/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F133%2Fb20b98e13e5de00e821fa20839a88a55)
“Трибунал для Путіна” створено на папері: перед судом постане ціле коло осіб. Що далі?
Конкретний проєкт трибуналу щодо агресії проти України вже існує. Це великий прорив у справі відновлення справедливості, вважають юристи. Але чи стане він реальністю – вирішують політики.
Проєкт Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України готовий і чекає на політичне схвалення. Його неофіційно називають “трибуналом для Путіна”, оскільки в міжнародній юриспруденції відповідальним за злочин агресії вважається вище керівництво держави, зазначає DW.
Хоча зміст документів про створення трибуналу на основі Ради Європи поки що тримається в секреті, дещо про проєкт уже відомо. Наприклад те, що Володимира Путіна не судитимуть, поки він президент РФ.
Щодо вищого керівництва Росії і, можливо, Білорусі в рамках Спецтрибуналу будуть вестися розслідування. Про це повідомив директор із правового консультування та міжнародного публічного права, юридичний консультант Ради Європи Йорг Полакевич, виступаючи наприкінці лютого на конференції в Дубліні, присвяченій третій річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Однак Рада Європи не володіє такими повноваженнями, як Рада Безпеки ООН, здатна зняти персональний імунітет із трьох вищих посадових осіб країни – президента, прем’єр-міністра і глави МЗС.
Тобто допоки ці особи обійматимуть свої посади і їхній імунітет залишатиметься чинним, вони не постануть перед Спецтрибуналом, навіть заочно. Аналогічними висновками поділився з журналістами чиновник ЄС на брифінгу в Брюсселі 10 квітня: “Спецтрибунал не буде заочно судити Володимира Путіна, поки він залишається президентом РФ”. Те саме стосується голови уряду РФ Михайла Мішустіна та російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
“Це, звісно, виглядає дещо абсурдно”, – каже керівниця організації-лауреата Нобелівської премії миру “Центр громадянських свобод” Олександра Матвійчук. У її розумінні функція Спецтрибуналу з агресії полягає саме в тому, щоб покарати винних у злочині, який відкрив шлях для всіх звірств, котрі вона та її колеги-правозахисники документують уже 11 років.
Проте розслідування вестимуть і щодо Путіна, і щодо Лаврова, і щодо Мішустіна – для цього імунітет не перешкода. Проєкт трибуналу передбачає, що в результаті може бути підготовлено обвинувальний висновок, хоча висунути обвинувачення і видати ордер на арешт суд не зможе до зняття недоторканності, повідомило кореспондентці DW інше джерело, близьке до процесу створення трибуналу.
Перед судом постане ціле коло осіб
Слідство вестиметься не тільки щодо трьох представників російського керівництва. Загалом у справі мають фігурувати близько двох десятків російських чиновників зі списку, складеного Києвом, розповіло джерело DW. Ці особи мають не персональний, а функціональний, тобто пов’язаний з їхніми посадами, імунітет, який, судячи з усього, їх не захистить.
За даними джерела, трибунал зосередиться на високопоставлених політичних і військових лідерах, відповідальних за планування, підготовку, ініціювання та здійснення злочину агресії проти України. “На загальну думку (засновників спецтрибуналу. – Ред.), ймовірні злочинці не зможуть прикриватися функціональним імунітетом”, – наголосив Йорг Полакевич у Дубліні. Таким чином проти них можуть вестися судові процеси, зокрема заочно.
Для Матвійчук такий підхід очевидний: вона нагадала, що група осіб, яких судили на Нюрнберзькому процесі, не обмежувалася лише трьома представниками вищого керівництва нацистської Німеччини. “Від самого початку було зрозуміло, що не лише троє людей відповідальні за злочин агресії. Суд визначить, хто входить до кола осіб, яке ухвалює рішення”, – сказала вона в интерв’ю DW.
Дослідник Інституту права міжнародного миру і безпеки Кельнського університету Гліб Богуш вважає, що це крок уперед. На його думку, двадцять осіб – це реальне число, яке відображає природу злочину агресії. “Нехай суд розбирається. Якщо вони не відповідають критеріям – їх звільнять. Головне – щоб був процес, і вони свої аргументи озвучували в незалежному суді, а не тільки перед прикормленими так званими “журналістам”, – каже юрист.
