Кривавий «старт»: як казахстанок заманюють в Росію на завод по виробництву «Шахедів»

16 квітня одне з казахстанських ЗМІ опублікувало рекламний матеріал під заголовком “Програма “Алабуга Старт”: казахстанки можуть отримати нову професію і роботу”. І в цьому не було б нічого незвичайного, якби під назвою “Алабуга Старт” не ховався проєкт, у рамках якого дівчат із країн Центральної Азії та Африки масово заманюють на завод зі складання бойових дронів. Ці безпілотники використовує російська армія під час вторгнення в Україну. Вчора цей завод з виробництва “Шахедів” у місті Єлабуга (Татарстан, РФ) атакували новітні дрони 14-го полку Сил безпілотних систем ЗСУ.

Видання Orda.kz розповідає про те, що відомо про особливу економічну зону “Алабуга”, куди кличуть працювати молодих казахстанок.

Що обіцяють у рекламі “Алабуги”?

Безпосередньо про те, що “проект” пов’язаний зі складанням бойових дронів, казахстанське видання, звісно ж, не пише. Формулювання в тексті гранично розпливчасті: йдеться про “розвиток людського капіталу”, “розширення можливостей для молоді” і шанси професійного зростання для дівчат 16-22 років, які тільки-но закінчили школу або коледж. Обіцяють 860 доларів на місяць – 450 тис. тенге за нинішнім курсом. А вартість проживання – нібито лише 23 тис. тенге на місяць. Словом, перспективи малюють цілком райдужні. Простій дівчині з глибинки без вищої освіти і багатих батьків така робота і справді може здатися соціальним ліфтом.

Але рекламодавці не приховують, що справжня мета вербування – аж ніяк не розвиток людського капіталу в Центральній Азії, а залучення робочих рук до Росії. Треба ж комусь вирішувати демографічні проблеми РФ і поповнювати російський бюджет.

“Для молодих жінок відкривається нова можливість – продовжити свій шлях у компанії за новою траєкторією, вступити до вишу або залишитися жити в Росії”,дослівна цитата з матеріалу..

Можливо, інформацію про “Алабугу” добре приховують, тому казахстанське ЗМІ просто не знає, який проект рекламує? На жаль, така версія не витримує критики: у Мережі маса публікацій про особливу економічну зону в Татарстані. І багато з них – викривальні.

Що таке “Алабуга”?

Особливу економічну зону “Алабуга” створили в Татарстані ще 2006 року, і до війни в Україні вона працювала цілком благополучно. Відкривалися представництва іноземних компаній, приходили іноземні інвестори. Залучати закордонний капітал допомагали численні податкові пільги. “Алабугу” навіть визнавали найефективнішою економічною зоною Європи. Працював проєкт “Алабуга Політех”, у рамках якого студентів навчали робітничих професій просто на виробництві.

У “Алабуги” вельми мастите керівництво: генеральний директор особливої економічної зони Тимур Шагівалєєв – депутат держради Татарстану, а в раді директорів значиться раїс (глава республіки Татарстан) Рустам Мінніханов.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну 2022 року призвело до масового відходу інвесторів. Відкриття нових виробництв і розвиток чинних опинилося під питанням, до того ж виникли проблеми з кадрами – чоловіків, які працювали в ВЕЗ, почали забирати до військкоматів просто з-за верстатів. Майбутнє проекту “Алабуга політех” також стало туманним.

Щоб врятувати “Алабугу”, її вирішили переорієнтувати під виконання державного оборонного замовлення. І таке замовлення знайшлося – російській владі потрібен був завод для виробництва дронів-камікадзе за іранськими лекалами. У 2023 році видання Washington Post з’ясувало, що в “Алабузі” локалізували складання безпілотників Shahed під новою назвою “Герань”. Один з яких, до речі, у березні 2025 року упав у Східному Казахстані.

Завод із виробництва безпілотників, імовірно, маскували під неіснуюче виробництво моторних човнів. Принаймні у внутрішніх презентаціях “Алабуги” бойові дрони називали “човнами”. Ще один проєкт зі складання БПЛА почали реалізовувати в січні 2023 року. У цьому випадку “Алабуга” не приховувала, що йдеться про дрони, але вказувала, що безпілотники нібито використовують під час гасіння пожеж, для аерофотозйомки і в сільському господарстві.

