«На нулі було простіше». Військовий, в якого плював полтавський фітнес-тренер, звільнився з ТЦК

Старший солдат Олександр Мацько, який сім років воював на «нулі» у складі 95-ї бригади й отримав складні поранення навесні 2022-го, не витримав напруги тилової роботи і звільнився з ТЦК, де прослужив майже два роки. Несила терпіти пресинг, ненависть людей і цькування, пояснює військовий своє рішення.

Інцидент, що трапився між Олександром Мацьком і полтавським фітнес-тренером та ухилянтом у серпні 2023 року, набув великого резонансу й став першим від початку великої війни (принаймні першим зафіксованим на відео) випадком брутальної зневаги громадян до працівників ТЦК: молодик прилюдно плюнув у ветерана війни, звинуватив його у вбивстві росіян і кепкував з тремтячих рук військового, хоч той пояснив, що це через контузію.

Саме після цього конфлікту було прийнято рішення, що по всій країні в рейди на вручення повісток разом з військовослужбовцями ТЦК ходитимуть патрульні поліцейські.

У розмові з «Главкомом» 41-річний військовий згадує про фітнес-тренера Романа Заволоку спокійно, з легкою ноткою презирства. Можливо, ще й тому, що певною мірою отримав сатисфакцію – Заволоку за кілька днів після конфлікту затримали і після півторарічного тримання під вартою засудили до шести років позбавлення волі. Судовий вирок було оголошено в лютому 2025 року.

Ймовірно, 27-річний молодик, який плюнув у співробітника ТЦК і втік, залишився б непокараним, якби не виклав в Інстаграм відео свого «сміливого вчинку».

За цим відео Заволоку вирахували правоохоронці, а заодно з’ясували, що в його соцмережах чимало сюжетів, сповнених зневаги до військових, що підпадає під статтю Кримінального Кодексу щодо образи честі та гідності військовослужбовців. На додачу, при затриманні ухилянт, як стверджують стражі порядку, був під дією легкого наркотика і вдарив поліцейського, що приплюсувало йому правопорушення за ще двома статтями КК.

У будь-якому разі, цей інцидент у Полтаві позначив поворотний момент у ставленні значної частини суспільства до мобілізації: негатив до ТЦК дедалі посилювався. «Ворожого ставлення, лайки, погроз розправитися з нами ставало дедалі більше: у 2023-му це ще було не так часто, а в 2024-му – регулярно, фактично на кожному чергуванні. За день тебе можуть послати разів десять. Хто б з нас подумав на початку війни, що таке може бути?!», – риторично запитує Мацько.

«Це просто кошмар. Це морально вбивча робота. На нулі було простіше, – запевняє ветеран. – А тут щодня чуєш крики: «Ти, п**рас, іди воюй». Я ж не буду кожному розповідати, що я там з 2015 року, що лютий 2022-го зустрів на позиціях на Донеччині і які в мене поранення».

Під час боїв за Ізюм навесні 2022 року автомобіль Олександра підірвався на міні, солдат отримав черепно-мозкову травму й поранення обох ніг, у шпиталі лікарі вилучили 52 осколки. Відтак Мацько майже рік перебував на лікуванні, ще пів року ходив з паличкою.

«Зараз поліція дуже рідко затримує тих, хто нападає на військових ТЦК чи безпідставно їх ганьбить, – зазначає Олександр Мацько. – Зараз все каміння летить у ТЦК. І це несправедливо. Бо провали в мобілізації допустило політичне керівництво країни, і як це виправити сьогодні – не уявляю».

Водночас співрозмовник визнає, що у військкоматах теж є «перегини»: «Я вам про це після війни розповім, добре? Але чесно: щоб отак заламували руки і кидали силоміць у бусики – у Полтавському ТЦК такого немає, принаймні не було досі, коли я служив там. Вхопити за руки, коли хтось збирається тікати, чи покричати – так, буває таке, але в буси у нас не пакували. Мені здається, що ті відео з «бусифікацією» завірусилися, і такого в реальності значно менше, ніж показують у соцмережах».

Мацько нещодавно пройшов військово-лікарську комісію, отримав інвалідність і звільнився. Запевняє, що поранені фронтовики, які служать у ТЦК, також намагаються отримати інвалідність і звільнитися, або перевестися в інші тилові частини, аби лиш не вручати повістки.

Другою причиною для звільнення зі служби в ТЦК, окрім морального пресингу, чоловік називає зарплатню, адже складно прогодувати родину за 20 тис. грн.

До того, як вдягнути військову форму, Мацько працював промисловим альпіністом, будував вежі мобільного зв’язку, має навики електрика, однак після поранення ці професії стали йому не до снаги: чоловік не може працювати на висоті та виконувати рухливу роботу, а гучні звуки, наприклад, робота болгарки, викликають різкий головний біль. «Мені лишається хіба що водійство. Все одно водієм можна заробити більше, ніж на службі у ТЦК», – вважає Мацько.

Після звільнення зі служби чоловік виїхав до Німеччини, де з початку війни перебувають його дружина та 10-річний син, наразі волонтерить, переганяючи автомобілі для ЗСУ з Європи до України.

Олена Зварич, для «Главкома»