Що критикують експерти в проєкті трибуналу
Фахівець із міжнародного права, ірландський юрист Ендрю Форд у своїй статті наголошує на ризиках такого трибуналу з точки зору легітимності та ефективності: якщо суд зосередиться лише на невеликій групі представників еліти, без гарантії будь-коли затримати, а тим більш засудити цих підозрюваних, то як це відіб’ється на системі міжнародного кримінального правосуддя?
Гліба Богуша турбує те, що засновники трибуналу фактично визнали привілеї Путіна. “Його це рішення винагороджує і дозволяє отримувати вигоду зі злочинів, – каже юрист. – Умовно кажучи, країни погоджуються з тезою Путіна про те, що він недоторканний”. Богуш вважає, що правильніше було б віддати це питання на розсуд суддів.
Крім того, вирішивши, що у Путіна є імунітет, Рада Європи, якій так і не вдалося оголосити його нелегітимним президентом, подає небезпечний сигнал, який можуть сприйняти, як заклик ігнорувати розпорядження Міжнародного кримінального суду (МКС), який раніше видав ордер на арешт президента РФ.
Проте Рада Європи вважає, що “формула, знайдена для Спеціального трибуналу з цього питання, буде достатньою для притягнення до відповідальності та боротьби з безкарністю”, повідомили DW у цій організації. За її твердженням, попри очевидні перешкоди, міжнародне право розвивається, і “особистий імунітет не є картбланшем для безкарності”.
Олександра Матвійчук вказує, що незрозуміло, який період охоплюватиме трибунал: “Війна ж почалася не в лютому 2022-го, а в лютому 2014-го”. Її непокоїть, що можуть винести “за дужки” анексію Криму, війну на сході України. “Це матиме важливі довготривалі правові наслідки й стосовно долі людей, які постраждали в попередні вісім років, і стосовно питань, пов’язаних з відновленням міжнародного права і поверненням територій під українську юрисдикцію”, – зазначає правозахисниця.
Попри свої зауваження Матвійчук водночас наголосила, що найважливіше – сам факт створення спецтрибуналу щодо агресії: “Навіть якщо ці аспекти залишаться, це вагомий крок, який змінить підхід глобального правосуддя за злочини проти миру. Бо ми живемо в світі, в якому за злочин агресії було покарання один раз в минулому столітті”.
І тут вона нагадує, що контекст Нюрнберзького процесу був зовсім іншим: це був суд переможців над військовими злочинцями після того, як Німеччина програла війну. “Але правосуддя – це не привілей для переможців. Ми живемо в новому столітті й маємо йти далі та зробити справедливість незалежною від того, коли і як закінчиться війна”, – підкреслює правозахисниця. На її думку, цей крок матиме значення для утвердження в усьому світі простої істини, що правосуддя не залежить від міцності авторитарних режимів.
Проєкт передбачає гібридність спецтрибуналу
Юрисдикція Спецтрибуналу від самого початку була каменем спотикання, оскільки від неї залежало, чи вдасться подолати персональний імунітет “трійки” російських лідерів. Якби юрисдикція була міжнародною, то це було б реалістичніше. Однак у березні Єврокомісія офіційно повідомила, що у справі Спецтрибуналу юрисдикція виходитиме від України.
Водночас його все ж можна назвати міжнародним за формою, вважає Йорг Полакевич, оскільки Рада Європи – це міжнародна урядова організація, і судові переслідування, які вже здійснюють національні прокурори України та інших країн, будуть виведені на міжнародний рівень.
Проєкт пропонує створити міжнародний суд обмеженої юрисдикції, заснований на українському законодавстві, але розташований за межами України, пише Ендрю Форд. Розмістити трибунал вирішили в Гаазі, повідомило джерело DW: “Нідерланди висловили готовність прийняти в себе Спеціальний трибунал на певних умовах”. Передбачається, що Україна передасть досьє внутрішніх розслідувань злочину агресії прокурору трибуналу, який також розгляне докази, зібрані Міжнародним центром з переслідування злочину агресії в Гаазі.
