В Україні виник серйозний дефіцит газу. Як і хто його покриватиме та чи виростуть тарифи до наступної зими?

Для підготовки доосінньо-зимового періоду 2025/2026 Україна планує імпортувати досить серйозні обсяги природного газу. Міністр енергетики Герман Галущенко "стартовою" цифрою називає 1 млрд кубометрів, у той час, як фахівці, зокрема й з державного "Нафтогазу", говорять про дефіцит у розмірі не менше 4,5 млрд кубометрів, який доведеться покривати за рахунок закордонних закупівель. Орієнтовна вартість таких обсягів газу за комерційними цінами може скласти близько 2 млрд доларів.

Зауважимо, що протягом минулої зими Україні вже довелося купувати чималі обсяги газу за кордоном (так, "Нафтогаз" лише у лютому-березні імпортував 800 млн кубометрів), попри те що керівництво "Нафтогазу", очільник Міненерго, та й прем’єр Денис Шмигаль заявляли про достатність власних енергетичних ресурсів для безпроблемного проходження осінньо-зимового періоду (ОЗП) 2024/2025 років.

"Телеграф" за допомогою експертів розбирався, про який саме дефіцит газу йдеться, чи корелюються його обсяги з обсягами враженої російськими агресорами газовидобувної інфраструктури, та чи варто українцям чекати проблем з газопостачанням протягом опалювального сезону 2025/2026 років.

"Пройдемо без імпорту", або На що надіялись минулого року

За три минулі роки у зв’язку з падінням виробництва, спричиненим руйнуваннями та тимчасовою окупацією ворогом значної частини промислових потужностей, споживання газу в Україні скоротилося до близько 20 млрд кубометрів на рік (для порівняння, у 2021 році споживання становило 26,8 млрд кубометрів на рік).

Герман Галущенко заявляв, що за 2023 рік Україна спожила 19,8 млрд кубометрів газу. У 2024 році споживання становило близько 20,5 млрд кубометрів. А у 2025 році, судячи з даних, оприлюднених комерційним директором групи "Нафтогаз" Дмитром Абрамовичем, прогнозний рівень споживання газу складе 20,6—20,8 млрд кубометрів.

Що стосується українського видобутку газу, то, за даними EXPRO Consalting, якщо на початку широкомасштабного вторгнення він знизився – з 19,8 млрд кубометрів у 2021 році до 18,5 млрд кубів у 2022-му і 18,7 млрд кубів у 2023-му, та потім дещо відновився.

Так, вже у 2024 році українські газовидобувні підприємства, попри війну і втрату низки видобувних потужностей на тимчасово окупованих територіях, змогли наростити видобуток на 2,2%, і Україна закінчила 2024 рік з показниками 19,12 млрд кубометрів власного видобутого газу.

Про що говорять ці дані? На перший погляд, про те, що Україна справді за співвідношенням видобуток/споживання йде досить рівно, а формальний дефіцит газу у річному вимірі по країні якщо і є, то становить трохи більше 1 млрд кубометрів. Очевидно, саме це й дало підстави чиновникам говорити про можливість проходження опалювального періоду за рахунок власного газу.

Але тоді звідки ж взятися дефіциту на цей рік у розмірі 4,5 млрд кубометрів, про який сьогодні говорять експерти? Невже ці цифри відображають реальні обсяги падіння видобутку у результаті атак агресора на видобувну інфраструктуру? І чи вірити повідомленням деяких закордонних агентств, які з посиланням на джерела у газовій галузі лякають даними про втрату Україною 40% видобувних потужностей?

Чи стали тільки втрати від обстрілів причиною дефіциту в 4,5 млрд кубів

Насправді ситуація із зниженням видобутку внаслідок ударів РФ не настільки критична. Хоча, дійсно, українська газовидобувна інфраструктура відчутно постраждала від ворожих обстрілів.

Нагадаємо,обстріли газової інфраструктури регулярно відбувалися протягом 2024—2025 років, а один з наймасштабніших обстрілів саме видобувних підприємств відбувся у лютому 2025 року. Агресор продовжив бити по енергетичних об’єктах і пізніше, навіть після досягнення так званого енергетичного перемир’я. За даними "Нафтогазу", усього Росія здійснила 18 масованих комбінованих атак на об’єкти газової інфраструктури.

