Курс на энергетическую независимость: как Польша отказалась от российского газа

За останнє десятиліття Польща реалізувала один з найамбітніших планів у Європі щодо досягнення енергетичної незалежності від Росії.

Ще десять років тому на російські джерела постачання енергоносіїв припадало 84% енергетичного імпорту Польщі.

Натомість станом на 2025 рік Польща повністю відмовилася від російської нафти та газу в економіці та майже втричі збільшила частку відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії.

Ці досягнення доводять, що за умови послідовної політики, стратегічних інвестицій та політичної волі швидка поетапна відмова від російського викопного палива не лише можлива, а й є практичним шляхом для Європи.

Курс на диверсифікацію.

Десять років тому більше половини природного газу до Польщі надходило з Росії.

Більш того, з урахуванням реекспорту через Німеччину частка російського газу сягала майже двох третин національного споживання.

*Природний газ, що надходить через газопровід Baltic Pipe з Норвегії, згадується тут як такий, що надходить з Данії.

Для порівняння – внутрішній видобуток тоді покривав лише 30% попиту.

Ця залежність створила вразливість, яку Москва неодноразово використовувала.

У 2016 році Росія знижувала тиск у газопроводі – якраз напередодні саміту НАТО у Варшаві.

У 2017 році РФ відправила в польську систему непридатний для використання газ з високим вмістом води.

Відповіддю Польщі стала систематична диверсифікація маршрутів постачання газу, будівництво термінала для імпорту зрідженого природного газу (ЗПГ), Балтійського газопроводу з Норвегії через Данію, а також інтерконекторів з Литвою та Словаччиною.

Ці інвестиції були зроблені всупереч домінуючим європейським політичним та ринковим тенденціям, які сприяли тіснішим енергетичним зв'язкам з РФ.

Німеччина, зокрема, інвестувала значні кошти в газопроводи "Північний потік" і запропонувала збільшити реекспорт російського газу до Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи.

Довгострокова мета Варшави була зрозумілою: не допустити продовження газового контракту з "Газпромом".

Ця політика принесла свої плоди.

Коли Росія в односторонньому порядку припинила постачання газу до Польщі у квітні 2022 року, Польща була достатньо підготовленою.

Вона замістила російські обсяги передусім поставками ЗПГ, а пізніше того ж року – трубопровідним газом з Норвегії.

Сьогодні близько 80% газу до Польщі постачається через імпорт ЗПГ та Балтійський трубопровід.

Решта покривається за рахунок внутрішнього видобутку (близько 20%) та від сусідів ЄС.

З геополітичної точки зору, Польщі вдалося повністю розірвати свої газові зв'язки з Росією.

Новий виклик.

Однак, незважаючи на поступову відмову від російського газу, загальна залежність від імпорту цього палива зросла.

Внутрішній видобуток газу в Польщі скорочується, тоді як споживання зростає завдяки промисловому розвитку, заміні вугільних котлів на газові, а також введенню нових газових блоків в електроенергетичному секторі.

Це піднімає більш загальне питання вразливості Європи до імпорту викопного палива, незалежно від його походження.

Безпосередня загроза від російського енергетичного примусу в Польщі була нейтралізована, однак повністю енергетичної незалежності досягнуто не було.

Енергетична безпека вимагатиме глибшої відмови від імпорту викопного палива.

Для цього є всі передумови, адже Польща вже досягла значного прогресу у відновлюваній енергетиці.

У 2024 році на відновлювані джерела енергії припадало 29,7% виробництва електроенергії в країні, порівняно з 27,3% у 2023 році та лише 13,2% у 2015 році.

З 2021 року вітрові потужності зросли з 7,95 ГВт до 10,3 ГВт, а сонячні – з 6,66 ГВт до 17,31 ГВт.

Проте перехід з вугілля на газ і використання газу для балансування енергосистеми призвели до зростання використання газу в енергетиці.

Це робить батарейні накопичувачі енергії та інші гнучкі технології критично важливими для зменшення залежності від викопних видів палива та забезпечення стабільності енергосистеми.

Батарейні системи зберігання енергії (BESS) вже починають набирати популярність.

На польському аукціоні потужностей 2022 року було укладено контрактів на 165 МВт BESS з введенням в експлуатацію до 2027 року, що стало першою такою віхою.

На аукціоні 2024 року на 2029 рік девелопери BESS виграли рекордні 2,5 ГВт потужності, що свідчить про зростання довіри інвесторів та чітку роль накопичувачів у майбутньому енергетичному балансі.

Водночас впровадження теплових насосів стає ключовим елементом електрифікації теплопостачання в Польщі.

У 2022 році продажі зросли на 120%, перевищивши 200 тисяч одиниць, що було спричинено шоковим зростанням цін на газ.

Однак у 2023 році продажі знизилися на 38%, до приблизно 128 580 одиниць, що відображає високі витрати на електроенергію.

Це підкреслює необхідність ефективної політики для розкриття повного потенціалу теплових насосів.

За належної підтримки як технології BESS, так і теплові насоси можуть допомогти Польщі уникнути подальшої залежності від імпорту ЗПГ зі США, Катару та інших країн, а також побудувати більш стійку енергетичну систему.

Завдання для Європи.

Досвід Польщі чітко показує, що життя без російської нафти і газу не лише можливе, а й політично і технічно досяжне.

Але зменшення залежності від Росії має бути загальноєвропейським зусиллям.

Постійні відступи та лазівки – такі як виключення із заборони на імпорт російської нафти або збереження довгострокових контрактів з Росією щодо імпорту ЗПГ – підривають ефективність політики енергетичної безпеки ЄС і дорого коштують таким країнам, як Польща, які вже здійснили перехід до інших джерел постачання.

Проте поворот Польщі був лише першим кроком.

Наступний етап передбачає поступовий відхід від викопного палива загалом – перехід, який вже розпочався.

Постійний прогрес у сфері відновлюваних джерел енергії, технологій зберігання енергії та електрифікації створює умови для більш чистого та безпечного енергетичного майбутнього, досяжного в довгостроковій перспективі, якщо його підтримувати правильною політикою та інвестиціями.

Проблемою є не лише російське викопне паливо – проблема в загальній залежності ЄС від імпорту енергоносіїв.

Подолання цієї залежності має важливе значення не лише для досягнення кліматичних цілей, а й для енергетичного суверенітету Європи.

Відповідний курс має бути підкріплений ринковими реформами, які сприятимуть гнучкості, надаватимуть пріоритет інтересам споживачів і створюватимуть розумні, взаємопов'язані енергетичні системи, необхідні для забезпечення стійкості у нестабільному світі.

Приклад Польщі доводить, що енергетичний перехід можна прискорити за допомогою рішучості та стратегії.

Європейська комісія та національні уряди зараз мають можливість прискорити зусилля, спрямовані на зменшення залежності від імпортованого викопного палива та підвищення нашої стійкості за рахунок вітчизняних відновлюваних джерел енергії.