Що не так у «мирному плані» Трампа: думка експертів

Перемовини про мирне врегулювання в Лондоні опинилися під загрозою зриву ще до їхнього початку. Слідом за держсекретарем США Рубіо, що відмовився брати в них участь, від поїздки до Лондона вирішили утриматися і перші особи ключових країн ЄС (міністри закордонних справ Британії, Франції та Німеччини).

Однією з ймовірних причин демаршу є очевидна незгода української сторони з так званим «мирним планом» Трампа. Саме його деталі американський президент обіцяв зробити публічними до кінця тижня (дедлайн настає у неділю, 29 квітня).

Коротко про - про тези у можливому плані американського президента (у пресі його називають «односторінковим») і думки експертів, де в ньому ті «червоні лінії», які Україна не переступить за жодних умов.

План офіційно не представлено

Приступаючи до аналізу, важливо підкреслити – офіційно план Трампа досі не був представлений. Поки що це припущення преси, що ґрунтуються на інсайдерській інформації з Білого дому, витоків від джерел з Республіканської партії, висловлювань самого Трампа на мітингах та пресконференціях і заяв лідерів його команди.

Імовірно, що саме після переговорів у Лондоні і у разі їхнього позитивного результату варто було чекати на якусь конкретику і від президента США. Адже він поспішає прозвітувати про успіхи напередодні 100 днів зі своєї інавгурації (30 квітня). Поки цього не сталося, для аналізу залишається лише аналітика західних медіа (наприклад, Politico, NYT, CNN, The Hill). Що ж входить до «Сім пунктів мирного плану Трампа»?

Припинення вогню та початок прямих переговорів між Україною та Росією

Це перший пункт, і передбачається, що з домовленістю в цьому розпочнеться діалог про мирне врегулювання. Мета – зупинити бойові дії та створити умови для дипломатичного діалогу. До того ж припинення вогню - це основна ідея, що просувається Трампом ще з часів передвиборчих президентських перегонів.

Солідарний у цьому і президент України Володимир Зеленський. На брифінгу 22 квітня він ще раз висловився із цього приводу.

– Якщо росіяни завтра будуть не просто готові до припинення вогню, а припинять вогонь, ми готові сідати за стіл переговорів, - сказав він.

Визнання Криму частиною Росії та статус інших окупованих регіонів

Той пункт, де ситуація заходить у безвихідь. Україна ніколи не погодиться на втрату територій.

– Це наша територія, територія народу України. Тут нема про що говорити - це поза нашою Конституцією. Як тільки ми починаємо говорити про Крим, про наші суверенні території, ми заходимо у формат затягування війни – саме цього хоче Росія, – категоричні слова Зеленського на брифінгу 22 квітня, які, можливо, і визначили відмову Рубіо від поїздки до Лондона.

Експерти пояснюють позицію президента.

- У плані Трампа йдеться про те, що Україна фактично ніколи не визнає окупацію Криму, але юридично заплющить на це очі. Президент Зеленський не раз говорив про те, що у військовим шляхом ми не зможемо повернути ці території. А повертатимемо їх політико-дипломатичним шляхом. Але щодо фактичної відмови від Криму, то це однозначно "червона лінія" для України, яку вона ніколи не перейде. Жоден із українських президентів чи політиків на це ніколи не піде, бо це рівноцінно політичному самогубству, – вважає експерт-міжнародник Ігор Рейтерович.

Заморожує поточну лінію фронту

Передбачається фіксація поточної лінії фронту без повернення окупованих територій зі створенням демілітаризованої зони вздовж неї. Як це може бути організовано практично, поки що невідомо.

Створення демілітаризованої зони, контрольованої миротворцями

Передбачається, що ця зона патрулюватиметься військами Великобританії та інших європейських країн без участі США. Проти присутності військових із країн НАТО на території України категорично виступає Кремль. Тому обговорюється варіант миротворців із нейтральних країн, наприклад, Туреччини, Бразилії чи Індії. Не відкидається ідея місії ООН.

- Все, що говорить Трамп – дуже далеке від реальності. Те саме стосується і миротворців. Де вони будуть розміщуватись, який їх буде функціонал? А якщо в них «прилетить» балістика «Іскандер М»? Щодо миротворців з ООН, то Росія однозначно накладе на це вето. Тож така ідея – «мертва», – сумнівається у реальності ідеї військовий експерт Олександр Коваленко.

Відмова України від вступу до НАТО

Позиція Трампа в цьому питанні є однозначною, він уже кілька разів публічно виступав проти членства нашої країни в Альянсі. До того ж це одна з основних вимог Кремля, і з ним Захід у сьогоднішній ситуації змушений рахуватися.

- Це той компроміс, який можна прийняти. І вже кілька останніх місяців у Києві кажуть, що найближчим часом ми не станемо членом НАТО. Більше того, про це говорять усі наші союзники на Заході. Тож це, найімовірніше, буде прийнято всіма сторонами. На жаль, зараз склалася така політична конфігурація, за якою багато західних країн не хочуть бачити Україну в НАТО. США, Німеччина проти цього. І це потрібно сприйняти як даність, – припускає експерт-міжнародник Українського інституту майбутнього Ілля Куса.

Втім, натомість Україна може продовжити процес прискореної інтеграції до Європейського Союзу. Не НАТО, але хоча б щось.

Гарантії безпеки для України

Звертається увага на те, що США у майбутньому ніяк не збираються гарантувати безпеку Україні. Ідея полягає в тому, щоб покласти цю місію на країни ЄС. Але без підтримки США Лондон, Париж і Берлін поки що до такої перспективи ставляться досить прохолодно.

- Обіцянки Трампа про безпеку Україні - це абсолютно абстрактні речі. Вони не мають сенсу, тому що немає жодної конкретики – що робитиметься у разі агресії? А якщо цього немає, то, по суті, це другий Будапештський меморандум – жодної конкретики. І нам не варто очікувати дива, що західні партнери захищатимуть нас за допомогою сили. Цього не буде. Тому що це є ризиком глобальної війни, яку Захід панічно боїться, – каже політолог Володимир Фесенко.

Поступове зняття санкцій з Росії

У разі виконання умов плану передбачається зняття міжнародних санкцій із РФ. Що важливо – робити це планують поетапно. На кожну позитивну дію з боку Кремля зніматимуться деякі обмеження США та країн ЄС. За таких обставин ключова позиція у цьому якраз у європейських країн. Їхня частка в санкційних діях набагато більша, ніж у Білого дому.