Ультиматум США Україні та новий план: хто зірвав переговори в Лондоні і як Америка "вмиває руки"

Сьогодні в Лондоні мала відбутися зустріч США, Німеччини, Франції, Великої Британії й України на рівні глав МЗС, де команда Трампа очікувала почути від Києва і Європи відповідь на пропозиції Вашингтона. Та вранці МЗС Британії офіційно підтвердило, що ці мирні переговори на рівні голів МЗС відкладено – після того, як напередодні ввечері Держдеп США повідомив про рішення держсекретаря Рубіо не летіти в Лондон. Тоді ж стало відомо, що в Британію не прилетить і емісар Трампа Стів Віткофф.

Американські ЗМІ трактують відмову Рубіо долучитися до переговорів у Лондоні як реакцію на відмову Києва визнавати окупований Крим російським, про що напередодні ще раз наголосив Володимир Зеленський.

Що відбувається за лаштунками та чому переговори могли зірватися – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Мирні переговори в Лондоні: що передувало

Починати треба як мінімум за тиждень, коли в Парижі 17 квітня відбулися переговори між США, Україною та її європейськими союзниками.

Макрон, Віткофф і Рубіо / Фото AP

Американську делегацію представляли державний секретар Марко Рубіо, а також спецпредставники президента Трампа – Стівен Віткофф та Кіт Келлог.

У цій конфігурації головним був Віткофф, який сьогодні в ієрархії Трампа займає пост реального держсекретаря, натомість Рубіо була відведена номінальна роль такого собі весільного генерала. Говорити мав Віткофф, а Рубіо мав ручкатися та посміхатися, а після всього заявити, що як "хтось" не погодиться, то Америка вмиє руки.

Марко Рубіо в Парижі / Фото AP

Те саме повторив віце-президент США Джей Ді Венс за кілька годин до початку зустрічей в Лондоні. Зазначимо, що він до переговорного процесу не залучений, але вважає за потрібне відволіктися від свого візиту до Індії, щоб заявити про це.

Ми припинимо посередництво між Росією та Україною, якщо не отримаємо позитивної відповіді. Ми представили чітку та справедливу пропозицію як росіянам, так і українцям,
– заявив віце-президент США Венс 23 квітня.

Під "хтось" вочевидь розумілися Україна та Європа, бо інших учасників переговорів у Парижі не було. Росію туди не запросили. Отже, легко припустити, що Віткофф начитав те, що йому вклав у вуха Путін за 4 години зустрічі в Санкт-Петербурзі 11 квітня, та лишив Україну та її союзників у роздумах. Спершу зустріч в Лондоні через тиждень не передбачалась, що вказує на те, що США чекають від України швидкої відповіді, але нам вдалося трохи затягнути час і перенести розв'язку на "давайте після свят".

Що просив Віткофф (Путін) у Парижі – точно не відомо, проте інсайдери американських ЗМІ (анонімні) повторюють стандартний набір "хотєлок" Путіна, до якого додалась новинка – офіційне визнання окупації Криму Америкою.

На те, що було саме так, вказують подальші заяви президента Зеленського та очільниці дипломатії ЄС Каї Каллас, які ледь не синхронно заявили, що ні Україна, ні Європа ніколи не визнають законною російську окупацію українського Криму.

ЄС ніколи не визнає Крим російським… Зрозуміло, що Росія грає в ігри, намагається виграти час і не дуже хоче миру,
– Кая Каллас коментує "зливи" американських ЗМІ про переговори в Лондоні.

Це пролунало у вівторок. Тоді ж з'явилась інформація, що в Марко Рубіо дуже багато справ і він взагалі не летить у Лондон, так само не летить і Віткофф (якого чекають у Москві). Радника з нацбезпеки Майка Волца після скандалу з чатом у Signal взагалі ніде не чекають, тому до Сполученого Королівства полетить лише Кіт Келлог.

Раніше це можна було б сприймати як добрий знак, але нині роль шанованого генерала в адміністрації Трампа зведена до позиції кур'єра, тільки замість бургерів і картопельки він везе папірчик з ультиматумом за схемою, описаною легендарним Сергієм Кузьмінським у пісні "Бай-бай, мила", а саме – "автобусом до Лондона, літаком до Вашингтона".

У відповідь Україна та союзники також понизили рівень представництва на зустрічі, але Київ зробив це номінально, бо фактичний голова делегації Єрмак, як просто очільник патронажної служби президента, не має надвеликого офіційного статусу, натомість має його де-факто. І це дає йому право подивитися в очі генералу Келлогу. Але не більше.

Прибули до Лондона разом з міністром оборони Рустемом Умєровим та міністром закордонних справ Андрієм Сибігою. Попри все, будемо працювати заради миру. Зустрінемося з американськими та європейськими співрозмовниками, які перебувають сьогодні в британській столиці. Шлях до миру непростий, але Україна була та залишається відданою мирним зусиллям. Ще в Джидді в березні та згодом на інших зустрічах Україна чітко продемонструвала, що не є перешкодою на шляху до миру. Сьогодні будемо говорити про способи досягнення повного та безумовного припинення вогню як першого кроку до повноцінного процесу врегулювання та досягнення справедливого та стійкого миру,
– Андрій Єрмак про план дій на 23 квітня 2025 року.