Через брак робочих рук керівництво “Алабуги” перекинуло на лінії зі складання дронів велику кількість студентів. А держрада Татарстану (де засідає гендиректор ВЕЗ Тимур Шагівалєєв) 2023 року запропонувала дозволити неповнолітнім працювати у “шкідливих і небезпечних умовах” – і не випадково: саме до таких виробництв належить підприємство з виробництва безпілотників.

У грудні 2023-го ВЕЗ “Алабуга” потрапила до санкційного списку Євросоюзу, а у 2024-му – під санкції Мінфіну США.

Як в “Алабугу” заманювали дівчат з Африки

Про звичаї і “корпоративну культуру” в “Алабузі” докладно розповідало російське незалежне видання “Протокол”. Писало воно і про те, як на підприємство зі складання дронів, локалізоване в Татарстані, почали масово заманювати іноземок.

Спочатку “Алабуга” розгорнула кампанію з вербування російських студентів, щоб завод безпілотників не залишався без робочих рук.

“Зараз у політеху навчається близько тисячі осіб. Кілька сотень із них уже задіяні в збірці “Шахедів”, які постачають з Ірану. Йдеться про хлопців від 15 до 17 років, які вступили до коледжу після дев’ятого класу школи. На проєкт зі складання “Шахедів” зараз перекидають усі можливі сили”, писав“Протокол” у 2023 році. .

Реальна зарплата студентів, які збирали дрони в “Алабузі”, становила 30-40 тис. рублів (190-255 тис. тенге). Працівники підписували угоду про нерозголошення, у них перевіряли телефони, а піти з проекту було проблематично (за відрахування доводилося платити солідні суми: від 170 тис. рублів).

Умови роботи та навчання в ОЕЗ далекі від ідеальних. Менш ніж за три роки роботи проєкту “Алабуга Політех” у коледжі наклали на себе руки щонайменше двоє студентів, які не витримали величезного навантаження і знущального ставлення керівництва. У 2023 році про один із таких випадків розповідала російська мережа міських порталів. У самій “Алабузі” тоді обмежилися заявою про те, що 17-річний юнак, який наклав на себе руки, “зіткнувся зі складною життєвою ситуацією”.

Інші студенти “Алабуги” розповідали про оригінальні методи “патріотичного виховання”: їх залучали до некваліфікованої праці, змушували брати участь у командних іграх і суворо карали за програші – наприклад, “розстрілювали” з пейнтбольних рушниць і змушували рити окопи під дощем. Усе це відбувалося ще до повноцінного запуску проєкту зі складання дронів. Відео опублікувало татарстанське регіональне ЗМІ “116.ру”.

Вербуванням студентів справа не обмежилася. Як пише “Протокол”, після початку війни в Україні керівництво “Алабуги” вирішило заповнити кадровий голод, залучаючи на роботу дівчат з Африки.

“Виходячи з вступних нової реальності, в коледж “Алабуга Політех” стали зазивати студентів з країн третього світу. Було організовано кампанію із залучення студентів, але вона не увінчалася успіхом – добровільно люди з Африки не особливо збиралися вступати в “Алабугу”. Тоді їх вирішили залучати за допомогою додатків для знайомств “Тіндер” і “Баду””,розповідав “Протокол”.

Африканок вербували за схемою, придуманою особисто гендиректором ОЕЗ Шагівалєєвим. Студенти заманювали дівчат в “Алабугу” через додатки для знайомств, пропонуючи разом поїхати в Татарстан на роботу. Схема працювала: 2022 року в особливу економічну зону приїхала перша партія африканок, яких на внутрішньому жаргоні “Алабуги” називають “мулатками”. Дівчат ізолювали від інших студентів і залучали до найнизькокваліфікованішої праці. Африканки займалися прибиранням, допомагали розвантажувати фури – мабуть, на таку саму роботу зараз кличуть казахстанок.

Тільки за перше півріччя 2024 року “Алабуга” залучила 182 жінки з країн Африки. Але для забезпечення потреб ОЕЗ цього виявилося недостатньо. І за програмою “Алабуга Старт”, яку зараз рекламують у Казахстані, почали активно вербувати дівчат із країн Центральної Азії. Робочих рук підприємству потрібно багато: злиті в Мережу документи свідчать, що “Алабуга” у 2025 році розраховує збільшити кількість працівників на заводі зі збирання дронів до 2,6 тис. осіб (2023-го там працювали 900 співробітників).