Наразі про обсяги реальних фактичних втрат у газовидобувному секторі публічно не говорять (що цілком логічно з огляду на питання нацбезпеки) ані керівники Міненерго, ні представники видобувних підприємств. З тих же самих причин відмовляються називати конкретні цифри й експерти. Хоча й кажуть, що дані про 40% навряд чи відповідають дійсності.

"Внаслідок російських обстрілів ми фіксували зменшення газовидобутку. Але дуже важливо, як саме це аналізувати. Безпосередньо в день удару могло бути різке падіння через руйнування або технічну зупинку виробництва. Але компанії робили й роблять усе для того, щоб максимально швидко відновлювати діяльність і подавати газ в систему. І тому ці цифри – щодо падіння видобутку — вони дуже відрізняються в перший день після удару, на наступний, через тиждень-два. Наразі плани відновлення зі зрозумілих причин закриті, і тому сьогодні абсолютно важко прогнозувати, на які показники по виробництву ми вийдемо за підсумками року. Можу лише сказати, що видобувні підприємства справді роблять титанічні речі для того, щоб стабілізувати й пришвидшити відновлення видобутку", — розповів "Телеграфу" керівник Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко.

Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук також вважає заяви про втрату 40% видобутку перебільшенням.

"Reuters написало, що ми втратили 40%… Але, це неможливо. 40% видобуває вся Полтавська область. Наскільки я знаю, ми видобували десь порядку 52 млн кубометрів (на день. — Ред.), і видобуток знижувався до приблизно до 45 млн кубометрів. Тобто не можна сказати, що це там 40% чи половина", — вважає Корольчук.

Втім, деякі публічні дані по втратах все ж є. Так, комерційний директор ГК "Нафтогаз" Дмитро Абрамович заявив, що протягом опалювального періоду 2024/2025 років внаслідок дій агресора Україна недоотримала близько 700 млн кубометрів від запланованого видобутку.

Наразі, за словами Абрамовича, значну частину об’єктів завдяки зусиллям працівників галузі вже вдалося відновити, хоча процес відновлення в найбільшої газовидобувної компанії, "Укргазвидобування", ще триває. Інші ж провідні компанії (у т.ч. ДТЕК, "Укрнафта") вже змогли відновитися повністю. Окрім того, за його словами, у підприємств галузі існував план нарощування видобутку, що також, ймовірно, зможе компенсувати втрачені обсяги.

Відтак, говорити про те, що в Україні на цей час зруйновано видобувних потужностей, які мали б у цьому році забезпечити видобуток, співвимірний із заявленим дефіцитом у 4,5 млрд кубометрів газу, навряд чи доводиться.

Очевидно, що падіння видобутку у порівнянні з минулим роком, якщо і буде, то у значно менших обсягах (хоча, як вважають опитані експерти, прогнозувати тут щось досить важко, та і не зовсім коректно, враховуючи абсолютну непрогнозованість нашого недоумкуватого сусіда).

Запаси в сховищах: відібрали практично "в нуль"

Оприлюднені експертами цифри дефіциту у розмірі 4,5 млрд кубометрів, стосуються передовсім іншого важливого показника — балансу газу у газосховищах на початок ОЗП (зазвичай — це перші числа листопада).

За розрахунками Міненерго, для безпроблемного проходження минулого опалювального сезону Україні було потрібно 13,2 млрд кубометрів. Водночас на початок ОЗП 2024/2025 у сховища було закачано майже на 300 млн кубометрів менше – усього 12,92 млрд кубометрів. Статистика говорить, що це найнижчий показник за останні 10 років. І зрештою виявилося, що цих об’ємів під час минулого ОЗП не вистачило.

Варто врахувати, що 4,7 млрд кубометрів від цього об’єму – це фактично так званий буферний газ, який виконує передовсім технологічні функції, і який можливо, але дуже не бажано піднімати з газосховищ задля дотримання технологічних процесів.

