Переговори у Лондоні. Вибір невеликий: завершувати війну за умов США чи продовжувати війну без них

Переговори в Лондоні – це перша справжня точка біфуркації війни та водночас і точка неповернення.

Суть точки біфуркації – у розвилці можливостей та фазовому переході.

Тут лише два варіанти.

Перший — це прямування у кільватері рішень США.

Шлях "слухняності" та "прийняття" визначеної у Вашингтоні долі.

В принципі, саме такі відносини і формуються за Осі Сюзерен — Домініон.

Васальний характер відносин найбільше обурює частину українського суспільства.

Але це обурення не спирається на зріле почуття, оскільки ще нещодавно ця ж частина суспільства аплодувала такому формату відносин з Америкою, сподівалася на неї та обґрунтовувала "корисність" для України саме такого формату геополітичної залежності.

Хоча ми розуміємо, що будь-яка форма залежності, якщо вона не трансформується у взаємозалежність, тобто на зріле партнерство — це хвороба.

А хворобу можна лише лікувати.

Тобто частина суспільства у нас чомусь сприймала геополітичну залежність від США лише у позитивній конотації через призму профітів для України.

Не припускаючи, що "Тато може не лише дарувати подарунки, а й вимагати як мінімум послуху".

А якщо "слухняності" не буде — тоді США зроблять геополітичне "відстикування" від наших проблем.

Тобто другий варіант — це та сама "відстиковка" США і з "розгінних модулів" у контексті війни у нас залишаються Британія та ЄС.

Але знову ж таки, без зобов’язань останніх витрачати, наприклад, 0,25% свого ВВП на підтримку України.

А це мінімально необхідні для війни 50 млрд доларів на рік.

А без цих бюджетних зобов’язань, допомога залишиться ситуативною та середньостроковою, а не довгостроковою та стратегічною.

Ціль ЄС тут також проглядається.

Європі потрібно приблизно три роки для того, щоб адаптуватися до відходу США або дочекатися повернення Америки.

У найближчі три роки Європа перебуватиме у зоні геополітичного ризику та ослаблення зовнішньої сфери безпеки.

Тобто допомагати нам Європі вигідно (тут майже за Гегелем).

Допомога Україні для ЄС — це відведення глобальних ризиків та їхня локалізація на зовнішньому контурі, а не інвазія всередину.

При чому відведення у моменті економічної та військової ослабленості ЄС, тобто у період максимальної вразливості.

Але хто може дати гарантію, що без стратегічних зобов’язань щодо підтримки України Європа через три роки не займе нинішню позицію США?

За всього бажання вірити на слово, подібний формат ситуативного партнерства без стратегічних зобов’язань дуже нестабільний.

Таким чином, вибір невеликий:

Завершувати війну за умов США чи продовжувати війну без США.

Швидше за все, вибір зроблений і сьогодні в Лондоні відбудеться відстикування головного "розгінного ступеня" і "рух до орбіти" триватиме вже без неї, цілком можливо, з меншим "прискоренням".

Джерело: Facebok-сторінка Олексій Кущ.