“Алабуга Старт” – шанс заробити за кордоном чи пастка?

Казахстан – не єдина країна Центральної Азії, де “Алабуга” шукає співробітниць. За тією ж схемою вербують дівчат із Киргизстану. Ще рік тому про це докладно розповідало киргизьке видання Factcheck.kg.

Для молодих жінок із Центральної Азії в “Алабузі” навіть вибудували систему “кар’єрного зростання”. Наприклад, за напрямом “сервіс і гостинність” дівчат спочатку приймають на роботу як прибиральниць, а щоб дорости до адміністратора із зарплатою в 75 тис. рублів (477,5 тис. тенге за нинішнім курсом), потрібно пропрацювати в ВЕЗ щонайменше півтора року. При цьому умови праці далеко не такі хороші, як живописує реклама. Киргизьке ЗМІ згадувало про драконівський графік роботи в “Алабузі”.

Журналістка з Узбекистану Луїза Атабаєва провела експеримент – побачивши рекламу в ЗМІ, спробувала сама влаштуватися в “Алабугу”. Дівчині запропонували зарплату в 52 тис. рублів (331 тис. тенге) на “високотехнологічному композитному виробництві”. На запитання, що за виробництво мається на увазі, Луїзі відповіли дуже розпливчасто. Інші дівчата, які найнялися працювати в “Алабузі”, розповіли журналістці, що до них “ставляться шанобливо”, але потім перестали виходити на зв’язок.

Можливо, перейти на вербування дівчат із Центральної Азії “Алабузі” довелося після того, як у жовтні 2024 року вибухнув міжнародний скандал. Африканки, які працювали в ОЕЗ, зв’язалися з журналістами The Associated Press і розповіли, що їх обманом змусили працювати на виробництві бойових безпілотників. Хоча за програмою “Алабуга Старт” вони повинні були вчитися кейтерингу та “гостинності”.

Дівчата розповідали про багатогодинні зміни під постійним наглядом, порушені обіцянки щодо оплати праці та роботу з їдкими речовинами, від яких на шкірі залишалися віспини. За їхніми словами, зараз “Алабуга” повністю сфокусована на виробництві дронів. На заводі панує гнітюча атмосфера, багато африканок скаржилися на грубе поводження, а працювати на шкідливому виробництві їм часто доводилося без засобів захисту. При цьому всі витрати на житло, авіаквитки, медичне обслуговування та навчання віднімали із зарплати.

Засновник Інституту науки і міжнародної безпеки Девід Олбрайт підготував доповідь про вербування африканок в “Алабугу”. За його словами, зараз учасниці програми “Алабуга Старт” здебільшого збирають фюзеляжі безпілотників – це завдання, що не потребує високої кваліфікації. Дівчат із Центральної Азії та Африки залучають до цієї роботи, щоб більше не експлуатувати неповнолітніх російських студентів.

“За оцінками організації Олбрайта, лише третина учасників програми “Алабуга Політех” зайняті у виробництві дронів, тоді як понад 90 % учасників “Алабуга Старт” займаються саме цим”, – повідомляє “Голос Америки”,зазначає.

Варто підкреслити, що в Африці вербувальники “Алабуги” використовували такі ж методи і прийоми, як і в Центральній Азії.

Атака маркетингом: як “Алабуга” вийшла на Таймс-сквер

2022 року татарстанська ОЕЗ влаштувала гучний маркетинговий перформанс: серед неонових вивісок Таймс-сквер вигулькнув блакитний банер із білими хмарами, літаком, що летить, і написом “Пора повертатися додому”. Рекламний щит у самому центрі Нью-Йорка – хід не з дешевих. За відкритими даними, доба трансляції на Таймс-сквер може коштувати від п’яти до 50 тис. доларів. Але в “Алабузі” впевнені – це того варте.

