Точка неповернення у війні: що означає для України провал лондонських переговорів

Переговори в Лондоні — це перша справжня точка біфуркації війни і одночасно точка неповернення.

Суть точки біфуркації — у розвилці можливостей і фазовому переході.

Тут тільки два варіанти.

Перший — це слідування в кільватері рішень США. Шлях "послуху" і "прийняття" визначеної у Вашингтоні долі.

У принципі, саме такі стосунки і формуються по Осі Сюзерен — Домініон.

Васальний характер відносин найбільше обурює частину українського суспільства. Але це обурення не спирається на зріле почуття, тому що ще недавно ця ж частина суспільства аплодувала такому формату відносин з Америкою, сподівалася на неї й обґрунтовувала "корисність" для України саме такого формату геополітичної залежності.

Хоча ми розуміємо, що будь-яка форма залежності, якщо вона не трансформується у взаємозалежність, тобто у зріле партнерство — це хвороба. А хворобу можна тільки лікувати.

Тобто частина суспільства у нас чомусь сприймала геополітичну залежність від США лише в позитивній конотації, через призму профітів для України. Не припускаючи, що "Папа може не тільки дарувати подарунки, а й вимагати щонайменше послуху". А якщо "послуху" не буде — тоді США зроблять геополітичну "відстиковку" від наших проблем.

Тобто другий варіант — це те саме "відстикування" США, і з "розгінних модулів" у контексті війни у нас залишаються Британія і ЄС. Але знову ж таки, без зобов'язань останніх витрачати, наприклад, 0,25% свого ВВП на підтримку України. А це мінімально необхідні для війни 50 млрд дол. на рік. А без цих бюджетних зобов'язань допомога залишиться ситуативною і середньостроковою, а не довгостроковою і стратегічною.

Важливо Переговори в Лондоні зірвалися не через Україну, а через США: подробиці

Мета ЄС тут також проглядається.

Європі потрібно приблизно до трьох років для того, щоб адаптуватися до відходу США або дочекатися повернення Америки. У найближчі три роки Європа перебуватиме в зоні геополітичного ризику й ослаблення зовнішньої сфери безпеки.

Тобто допомагати нам Європі вигідно (тут майже за Гегелем). Допомога Україні для ЄС — це відведення глобальних ризиків і їх локалізація на зовнішньому контурі, а не інвазія всередину. Причому відведення в момент економічної та військової ослабленості ЄС, тобто в періоді максимальної вразливості.

Але хто може дати гарантію, що без стратегічних зобов'язань щодо підтримки України Європа за три роки не займе нинішню позицію США? За всього бажання вірити на слово, такий формат ситуативного партнерства без стратегічних зобов'язань вельми нестабільний.

Таким чином, вибір невеликий:

Завершувати війну на умовах США або продовжувати війну без США.

Найімовірніше, вибір зроблено, і сьогодні в Лондоні відбудеться відстикування головного "розгінного ступеня" — і "рух до орбіти" продовжиться вже без нього, цілком можливо, з меншим "прискоренням".

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Чи настане мир після Лондона? Чотири можливі підсумки переговорів України, США та ЄС