Окрім того, там зберігалося у сукупності за різними даними від 200 до 600 млн кубометрів "чужого" газу — в режимі митного складу та газу нерезидентів, на які формально Україна не мала б розраховувати.

Відтак, на початок ОЗП 2024/2025 фактичний обсяг активного газу, який можна було б відібрати зі сховищ на потреби ОЗП, становив близько 7,6—8 млрд кубометрів.

А от така заповненість сховищ, вважають експерти, хоча в принципі і достатня для проходження ОЗП, але досить близька до критичного рівня. До прикладу, під час позаминулого ОЗП 2024/2025 років Україна використала 6,7 млрд кубометрів газу. І тоді зима була досить теплою.

Цього сезону також з погодою пощастило, але ситуація могла змінитися, і у випадку падіння температури відбір газу міг суттєво зрости. Також варто згадати й зростаючі обсяги газової генерації, яка все активніше впроваджується в Україні.

І, нарешті, найважливіший чинник – атаки з боку агресора по видобувній інфраструктурі. Чи потрібно було його враховувати — питання риторичне. Після атак росіян взимку 2024/2025 довелося збільшувати відбір газу з СП, відповідно, "Нафтогаз" у лютому-березні був змушений компенсувати обсяги втраченого видобутку купівлею 800 млн кубометрів імпортного газу, аби не допустити ризики скорочення буферної частини.

Тут зауважимо, що переважна частина із 4,7 млрд кубометрів буферного газу – формально не має такого статусу. 4,1 млрд кубометрів з нього вважається "активним газом довготривалого зберігання" і, по ідеї, може бути використана у якості газового резерву за наявності дуже суттєвої необхідності. Але умови і деталі поводження з цим газом наразі не афішуються, оскільки є закритою інформацією з огляду на питання безпеки.

На кінець цього опалювального сезону Україна вийшла на історично найменші за останні роки залишки газу у сховищах. Згідно з даними Української енергетичної біржі, на початок квітня 2025 року у сховищах лишалося загалом усього 5,5 млрд кубометрів.

Враховуючи "недоторкані" 4,7 млрд кубометрів буферного газу і ті 0,8 млрд кубометрів, які "Нафтогазу" за досить дорого довелося купувати за кордоном у лютому-березні, виходить, що протягом опалювального сезону 2024/2025 років ми практично використали "під нуль" усі розрахункові запаси активного газу. До прикладу, на початок квітня 2024 року у сховищах перебувало 7,8 млрд кубометрів, тобто на 2,3 млрд більше, ніж цьогоріч.

І от саме для того, аби не допустити повторення цьогорічної ситуації з практично порожніми (за виключенням буферного газу) ПСГ на кінець опалювального сезону, Україна і збирається купити кілька мільярдів кубометрів газу за кордоном.

При цьому, по-перше, закачати у сховища "стандартні" близько 5 млрд кубометрів, по-друге – компенсувати об’єми, пов’язані з падінням видобутку, спричиненим обстрілами, по-третє — врахувати можливе зростання обсягів споживання (зокрема, враховуючи ріст газової генерації), по-четверте – сформувати запаси на випадок погіршення погодних умов. І, звичайно ж, врахувати ризики подальших можливих обстрілів газової інфраструктури.

Все це в сукупності і дає обсяги необхідного імпорту для закачування у сховища перед ОЗП 2025/2026, за розрахунками різних експертів, від 3 млрд кубометрів і навіть до 6 млрд кубометрів. Ну а 4,5 млрд кубометрів – це та цифра, на яку наразі офіційно орієнтується "Нафтогаз".

Звідки взялася проблема дефіциту газу і як з нею боротися

Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук вважає, що, крім російських ударів по газовій інфраструктурі, однією із причин багатомільярдного дефіциту газу, є неврахування позиції закордонних трейдерів, які забрали газ, що раніше тримали в наших ПСГ, а також недостатньо прораховані наслідки припинення транзиту газу українською ГТС.