“Навіть якщо вони заплатили усереднену цифру – 30 тис. доларів, то це близько півтора-двох мільйонів рублів (понад 15 млн тенге за нинішнім курсом). Але натомість вони отримають велику кількість безкоштовних публікацій, які відіб’ють цю вартість у рази”,прокоментував експерт Руслан Серазетдінов виданню “Татар-інформ”.

І справді, багато ЗМІ поширили новину про рекламу в Нью-Йорку. Однак це не єдиний PR-маневр “Алабуги”. До того ж гроші у російського виробника безпілотників явно є – його прибуток за рік збільшився в 45 разів. Про це пише російське незалежне медіа “Верстка”.

У 2024 році компанія “Альбатрос”, що базується в ОЕЗ “Алабуга” і збирає дрони “Герань-2” (вони ж Shahed-136), заробила понад 955 млн рублів (понад шість мільярдів тенге). Це на 61 % більше, ніж роком раніше. Ще цікавіший вигляд має чистий прибуток: зростання на 4350 %. У 2023 році – 9,7 млн рублів (понад 62 млн тенге), у 2024-му – майже 430 млн (близько 2,7 млрд тенге).

“Алабуга” витратила велику суму на рекламу у російських блогерів, але залишилася розчарована результатом. Тоді маркетологи вирішили зробити ставку на “широку воронку” – скупку розміщень у популярних телеграм-каналах. Російськими пабліками вони не обмежилися і почали кампанію в країнах Центральної Азії, зокрема в Казахстані.

Рік тому в Казахстані, Узбекистані та Киргизстані стали активно поширювати рекламні повідомлення в групах, де студенти обговорюють вступ до вишів і складання іспитів. Зараз пости вже видалили – як і YouTube-канали та соціальні мережі “Алабуги Старт”.

Портрет цільової аудиторії виглядав так: дівчата з невеликих міст або сіл, переважно малоосвічені, з родин із малим достатком або нижчим за середній.

У піарників “Алабуги” з’явилася ідея відправити дівчат-блогерів із Казахстану в російську ВЕЗ, щоб вони показали підписникам, що навчальному закладу можна довіряти. При цьому перевагу віддавали регіональним блогерам, переважно казахомовним. Багато хто погодився (мабуть, не знаючи про те, куди саме запрошують студентів). Але за “цінником” підійшла лише одна з блогерів.

Казахстанка погодилася вирушити в “Алабугу”, але поїздка зірвалася. У підсумку дівчина все-таки виклала ролик із рекламою ОЕЗ в Instagram, але не виїжджаючи з рідного міста. Через деякий час вона видалила його зі сторінки.

Промо-контент “Алабуги Старт” розсилали в студентські пабліки, у коледжах поширювали буклети з рекламою програми. До просування залучали популярних серед молоді артистів (наприклад, російську співачку Інстасамку).

Зараз рекламний відділ “Алабуги” знову активізувався. Не дивно, попереду сезон вступу абітурієнтів до вишів. Дедалі частіше стали з’являтися пости в соціальних мережах із підлітками, які проходять гру Business cats. Це придумане в “Алабузі” вступне випробування.

“Для того щоб вступити в “Алабуга Політех”, важливо лише одне – пройти бізнес-симуляцію Business cats. “Алабуга Політех” – унікальний освітній центр з підготовки кваліфікованих робітничих кадрів потужністю 10 тис. осіб на рік”,таку рекламу опублікувала у Facebook одна зі шкіл у Киргизстані.

Рекламна кампанія “Алабуги” – не просто піар, а гра на межі. Тут сплелися збройовий бізнес, трудова міграція, агресивний патріотизм і маркетинг на стероїдах. “Пора повертатися додому”, – написано на блакитному тлі в Нью-Йорку. Тільки от додому – це куди?

Дівчат заманюють на підприємство зі збирання бойових дронів уже два роки, про це добре відомо, у Мережі є одразу кілька докладних журналістських розслідувань про суть цього проекту. Чому ж тоді ЗМІ, яке вважає себе незалежним, йде на величезні репутаційні ризики, розміщуючи рекламу програми “Алабуга Старт”? Чи могли казахстанські журналісти не знати, куди кличуть працювати дівчат, які ледь закінчили коледж? Можливо, їх ввели в оману? Або ж для деяких ЗМІ, як для римського імператора Веспасіана, гроші не пахнуть?

Автори: Микита Дробни, Аліна Пак