/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F5cb1e8aeb6b3a0787b57d7e7e86d2120.jpg)
Літати, а не бігати. Що не так з "контрактами 18-24" та як змінити їх на краще
Молодь у ЗСУ не дуже-то йде на такі спеціальності, як кулеметники або гранатометники, а ось на операторів БПЛА — інша справа, впевнений командир батальйону "Злі сапсани" Андрій Іванов. Він наводить як приклад свій підрозділ, де бійці віком 24 роки відіграють найважливіші ролі, і наполягає, що список спеціальностей за "контрактами 18-24" необхідно розширити з урахуванням цього.
Побачив заголовок новини: розширено перелік посад, на які можна укласти контракт "18-24". З надією відкрив повідомлення – і надія одразу ж зникла. До стрільців та гранатометників додали навідників та кулеметників.
Це не спрацює. Статистика каже, що так вважаю не лише я, а й самі потенційні бійці: кількість укладених контрактів поки що не сягнула й 500. Воно й не дивно, адже всі запропоновані посади – м’яко кажучи, дуже ризиковані. Тобто, будемо відверті: своїм мільйоном гривень молодий боєць може не встигнути скористатися.
Проблема в тому, що навіть якби якимось дивом контрактів було укладено більше, це не вирішило б задачу стримання російських військ, яке сьогодні нам там необхідне. Бо жодна зі спеціальностей у переліку для цього в короткостроковій перспективі не підходить.
Поясню, чому. Нещодавно в російському інформпросторі пройшло відео: дрон атакує Часів Яр, а оператор керує ним з хмарочоса в діловому кварталі Москва Сіті. Навіть якщо це фейк, він відображає тренд: війна стає дистанційною.
Сьогодні розрахунок БПЛА – один з найбільших страхів ворога. Відповідно, і одна з пріоритетних цілей. В разі її виявлення противник миттєво завдає удари всіма можливими й неможливими засобами. Витратити на таку ціль декілька КАБів – звичайна практика.
Тому, на моє глибоке переконання, контракт "18-24" треба доповнити чотирма напрямками: БПЛА, РЕБ, РЕР, артилерія. А також прибрати віковий ценз – якщо, звісно, у такі контракти закладений військовий сенс, а не політичний. Бо для мого батальйону підійдуть бійці різного віку. І навіть обмежено придатні – такі люди в нас теж є.
Якщо все ж таки залишатися в межах "18-24", наведу три приклади бійців мого батальйону. Вони давно й успішно воюють, не чекаючи мільйонних контрактів.
Ілона, позивний "Лірика", 22 роки, лейтенант. Випускниця військової академії. Начальник групи підготовки. У мене пішло пів року на те, щоб переконати вище керівництво у її перспективності на цій посаді. І зараз я дуже задоволений її рівнем і її молодою хваткою. Вона – повноцінна автономна бойова одиниця. Часто виїжджає на передову.
Артем, позивний "Калина". У свої 24 роки – майор! Заступник командира батальйону. Відповідає передусім за бойову підготовку особового складу. В нього – купа енергії! Разом з "Лірикою" вони готові за 30 днів навчити будь-якого новобранця й поставити його в бойовий розрахунок.
Іван, позивний "Каспер", 23 роки. Був оператором БПЛА у взводі нічних важких бомберів, зараз – командир відділення. Молодий, ефективний, безстрашний. Коли він керує дроном, мені здається, що його пальці можуть згинатися в усі боки, наче щупальця восьминога! Один з найефективніших пілотів, дуже сильно ламає логістику п…рів.
Мені хотілося б, щоб така молодь заохочувалася державою. На жаль, поки що єдине заохочення – це 2 місяці за 2 роки. Саме стільки "Каспер" був у відпустках.
Доповнення переліку спеціальностей також дозволить зекономити державні гроші. Проста математика. Мій батальйон чисельністю 350 військовослужбовців здатний тримати лінію фронту у 20 км. Відповідно, всю лінію бойового зіткнення протяжністю 1500 км закриють 75 таких батальйонів, тобто 26 тисяч чоловік.
Для стримання наступу противника піхотними підрозділами потрібно на порядок більше піхотинців. Я оцінюю цю кількість мінімум у 200 тисяч військових. Як то кажуть, відчуйте різницю.
Ще момент. Контракт на оператора БПЛА може зацікавити молодь не лише грошовою винагородою, а й перспективою. Молодь думає про майбутнє. А майбутнє — за безпілотниками, причому не лише у військовій сфері.
І останнє. В цивільному житті можна заперечувати прогрес. Писати паперові листи в епоху інтернету. Або палити гасові лампи замість електричного освітлення. Але на війні така відсталість смертельно небезпечна – і історія знає приклади.
У 1838 році на території сучасної Південно-Африканської Республіки відбулася Битва на Кровавій річці між бурами (європейськими колоністами) та зулусами (місцевим корінним народом). Зулуси тоді програли, втративши 3 тисячі бійців вбитими та пораненими. При цьому жоден бур не загинув! Причина банальна: африканці воювали списами, а європейці – вогнепальною зброєю.
Я дуже сподіваюся, що в майбутніх підручниках історії ми не прочитаємо про українців "зі списами". І знаю, як цьому запобігти. Все, що мені треба – чотири додаткових рядки в переліку посад.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.