В Антарктиді з'являється і зникає чорна діра розміром зі Швейцарію: що там відбувається

Про це пише Earth.com.

За рік спостережень ця діра в льоду, яку називають ополонкою, розрослася до розмірів Швейцарії. Вона залишалася відкритою протягом кількох тижнів. Після того, як ополонка знову замерзла, вчені змогли почати розслідування того, як така величезна діра в льоду могла з'явитися за сотні кілометрів від найближчої берегової лінії — просто над затопленим плато Мод Райз.

Вчені порівнюють Південний океан із листковим пирогом. На самому його верху знаходиться тонка шапка прісної води, яка розташовується над більш солоними і теплими шарами океану. Полинья так далеко від берега передбачає, що цей "пиріг" зруйнувався. Сіль повинна була піднятися ближче до поверхні та зробити його важчим.

Щойно це відбувається, вмикається конвекція, коли лід тріскається, тепло спрямовується вгору, а океан "дихає" газами.

Біля берегів відбувається щось подібне щороку, бо сильні вітри відштовхують лід від суші. Але у відкритому морі таке трапляється вкрай рідко.

Підводне плато Мод Райз заввишки 1402 метри змогло б відхилити течії й утримувати воду у вузьких спіралях. І насправді це вже відбувалося. У період з 1974 по 1976 рік над Мод Райз щозими зберігалася набагато більша ополонка. Океанографи тоді припускали, що ця ополонка стане щорічним явищем. Але потім ополонка відкривалася спорадично і на короткі проміжки часу.

"У 2017 році у нас уперше з 1970-х років була така велика і довгоживуча ополонка в морі Ведделла", — каже провідний автор дослідження з Університету Саутгемптона Адітья Нараянан.

Експерт зазначає, що тієї зими колообіг Ведделла за годинниковою стрілкою прискорився. Таке обертання притягнуло глибокий шар теплої та солоної води до поверхні, розм'якшуючи лід. Але тала вода повинна була знову закрити ополонку і зупинити перемішування шарів океану.

"Цей підйом глибинних вод допомагає пояснити, як може танути морський лід. Але в міру танення морського льоду відбувається опріснення поверхневої води, що, своєю чергою, має зупинити перемішування. Отже, для збереження ополонки має відбуватися інший процес. Звідкись має надходити додатковий приплив солі", — каже професор фізичної океанографії в Гетеборзькому університеті та співавтор дослідження Фаб'єн Роке.

Частиною розгадки були позатропічні шторми, чиї вихрові вітри викидали морську кригу назовні й тягли солону воду до плато Мод Райз. Також атмосферні річки — потоки вологого повітря, додавали тепла зверху.

Останній ключ до розгадки прийшов зі сфери фізики. Річ у тім, що коли вітер дме через океан, обертання Землі відхиляє поверхневий потік приблизно на 90 градусів, що називається перенесенням Екмана.

Модель показала, що цей процес спрямовує солону воду на північний фланг плато Мод, саме туди, де і відкрилася ополонка 2017 року.

"Екманівський потік був важливим відсутнім інгредієнтом, який був необхідний для збільшення балансу солі та підтримання змішування солі й тепла в напрямку поверхневих вод", — підсумували автори дослідження.

Тобто шторми не просто переміщали лід, а заганяли потрібну воду в потрібне місце. До кінця вересня отвір випустив більш ніж у двадцять разів більше тепла, ніж зазвичай просочується через незруйнований лід, перш ніж остаточно замерзнути знову.

Нагадаємо, під крижаним щитом Антарктиди зяє гігантська діра. Кратер Землі Вілкса вперше був виявлений вченими ще в 1960-х роках, проте до цього моменту вчені так і не могли розгадати таємницю його виникнення.