"До ОЗП 2023/2024 у підземні сховища було закачано 16 млрд кубометрів. Ми пройшли ту зиму, і не було ніяких питань. Але там було наших приблизно 13 млрд кубометрів і ще 3-3,5 млрд кубометрів газу трейдерів. Ці 3,5 млрд кубометрів створювали тиск в системі, завдяки чому простіше було піднімати газ для споживачів. Ще один важливий момент, про який ніхто не говорить, це транзит газу. Немає значення, був би там російський газ, чи ще чийсь, 1,5 млрд кубів щомісяця знаходилося в системі і створювало тиск, дозволяючи нам відбирати газ і прокачувати споживачам. Так працює газотранспортна система, так вона була задумана — у нас був тиск в системі, і був обсяг (у ПСГ. — Ред.), який дозволяв нам економити ресурси підземних сховищ і не витрачатися на спалювання технічного газу для того, щоб прокачувати на компресорах. Тому, насправді, якщо б транзиту і трейдерського газу не було, проблема була б і в позаминулому році. І ми б тоді також бігали і кричали, що нам "впритик" вистачило газу, "рятуйте", — вважає Корольчук.

На думку експерта, враховуючи досвід минулої зими, Україні до наступного ОЗП варто потурбуватися про наявність у ПСГ 15—17 млрд кубометрів газу.

"Зараз у нас є понад 5 млрд в сховищах, ми закачаємо ще приблизно 5 млрд газу власного видобутку. Але ще нам треба до 5 млрд, щоб у нас хоча б було 15 млрд в цілому в сховищах. При цьому якщо зима раптом буде холодна, то підйом газу може бути навіть більшим. Тому в ідеалі я бачу картину, що треба закачати хоча б до 17 млрд кубометрів", — вважає експерт.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко звертає увагу на те, що значну частину дефіциту газу здатні перекрити трейдери, які б могли імпортувати його в інтересах вітчизняної промисловості. Проте на внутрішньому ринку наразі існує ситуація, коли комерційні ціни є значно нижчими за європейські. Відтак комерційний споживач в Україні навіть не розглядає можливості імпорту, а орієнтується виключно на вітчизняний газ.

"До імпорту необхідно підключати не тільки "Нафтогаз", тому що він це не здатен повністю забезпечити. Треба лібералізувати ринок і підключати трейдерів, як міжнародних, так і українських. Підключати найбільших споживачів природного газу — це хімія, металурги, інші промислові підприємства. Щоб вони самі почали цим (імпортом газу. — Ред.) займатися. Та наразі вони не хочуть цим займатися, тому що чекають, що "Нафтогаз" знову дасть їм дешевий газ. Проте це підвищить ціни для бізнесу. Ну а бізнес, мабуть, має серйозних лобістів в уряді, які цього не хочуть. Їх влаштовує схема, коли "Нафтогаз" продавав їм дешевий газ, при цьому сам купуючи дорогий (на закордонних ринках. — Ред.)", — вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Своєю чергою Артем Петренко розповів про своє бачення причин, які викликають ціновий перекіс у вітчизняному комерційному сегменті та, відповідно, обумовлюють відсутність сьогодні інтересу до комерційного імпорту.

"До початку повномасштабної війни український комерційний сегмент, тобто промисловість, купували газ за ринковими цінами на умовах хаб+: це вартість ресурсу в Європі плюс доставка до України. Газ постачали як вітчизняні приватні видобувні компанії, так, і трейдери, які імпортували його з ЄС. Після 24 лютого 2022-го значна кількість промислових об'єктів, які споживали досить великі обсяги газу, або зупинила роботу, чи була знищена та окупована. Відтак, попит на ресурс від комерційного сегменту суттєво впав. Окрім того, державою було прийняте політичне рішення, що експорт газу заборонений. Тобто ринок став закритий, при цьому споживання було меншим, ніж приватний видобуток. І саме тому в Україні газ став дешевшим, ніж в Європі. Так це працює в наших реаліях. Відповідно, щоб наші внутрішні комерційні ціни більше відповідали ринку, потрібне відновлення попит з боку промисловості… Якщо в нас буде зростання використання природного газу, особливо в контексті будівництва газових генераційних установок, якщо війна не буде агресивною, не відбуватимуться обстріли енергетичної інфраструктури і промисловість буде розвиватися, то, звичайно, це вплине на попит та пропозицію. Чи відразу ми "полетимо" до хаб+? Навряд, але попит і пропозиція стабілізуються", — вважає Петренко.