Натомість міністри Сибіга та Умєров у Лондоні будуть зустрічатися з тими, від кого щось залежить, а саме – своїми британськими колегами Девідом Леммі та Джоном Гілі.

Що отримає Росія, а що Україна в оновленому мирному плані

На це питання нам відповіли анонімні джерела Financial Times, Axios, The Washington Post та інших. Всю інформацію можна розділити на два блоки.

Що отримує Росія:

• офіційне визнання США російського контролю над Кримом;
• визнання фактичної окупації Росією майже всієї Луганської області та окупованих частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей, але не визнання де-юре. При цьому статус Запорізької АЕС залишається хитким – вона нібито формально буде вважатися територією України, але має опинитись під контролем США, а енергію від неї мають отримувати і Україна, і Росія;
• відмова України від ідеї вступу в НАТО, при цьому Росія не проти вступу України до ЄС;
• скасування США санкцій, запроваджених проти Росії, починаючи з 2014 року;
• поновлення економічної співпраці США з Росією, зокрема, в енергетичній та промисловій сферах.

Що отримує Україна:

• зупинку бойових дій по лінії фронту;
• введення миротворчого контингенту з країн Європи (та опціонально – з інших частин світу);
• повернення під контроль невеликої частини Харківської області, яку окупувала Росія;
• відновлення безпечного судноплавства на Дніпрі;
• компенсації та допомогу на відбудову.

Що не так із мирним планом

Фактично, це ультиматум від США Україні, а точніше – американська адаптація того, чого бажає Путін, без жодних спроб США відстояти інтереси України.

Цей "папірчик" сирий і служить лише для того, щоб Трамп оголосив про величну перемогу під власні 100 днів у Білому Домі (а це відбудеться 30 квітня 2025 року). Більше там немає нічого, ба більше – в документі приховано чимало "підводних каменів", кожен з яких несе величезну загрозу.

• У документі, який цитує Axios, нечітко прописано, як функціонуватиме можлива миротворча операція, і не згадується про участь в ній США, тобто можна зробити висновок, що США не хочуть у це втягуватися. Власне, американці вже про це неодноразово казали й самі.
• Також не уточнюється, звідки буде взяте фінансування на відновлення України. Можливо, це буде коштом заарештованих активів Росії, від прибутків від яких Україна вже отримує кредити. Можливо, з коштів від так званої "мінеральної угоди". Але вона у своєму нинішньому вигляді не про відновлення України, а про її грабунок – на користь США.

При цьому самої Америки в документі дуже мало. Тож виникає питання, а для чого вона тоді потрібна? Бо якщо ви не даєте гарантій безпеки, а перекладаєте їх на Європу, не готові все це фінансувати, а лише чекаєте, коли на вас проллється золотий дощ з українського рідкозем'я, то, вибачайте, але для чого ви тоді тут?

І чи не логічніше тоді вийти з кімнати та запросити туди тих, хто готовий діяти (Францію, Німеччину та Велику Британію)? Бо відсутність твердих гарантій безпеки – це прямий шлях до нової ескалації й того, що Путін вже за кілька місяців зможе відновити бойові дії та нарешті довести свою брудну справу до кінця.

Де багато разів згаданий "мир через силу"? Де "мистецтво угод"? Де тиск на Путіна? Де взагалі хоч якесь нагадування, що США – найсильніша та найпотужніша держава світу, а не запопадливий клієнт росіян?

Відповіді на всі ці питання знають вже й Україна, та й самі США. Від імені першої вже все сказав її президент, Америка ж відправила до Лондона кур’єра, який нічого не вирішує.

Чого чекати далі від переговорного процесу

Для України ці пропозиції неприйнятні, адже фактично ми поступаємось майже всім, але не отримуємо натомість нічого. Найголовніше, що ми не отримуємо гарантій безпеки, натомість матимемо гарантовану спробу Росії напасти на нас знову – після невеличкої передишки та непередбачуваних наслідків завершення воєнного стану в Україні.

Тому панам-ділмейкерам треба подякувати й відпустити з миром. Далі ми самі. Наразі Україна готова лише на зупинку бойових дій (тобто до того, про що домовились з американцями в Джидді) і початок переговорів з Росією.

А що залишається США? Виконати свою обіцянку та усунутись від подальшої участі в мирному процесі. Але залишається питання – що в такому разі буде з воєнною допомогою, яка була погоджена ще в часи Байдена. Що з розвідувальними даними США для України та що з санкціями проти Росії?

Нарешті останнє питання – чи погодиться Америка продавати нам зброю. Від відповіді на ці питання залежатиме дуже багато. Ідеальним для України буде варіант, щоб США не заважали, а значить – не допомагали ворогу. На жаль, гарантувати цього наразі не можна. Особливо коли до образи від американського дипломатичного фіаско додасться провал із "мінеральною угодою". Тому дуже цікаво буде подивитись на те, як Трамп буде тікати від Зеленського по Ватикану та всіма силами уникати зустрічі та розмови.

Що ж до Росії, то там так само залишається Путін, а значить – залишається мета знищити українську державність. Російські війська нині зупинені, а фронт стабілізовано. Це не означає, що інтенсивність бойових дій спала, також є підстави вважати, що Росія в травні чи влітку розпочне новий великий наступ і кине в бій всі свої нові ресурси. Бо час швидко спливає і для неї. Люди, техніка, снаряди, ракети, дрони, гроші та віслюки – не є невичерпним ресурсом.