Технічну роботу над створенням трибуналу закінчено
Концепцію майбутнього суду розробляла з 2023 року Основна група із заснування спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України – це міжнародна група провідних експертів у галузі права. На її підсумковому, чотирнадцятому засіданні, яке відбулося 19 – 21 березня 2025 року, роботу над проєктами документів щодо створення трибуналу було завершено.
Ще кілька місяців тому в Основній групі брала участь 41 країна, але тепер в офіційних документах фігурує число 38. До групи залучені більшість країн Євросоюзу, Ради Європи та неєвропейські держави, а також Єврокомісія, зовнішньополітична служба ЄС і Рада Європи.
Трибунал вирішили створити на основі регіональної міжнародної організації – Ради Європи, оскільки глобальних варіантів не було. У Радбезі ООН такий проєкт заблокувала б Росія, а Генеральна Асамблея ООН досі не пропустила жодної резолюції, в якій згадувався б спеціальний трибунал, і необхідних двох третин голосів у ній не набирається. Юрисдикція МКС щодо злочину агресії поширюється тільки на країни-учасниці Римського статуту, до яких Росія не належить.
Тому, що РФ виключили з Ради Європи як наслідок повномасштабного вторгнення в Україну, експерти надмірного значення не надають. “Той факт, що й постраждала держава, і держава-агресор були членами організації на момент початку агресії, має велике значення для легітимності”, – пояснив Йорг Полакевич.
Наприкінці березня Основна група представила проєкти трьох документів, що засновують спецтрибунал: текст двосторонньої угоди між Україною та Радою Європи про формування трибуналу, його статут і угоду про управління трибуналом.
Наступний крок – за політиками
Тепер документи щодо заснування трибуналу мають бути розглянуті політиками. І настає період невизначеності.
Після приходу до влади Дональда Трампа США “просто зникли” з Основної групи, розповіло джерело DW. Тепер усе вказує на те, що вони не долучаться до засновників трибуналу для політичної та фінансової підтримки цього проєкту.
Угорщина виступає проти створення трибуналу, невідомо, яку позицію займуть, наприклад, Азербайджан, Туреччина, Сербія, але остаточне рішення має бути ухвалене двома третинами голосів у Раді Європи, тож невелика кількість противників перешкоджати йому не зможе.
Однак потім багатьом країнам необхідно буде провести голосування у своїх парламентах щодо третього установчого документа трибуналу – угоди про управління, оскільки це питання фінансів і політичної позиції. На ратифікацію можуть піти місяці. У Раді Європи повідомили, що жодних термінів для наступних кроків поки що немає. “Є право, є політика, а між ними – прірва”, – констатує Олександра Матвійчук.
“Вкрай складно очікувати швидких рухів у ситуації війни, що триває”, – вважає Гліб Богуш. На його думку, цю ініціативу деякі політичні групи в різних країнах можуть розглядати як шлях до ескалації конфлікту або крок, що ускладнює переговори, “що може цей процес якщо не поховати, то сильно ускладнити й затримати”.
За часів міжнародних потрясінь перспектива отримання достатньої політичної підтримки для створення авторитетного й ефективного трибуналу далеко не однозначна, пише Ендрю Форд. “У держав є безліч потенційно конфліктних інтересів, включно з припиненням війни, зміцненням європейської оборони, зниженням ймовірності конфлікту з ключовими міжнародними союзниками, управлінням політичним капіталом щодо інших трагічних конфліктів”, – пише Форд і вказує ще й на такий аспект, як скорочення бюджетних витрат.
Юрист не виключає, що за технічною угодою конкретних політичних кроків може і не бути. Але при цьому застерігає: політична недалекоглядність “не тільки не виконає наш колективний обов’язок по відношенню до України, а й загрожує наслідками”.
“Справедливість – це передумова для стійкого миру, – каже Олександра Матвійчук. – Історія показує, що якщо не думати про довготривалу перспективу, то стійкого миру не забезпечити. Рано чи пізно цей нарив розривається і обертається для нових поколінь страшними наслідками”.
Авторка: Ксенія Польська
Джерело: DW
Tweet