Слушним вважає долучення вітчизняних трейдерів та промислових споживачів до вирішення проблеми імпорту газу і Роман Сторожев, президент Асоціації надрокористувачів України. З цією метою необхідно забезпечити ліквідацію викривлення цін між комерційним сегментом і імпортним паритетом. Для цього, на його думку, "Нафтогаз" повинен "відпустити" частину своїх комерційних клієнтів, які наразі отримують від нього газ дешевше від європейської ціни.

"Що стосується подальшого імпорту, то я б виступав за те, щоб комерційний сегмент споживачів був менш сконцентрованим і більш доступним для трейдерів. Це сприяло б вирівнюванню цін з імпортним паритетом, бо тоді б відбувалась конкуренція ресурсів внутрішніх і імпортованих. На практиці, я думаю, що якби "Нафтогаз" вивільнив частину споживачів, яких він сконцентрував на собі, то це б стимулювало інших трейдерів брати цих споживачів на забезпечення. А якщо при цьому "Нафтогаз" одночасно буде викуповувати надлишки газу у видобувачів, як він це робив раніше, то з’явиться дефіцит. Попит, і ціна підросте до імпортного паритету, я думаю, дуже швидко.

І якщо ми зараз говоримо про проблему з фінансуванням (мова про пошук коштів на імпорт газу.- Ред.) то це б дозволило перекласти частину цієї проблеми, хоча б у частині забезпечення поточних потреб комерційного сегменту, на українських трейдерів, які б здійснювали такий імпорт. Що стосується "Нафтогазу", то якихось втрат для нього не буде. Адже у такому випадку компанія в менших обсягах закуповуватиме імпортований ресурс, який дорожчий. Тобто по вартості для "Нафтогазу" це буде десь посередині, і тому, я думаю, що це матиме сенс для всіх", — вважає Роман Сторожев.

Керівник Асоціації надрокористувачів України також не виключає можливість повернення в українські газосховища газу закордонних трейдерів, що сприяло б стабільності української газотранспортної системи. У цьому ж контексті він згадує можливі плани створення ЕС стратегічного запасу газу, який міг би зберігатися в українських газосховищах.

"Якщо енергетичне перемир'я діятиме, то в цьому випадку ризики для міжнародних трейдерів знижуються, і програма закачки природного газу в українські сховища на період літо-осінь 2025 року з подальшим продажем його в опалювальний період на піку ціни, в принципі, виглядає досить привабливою. Зважаючи на низькі тарифи української ГТС, і низькі тарифи для компаній, які працюють с газом в режимі митного складу (це газ, який в режимі транзиту заходить в Україну, зберігається, а потім іде назад в Європу). Тому якщо ризики будуть для них прийнятні, то я думаю, що вони будуть це робити, економічний сенс в цьому є.

Окрім того, в Європейському Союзі на стадії обговорення існують ідеї створення стратегічного резерву природного газу в обсязі до 10 мільярдів кубометрів. Він буде призначений для транскордонних країн, які межують з Україною – це, перш за все, Словаччина, Угорщина, Польща і Молдова. Цей газ належав би європейським компаніям, але міг би зберігатися в наших сховищах. У цьому випадку це б, звісно, стабілізувало б нашу систему, тиск у ній, і одночасно "підпирало б" з точки зору тиску європейську газову систему. Для нас це не було б вирішенням проблеми балансу природного газу, але точно стало б вирішенням питання зі стабільністю нашої ГТС. Для нашої газотранспортної системи, це також були б додаткові надходження. І в принципі в тому, що це працює, ніхто не сумнівається. Тому що до війни це працювало, кожен рік у нас сотні компаній, зберігали досить великі опції природного газу. Тому я вважаю цю ідею досить цікавою і слушною", — говорить Роман Сторожев.

Той факт, що така пропозиція для європейців — "на столі", підтверджують і джерела "Телеграфу" в Міністерстві енергетики.

