Туманні перспективи тимчасового захисту: що в Європі чекає українських біженців у 2026 році

Країни Євросоюзу продовжили статус тимчасового захисту для українських біженців до березня 2026 року та замислились, що робити з ними далі. Поки що перспективи українців за кордоном неясні. Коротко про – про те, як може скластися доля українців у екзилі наступного року.

Зрозуміло, все залежить від того, чи будуть досягнуті хоч якісь домовленості про перемир'я та наскільки довгострокові. Поки ж у кожній країні, де «осіли» тисячі наших співвітчизників, роблять лише обережні «прикидки» на перспективу Такі країни, як Чехія, Нідерланди та Німеччина, активно розробляють заходи для інтеграції українців, інші ж вважають за краще залишити все, як є, до наступної весни – а там уже й вирішувати за фактом. Адже все залежить не тільки від бажання/небажання держав продовжувати статус TPD - Temporary Protection Directiv, тимчасового захисту - а й від ситуації в самій Україні.

Поки що за цим статусом українські біженці, як і раніше, мають право на проживання, роботу, освіту та соціальні послуги. Якщо ситуація в Україні залишиться нестабільною, Єврокомісія може продовжити захист до березня 2027 року.

Польща

Республіка Польща продовжила тимчасовий захист для 1,5 млн українських біженців. Цього року також запроваджено карту CUKR - довгостроковий статус, що дозволяє легально проживати та працювати до 3 років з правом виїзду на строк до 6 місяців. Цей статус може бути перехідним механізмом після закінчення TPD.

Поки що в країні демонструються ознаки інтеграції біженців у суспільство: спрощення доступу до ринку праці, курси мов. Конкретних планів після 2026 року немає, але Польща навряд чи форсуватиме повернення українців додому. Хоча б через економічну вигоду від біженців.

Для прикладу: у звіті Національного банку розвитку Польщі йдеться про те, що у 2023 році українці заплатили 15,1 млрд злотих (3,5 млрд євро) податків та внесків, отримавши лише близько 3 млрд злотих (652 млн євро) у вигляді допомоги. Внесок українців у ВВП Польщі становить від 0,5% до 2,4% щорічно, що добре помітно для економіки. Крім того, українці становлять близько 5% робочої сили.

Чутки про прийняття біженцями громадянства в Польщі і в інших країнах Євросоюзу живі лише тому, що мало хто знає законодавство цих країн. Хоча б той факт, що на громадянство може претендувати людина, яка прожила в країні 5 років і більше або одружилася, або має національне коріння і т.п. І крім усього – відмова від українського громадянства в деяких державах. Статус TPD права на громадянство не дає.

Повернення українців польською владою не стимулюється, але поступово в країні скорочуються виплати (деякі допомоги на дітей тощо), що може прискорити від'їзд. Повторимося – Польща зацікавлена ​​у робочій силі, особливо з числа працьовитих українців.

Думки суспільства в Польщі розділені: трохи більше половини громадян підтримують біженців, решта ж незадоволена через навантаження на соціальні служби. Праві партії (наприклад, "Конфедерація") виступають за серйозне обмеження допомоги біженцям.

Німеччина

Після продовження статусу тимчасового захисту до березня 2026 року для 1,3 млн українців Німеччина також залишається зацікавленою в їхній інтеграції: мовні курси, програми працевлаштування, шкільна освіта для дітей та ін.

У 2026 році, можливо, держава почне шукати індивідуальні рішення: наприклад, перехід на довгострокові види на проживання для біженців, що працюють або глибоко інтегровані. Також у стадії обговорення варіанти спрощення внутрішніх процедур для тих, хто не зможе повернутися (якщо нікуди).

Про будь-які програми примусового повернення українців додому Німеччина офіційно не заявляла. Поки що всі ці ідеї звучать із вуст окремих політиків: наприклад, у Вільній Демпартії Німеччини пропонували скоротити допомогу Bürgergeld, щоб стимулювати працевлаштування чи добровільний від'їзд. Канцлер Шольц ці ідеї відкинув.

Самі німці не проти українців, хоч у країні вже гостро відчувається брак житла і для біженців, і для самих громадян.

Праві партії на кшталт «Альтернатива для Німеччини» створюють на антиміграційній політиці свої програми та знаходять відгук. Заради справедливості слід зазначити, що гнів політиків більше спрямований на мігрантів не з України. Німеччина припиняє федеральні програми прийому біженців і створюватиме нові. Йдеться про програму переселення ООН, якою до країни приїжджають мігранти з Туреччини, Єгипту, Йорданії, Кенії та Лівії.

Чехія

Чехія вже трохи скоротила свої програми допомоги українським біженцям, яких у країні близько 400 тисяч людей. Наприклад, з минулого року безкоштовне житло тим, хто приїхав, надається лише на 90 днів (уразливих груп це не стосується). Як і Польща, Чехії дуже потрібні робочі руки – країна вже підрахувала, що сплачені працюючими українцями податки перевищують витрати на 465 млн євро за останні пів року. Проблеми в країні ті самі, що й у Німеччині – народ показує невдоволення (в межах 40% опитаних) через навантаження на бюджет, житла не вистачає.

Словаччина

Незважаючи на продовження тимчасового захисту, Словаччина тримає курс на самозабезпечення біженців, скоротивши в березні термін перебування в центрах для біженців (з 120 до 60 днів). Ресурси країни обмежені, тому після березня 2026 року Словаччина навряд чи так само активно інтегруватиме тих, хто приїхав – швидше скоротить ще якусь частину допомоги. Та й більше 60% населення висловлюються за обмеження допомоги, посилаючись на економічні труднощі.

Литва, Латвія, Естонія та інші

Країни Балтії продовжують висловлювати підтримку Україні, тому зберігають частину пільг для українців, які оселилися в них, і, найімовірніше, продовжуватимуть їх інтеграцію, оскільки біженців там не дуже багато. У зв'язку з цим одночасно до інтегрованих українців можуть бути підвищені вимоги, наприклад, щодо знання державних мов для працівників. Естонія також розглядає запровадження довгострокових віз для вже працевлаштованих біженців.

Аналогічні ситуації і в інших державах – Швейцарії, Австрії, Франції, Нідерландах, Італії та ін. Поки що йдеться про інтеграцію біженців, без програм тиску на українців, щоб вони поверталися додому, проте витрати поступово скорочуються. Жодних розмов про надання громадянства не ведеться.

Замість висновку

Резюмуючи, можна дійти невтішного висновку, що чітких планів на 2026 рік більшість країн не має. Якщо ситуація в Україні стабілізується, то країни ЄС лише тоді почнуть активно змінювати ситуацію, що склалася. Зрозуміло, що тих, хто суттєво не просунувся у вивченні мови, не був активним у пошуку роботи, швидше за все, попросять повернуться. Також очевидно і те, що тих, хто прийшовся до двору (платників податків) і особливо молодь (свіжа кров як ніколи потрібна старенькій Європі), намагатимуться залишити в себе.