але наявність грошей виділили "по 500 мільйонів" кожному з регіонів. Без деталізації та конкретики.

Природно, що про успіхи повинен хтось розповісти. Тому за гроші федерального бюджету будуть створюватися регіональні інформаційні системи. З сумарним бюджетом програми 1,688 мільярда російських рублів.

Сумарно на створення картинки успіхів "мирного життя" РФ витратить у доларовому еквіваленті близько 401 мільйон доларів США.

Але цього замало. Кремлю необхідно провести заміщення населення – частину видавити з окупованих територій, частину навпаки повернути. І привезти своїх. Тут починається найцікавіше.

Росія запустила програму "компенсацій" за пошкоджене та знищене внаслідок бойових дій майно. Для отримання виплат, природно, необхідно мати російський паспорт та звернутися до місцевих органів влади. На ці цілі заплановано витратити понад 21 мільярд російських рублів (226 мільйонів доларів США). З яких 16 – у Донецькій області. При цьому програма розрахована щонайменше на три роки. У бюджетних планах такі витрати закладено і на 2026 і на 2027 роки. Хороший стимул для тих, хто задумає повернутися. Викликає питання лише непропорційна мала частка Запорізької та Херсонської областей. Але чому так трохи пізніше.

Наступний етап – залучення нових мешканців. Управлінців, вчителів, пропагандистів тощо. Простіше кажучи, тих, хто правитиме і виховуватиме місцеве населення. Для таких передбачені надбавки до заробітної плати, які можна порівняти з "північними коефіцієнтами". А також одноразова виплата "підйомних". У тому числі молодим спеціалістам. У сумах це виглядає так:

• Працівники культури — 620 мільйонів
• медики у сільській місцевості – 270 мільйонів
• вчителі початкової та середньої школи – 2,11 мільярда. Плюс додаткова доплата – 294 мільйони. Плюс "підйомні" вчителям за переїзд — 16 мільйонів.

І, нарешті, найжирніша стаття — доплати всім (!) бюджетникам — 14 мільярдів. І якщо брати розбивку по регіонах, то сума кожної з областей значно перевищує середні показники по РФ для окремого суб’єкта федерації.

Якщо ви думаєте, що це все, є ще й пільги щодо оплати послуг ЖКГ. До пільговиків, природно входять і "нові жителі". Для цього РФ готова витратити ще 819 мільйонів.

Сумарно на доплати та пільги йде не менше 19 мільярдів рублів або 190 мільйонів доларів.

При цьому впадає в око перекіс у сумах, що виділяються на "працівників культури" — найбільше на Луганську та Херсонську області. Далеко не найбільш густонаселені. Але, мабуть, найбільш проблемні з погляду сприйняття жителями "великої російської культури ". Такий непропорційний перекіс, але вже тільки по Луганській області стосується стимулів для переїзду вчителів.

І, зрештою, житлове будівництво. Тут ключовими є три програми:

1. Поліпшення житлових умов для ветеранів війни та осіб прирівняних до них

2. Будівництво житла для ветеранів війни та осіб прирівняних до них

3. Субвенції на будівництво нового житла місцевою владою.

Перші дві програми передбачають чітко визначену цільову групу. Логічно припустити, що це не "ветерани ВВВ" – таких залишилося дуже мало. Проте це можуть бути "ветерани СВО", просто військові відставники. На житло таким у чотирьох окупованих областях у 2025 році витратять понад 1 мільярд російських рублів. І тут знову дивовижний перекіс – найбільші витрати припадають на… Запорізьку область. Найменші – Луганська та Херсонська.

А ось за програмою будівництва житла місцевою владою ще більше пікантного. Заплановано виділення грошей на Луганську та Донецьку області. На Запорізьку у 2025 році 0. Перші транші у 2026. А ось на Херсонську 0 на усі три роки бюджетних планів. Дивно, чи не так?

Пару слів про перекоси

Говорячи про перекоси у бюджетному фінансуванні помітно, що культурна та освітня компонента різко посилюється в окупованих частинах Херсонської та Луганської областей. Там із "російським світом", мабуть, не все гладко. Із Запорізькою областю є плани кардинальної зміни демографічної картини регіону шляхом завезення туди "молодих спеціалістів" та військових відставників. Простіше кажучи, створення якогось аналога кримнашу.

Але при цьому РФ не поспішає з капітальними вкладеннями в Херсонській області та переносить витрати по Запорізькій на 2026 рік. Що дозволяє припускати сприйняття цих регіонів Кремлем як "розмінну монету", якщо війна піде за вкрай небажаними для Росії сценаріями. Звісно, не йдеться про всю Запорізьку область — не для того туди завозять військових. Та й Херсонську ніхто так просто "повертати" не буде. Але поки що немає контурів угод, Путін не поспішає витрачати гроші. При цьому продовжуючи роботу із заміщення населення та вирощування лояльності місцевих мешканців.

Що із цього Україні? Як мінімум оцінювати які програми веде РФ та своєчасно на них реагувати:

• Заміщення населення – це тривожний процес. Але знаючи кого везуть, можна зробити для таких "нових мешканців" переїзд, як мінімум, психологічно некомфортним.

• Росія займається школами — не варто повторювати помилок політики щодо ОРДЛО.

• Кремль підкуповує "компенсаціями" — є сенс проаналізувати соціальну підтримку тимчасово переміщених осіб і подумати, як підтримати цих людей. Навіть житлом (не модульним, звичайно).

• Зрештою, РФ намагається "нагородити" своїх солдатів українськими землями та нерухомістю. Ніхто не заважає Україні подумати над механізмами залучення до переселення на сьогодні прифронтові (або окуповані) території іноземних добровольців, які зараз допомагають відбивати російську агресію.

Будь-які інші реальні (а не просто медійні) проєкти, які посилять позиції України та ускладнять реалізацію російської політики контролю над регіонами. Якщо не працювати зараз, завтра може бути пізно.

Джерело: пост Тишкевича у Facebook