За які гроші, коли і в кого купуватимемо газ цьогоріч

У Міненерго та "Нафтогазі" сьогодні заявляють, що на потреби імпорту спрямують кошти, виділені урядом Норвегії (грант 140 млн євро), та кредит ЄБРР (270 млн євро). Джерела Forbes в українському уряді також говорять про можливість залучення ще 500 млн євро від ЄІБ та 100 млн доларів від українських державних банків через рефінансування НБУ. Загалом, якщо розраховувати на імпорт 4,5 млрд кубометрів, це близько половини необхідних коштів. Де брати другу половину – поки питання.

Наразі розглядаються різні варіанти. Так, відомо, що ведуться перемовини про отримання так званого "грантового газу", який Україна б закачала для використання у якості буферного газу, а потім би за більш сприятливих обставин повернула б або частинами викупила. Можливо, гроші на імпорт шукатимуть в інших донорів. Можливо, підприємства Групи "Нафтогаз" використають на це частину власних коштів. А можливо, як рекомендують експерти, вдасться підключити до питання імпорту комерційний сегмент.

Наразі запит щодо джерел фінансування закупівлі серед інших питань "Телеграф" адресував пресслужбі "Нафтогазу", але на момент публікації статті відповідь ще не надійшла.

Інше питання – коли саме Україна збирається закуповувати газ і чи достатньо пропускної потужності інтерконекторів, аби прокачати його в потрібних об’ємах. У різних експертів на це питання свій погляд.

Як вважає Артем Петренко, з останнім питанням проблем в України бути не повинно.

"Пропускна спроможність на міждержавних точках — майже 57 млн кубометрів на добу. Тому жодних проблем щодо обсягів імпорту у нас немає. Ми можемо імпортувати з країн ЄС — Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії. Було б бажання і були б гроші. Цієї зими "Нафтогаз", коли виникла екстрена потреба в імпорті після російських ударів, успішно це зробив, і три країни забезпечували постачання газу в Україну", — говорить Петренко.

Володимир Омельченко зі свого боку вважає, що фактор пропускної здатності є важливим, і рекомендує не затягувати з питанням імпорту, а по можливості починати його вже зараз.

"Варто згадати, як минулого року "Нафтогаз" заявляв, що взагалі не планує імпортувати. Був навіть такий потужний піар-хід пана Чернишова (Олексій Чернишов,колишній очільник ГК "Нафтогаз України", нині віцепрем’єр та міністр національної єдності. — Ред.), що ми вперше в історії України пройдемо зиму на власному газовидобутку, без імпорту. Зараз ми бачимо, що з цього вийшло.

Що стосується цього року, то стратегія тут може бути тільки одна: купувати газ вже прямо зараз, тому що часу немає. 4,5 млрд кубічних метрів — це означає, що кожну добу потрібно імпортувати близько 25 млн кубів. А це практично на межі спроможності інтерконекторів між Україною та Європейським Союзом. Тому, якщо ми це будемо робити в останній момент, навіть якщо будуть гроші, то у нас може не вистачити імпортних потужностей, щоб закупити цей газ в достатніх обсягах", — вважає експерт.

Роман Сторожев також вважає, що газ потрібно розпочинати закуповувати вже зараз, а не "відловлювати" якийсь період влітку, коли він начебто може бути дешевшим.

"Найкращий варіант починати зараз і закінчити десь в жовтні, тобто йти за класичним сценарієм. Навіть якщо ми десь прорахуємось, і ціна буде нижчою, скажімо, в червні, усе одно ми вийдемо на якусь середню прогнозовану ціну. Якщо ж ми будемо "ловити найнижчу точку", пробувати її вгадати, то ми ризикуємо втратити час і у результаті купити ресурс дорожче. Тобто, на мою думку, до цього питання потрібно підходити збалансовано", — вважає Сторожев.

Тут варто додати що відсутність імпорту газу минулого року стала предметом розгляду тимчасової слідчої комісії ВР по ціноутворенню в енергетиці. Зокрема, нардеп Олексій Кучеренко заявив, що ініціюватиме державний аудит "Нафтогазу", одним із досліджуваних питань якого стане, чому компанія не імпортувала газ минулим літом, коли він був дешевший, продавала газ власного видобутку на біржі нижче від європейської ціни, а в результаті у лютому-березні вже 2025 року змушена була витратити значно більші кошти на купівлю дорогого імпортного ресурсу. За однією з версій, яку обговорюють в політикумі, це було рішенням того ж Чернишова, котрий хотів залишити по собі плюсовий баланс на рахунках "Нафтогазу".

