Окремий страх при обстрілах. Чи потрібно публікувати фото загиблих і як це робити етично

Я побачила щойно інший пост, а хотіла написати те саме — слово в слово. Сплю майже зовсім роздягнена, не можу спати в одязі, плювати на все. Так от, якщо прилетить в мій дім, і моє голе закривавлене тіло діставатимуть з-під завалів, я б не хотіла, щоб мене в цю мить фотографував Малолєтка чи будь-хто інший із зіркових фотографів. Я розумію, що вони не почують ці мої слова. І я не можу заборонити їм нічого. Але є якісь дуже тонкі речі… Щось про повагу до людської гідності, приватності тощо.

Часом межі прийняття таких рішень дуже розмиті. Зняти? Не зняти? Показати іншим? Чи ні? Хто вирішує, які з кадрів, де можна впізнати конкретну людину у момент її найбільшої вразливості, годяться для публічності, а які "це вже занадто"? Але мало ж би хоч щось підказувати серце, ні?

Це чийсь син або донька. Батько або мати. Колега з роботи. І так далі. Ви б хотіли, щоб вашу близьку людину, яка не могла сказати фотографу "ні" під час зйомки, показали всьому світу саме в ТАКОМУ вигляді?

UPD. Ну і завжди можна принаймні заблюрити обличчя.

Джерело.