Чи повеземо газ зі США?

Щодо джерел постачання імпортного газу, то експерти переважно говорять, що в Європі є достатньо компаній, готових продати нам газ. При цьому експерти не виключають, що одним із джерел постачання можуть бути США.

На сьогодні приклади успішного контрактування американського газу українськими компаніями вже є – влітку минулого року ДТЕК уклав контракт про постачання LNG до кінця 2026 року, а вже у грудні заявив про поставку близько 100 млн кубометрів американського LNG, який отримав через термінал у Греції.

Втім, за даними ЗМІ, виявилося, що, попри заяви ДТЕК про "підсилення енергетичної безпеки України", більша частина конкретно цього газу потрапила все ж не в Україну – журналісти пишуть, що "значну частину з першої американської партії ДТЕК уже продав своїм партнерам-конкурентам у ЄС". Цю ж інформацію "Телеграфу" підтвердив і Володимир Омельченко, зазначивши що "ДТЕК не для України, ДТЕК поставив газ для Європи, не в Україну".

Активно працює за напрямком отримання американського LNG і група "Нафтогаз". У березні стало відомо, що "Нафтогаз" підписав вже другий контракт з польською ORLEN на постачання 100 млн кубометрів американського газу.

"Я так розумію, що теперішні закупівлі (американського газу. — Ред.) це такі собі пілотні проєкти постачання, щоб відтестувати, як це працює, у яку вартість воно реально обходиться. Але якщо говорити про диверсифікацію постачань, то, звісно, треба працювати і з цим ресурсом. Тому що диверсифікація постачань для України – це дуже важливо. Є загальне правило, що не може бути ресурсу з одного з одного походження більше 50%", — прокоментував цю тему Роман Сторожев.

Чи зростуть ціни для населення

В Україні сьогодні діє законодавчий мораторій щодо вартості газу, відтак газ населенню (а також низці інших категорій) постачається за пільговими цінами. Реалізовано це шляхом механізму покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на деяких державних учасників ринку природного газу.

Строк дії минулої постанови уряду щодо пільгових цін мав закінчитися 1 квітня 2025 року, і незадовго до цього з’явилисяпрогнози щодо можливого зростання вартості газу для населення. Але 28 березня уряд прийняв чергову постанову, якою зберіг пільгові ціни для населення до 31 жовтня 2025 року.

Відтак, побутові споживачі газу – клієнти "Нафтогазу" (близько 98% усіх таких споживачів) отримуватимуть його за ціною 7,96 грн (з ПДВ) за кубометр (в інших постачальників ціна може бути до 9,99 грн за кубометр).

Окрім того, цією ж постановою уряд ввів до переліку підприємств, на які поширено ПСО, державну компанію "Укрнафта". Вона раніше продавала видобутий нею газ (за 2024 рік — 1,17 млрд кубометрів) на комерційному ринку, але тепер буде зобов’язана продавати (окрім газу, що йде на її власні потреби) "Нафтогазу", який вже й забезпечуватиме пільгові ціни.

На думку експертів таке рішення, по-перше, покликане забезпечити необхідні обсяги газу для населення у поточному опалювальному сезоні, а по-друге, стимулюватиме комерційний сегмент.

"Розумію, чому "Укрнафта" переводиться на постачання для категорії ПСО. Тому що після атак російських виник певний дефіцит ресурсу саме в цьому сегменті, тому уряд прийняв рішення забрати з (комерційного) ринку ці обсяги і перевести їх в сегмент ПСО. Це, на мою думку, виглядає як професійне і збалансоване рішення", — вважає Роман Сторожев.

Своєю чергою Артем Петренко вважає, що рішення розширити дію ПСО на державну "Укрнафту" дозволить зменшити обсяг імпорту для підготовки до зими, а також стимулюватиме активність комерційних споживачів, що може вплинути на зростання ціни на ресурс.

"Зараз ми бачимо, що держава в рамках підготовки до опалювального сезону поклала на "Укрнафту" спецобов’язки щодо постачання газу "Нафтогазу" по фіксованій ціні. До цього "Укрнафта" постачала газ по нерегульованим цінам (які усе одно були нижчими за європейські. — Ред.) на комерційний ринок. І, відповідно, потенційно це рішення дозволить державі, по-перше, підготуватися до ОЗП, а по-друге, зняти певний обсяг з комерційного сегменту, що своєю чергою стимулюватиме промисловість купувати газ на ринкових умовах", — говорить Петренко.

Володимир Омельченко вважає, що таке рішення хоча й вірне, але його не достатньо, аби звернути увагу промислових споживачів на закордонні ринки.

"Укрнафті" доручили поставляти газ виключно для населення, це близько мільярда кубів. Це, мені здається, правильно, але недостатньо. На мій погляд, цього не вистачить, щоби повністю вирішити проблему. Це половинчасте рішення. А для вирішення проблеми необхідна лібералізація нашого ринку і впровадження market coupling з ринком Європейського Союзу", — вважає експерт.

Що стосується прогнозів можливого зростання вартості газу для населення, то експерти сумніваються, що влада піде на такий крок.

"У період воєнного стану і так є значна заборгованість з боку населення за споживання природного газу та за комунальні послуги. З об'єктивних та суб'єктивних причин. Тому якось підняти ціни й вивести всі ці сегменти в ринкову площину – зараз навряд чи вийде. Тому я не думаю, що в такий період в житті нашої держави хтось піде на такі ризики, значне збільшення ціни газу. Просто це навряд чи спрацює", — вважає Роман Сторожев.

"Ми розуміємо, що є меморандум з Міжнародним валютним фондом, де є згадки щодо лібералізації цін. Але, на мою думку, дискусія щодо цього буде відбуватися вже після завершення дії воєнного стану. Плюс – на законодавчому рівні є мораторій на підвищення цін, тому вважаю, що поки все залишиться у теперішньому форматі", — говорить Артем Петренко.

"Я думаю, що мораторій для населення навряд чи скасують. Але щоб тримати таку ціну для населення, потрібно насамперед, щоб весь ресурс "Нафтогазу" йшов не для бізнесу, а тільки для населення і теплокомуненерго. І щоб "Нафтогаз" частково викуповував газ для населення у бізнесу, у приватних газовидобувників за конкурентною ціною. Якщо його не буде вистачати. А промислові підприємства, великі споживачі, самі повинні турбуватися, де їм взяти газ", — вважає Володимир Омельченко.

Водночас, судячи з публічних заяв представників "Нафтогазу" у компанії розглядають на цей ОЗП і жорсткі сценарії, які, зокрема, передбачають введення обмежень на споживання газу.

"Дуже багато сценаріїв прописано, деякі з них прагматично будуть передбачати жорсткі міри, у тому числі й з обмеження споживання. Хоча, у моєму розумінні, ми цього не допустимо, оскільки поновлювати споживання газу значно складніше, ніж в електриці, й зовсім інші технічні особливості. Я думаю, що ми справимося у міксі закачка плюс імпорт", — заявила нещодавно заступниця голови наглядової ради "Нафтогазу" Наталія Бойко.

За її словами, багато чого залежатиме від атак на газову інфраструктуру, а також чи вдасться вирішити проблему імпорту газу, зокрема знайти гроші на його закупівлю та стимулювати імпорт з боку вітчизняної промисловості.

Наразі ж очевидно, що "були б гроші" і питання вирішиться. Але грошей поки недостатньо. З іншого боку — не варто покладатись і на те, що росіяни перестануть бити по енергетичній інфраструктурі. Відповідно є ще багато питань із зірочкою, які треба вирішувати вже зараз.

Нагадаємо, "Телеграф" наразі очікує відповідь від ГК "Нафтогаз України" на запит щодо ситуації з проходженням опалювального сезону 2025/2026 років. Редакція буде уважно спостерігати за ситуацією із закачуванням газу у сховища та інформувати читачів про перебіг подій. Не перемикайтеся.